Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 372/1631/17
провадження № 61-13133св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
треті особи: державне підприємство "Київське лісове господарство", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року в складі судді: Кравченка М. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Матвієнко Ю. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: ДП "Київське лісове господарство", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про витребування земельних ділянок.
Позов мотивований тим, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 від 23 січня 2013 року за ознаками злочинів, передбачених частинами 3, 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною 3 статті 209, частинами 2, 3 статті 358, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 255 КК України.
При цьому, проведеним досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні установлено порушення вимог земельного та лісового законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_14 (покупці).
Також, прокурор вказував, що оскільки рішення про виділення земельних ділянок із державної власності відсутні, а державні акти є підробленими, всі договори щодо спірних земельних ділянок є нікчемними.
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив:
витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0031 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_2 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0032 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_6 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0026 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_3 та ОСОБА_10 - земельні ділянки загальною площею по 1,0000 га; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,5000 га, яка є 1/2 часткою земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0005 загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,5000 га, яка є 1/2 часткою земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0005 загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_7 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0012 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:012:0026 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_9 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0025 загальною площею 0,5000 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними. Відповідачі не були учасниками правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, придбали нерухоме майно шляхом укладення нотаріально посвідчених угод, тому не повинні нести цивільно-правову відповідальність за наявності обставин, зазначених прокурором як обґрунтування позову, підстави для позбавлення їх об`єктів права власності на нерухоме майно не підпадають під дію статей 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача, такі вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах національного та міжнародного законодавства, становлять непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном.Оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів та третьої особи ґрунтуються на законі та письмових доказах, в тому числі на чинних судових рішеннях, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
позивач підставою для витребування спірних земельних ділянок зазначив те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі власника Кабінету міністрів України та постійного користувача ДП "Київське лісове господарство" на підставі державних актів та договорів купівлі-продажу без дотримання установленого законом порядку набуття права власності на землю, тобто, вибули з володіння власника поза його волею, оскільки у встановлений законом спосіб рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймались. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у травні 2015 року прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства "Київське лісове господарство" звернувся до суду з позовом до першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" до ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання недійсними правочинів, витребування земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, визнання відсутнім права. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (справа № 372/1988/15-ц). Тобто, оскільки у задоволенні позову прокурора щодо оспорювання підстав набуття громадянами права власності на спірні земельні ділянки було відмовлено чинними судовими рішеннями у іншій цивільній справі, станом на даний час правові та фактичні підстави отримання відповідачами права власності у судовому порядку не скасовані та чинні. Натомість відповідачі є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, оскільки придбали їх у третіх осіб на підставі чинних правочинів у передбачений законом спосіб, при цьому не допускали будь-якої неправомірної поведінки;
доводи прокурора про неправомірні дії відповідачів колегія суддів відхилила, оскільки відсутній чинний вирок суду, який би встановлював винуватість у скоєнні ними будь-яких злочинів, так само відсутні інші судові рішення, які б встановили незаконність набуття відповідачами права на землю або правочини та правочинів і правовстановлюючих документів попередніх власників спірних земельних ділянок. За вказаних обставин відповідачі не були учасниками правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, придбали нерухоме майно шляхом укладення нотаріально-посвідчених угод, а підстави для позбавлення їх об`єктів права власності на нерухоме майно не підпадають під дію статей 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача та повернення земельної ділянки державі;
посилання в апеляційній скарзі на матеріали кримінального провадження № 12013000000000148 колегія суддів вважала безпідставними, оскільки докази на їх підтвердження здобуті у межах кримінального провадження та поза межами процедур, передбачених ЦПК України, судові рішення за наслідками правової оцінки відповідних доказів у порядку КПК України відсутні, вироки щодо встановлення вини осіб про вчинення злочинів, пов`язаних з вчиненням спірних договорів та державних актів в рамках зазначеного кримінального провадження не виносилися;
підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Таким чином, у цій справі прокурор має достатні повноваження для самостійного визначення осіб, в інтересах яких пред`явлено позов, однак при розгляді справи він повинен відповідно до вимог ЦПК України довести зазначені у позові обставини порушення інтересів держави та те, що у фактичних правовідносинах саме ці особи є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Позовні вимоги фактично пред`явлені в інтересах не держави загалом, а в інтересах КМ України. Хоча обґрунтування позову стосується захисту загальнодержавної власності, але належних і допустимих доказів саме такого правового режиму цих земель прокурор суду не подав, віднесення земель до лісового фонду не довів, порушення прав та законних інтересів КМ України не обґрунтував. За таких обставин доводи позову та пояснення не спростовують висновку про недоведеність посилань прокурора на порушення прав держави у спірних правовідносинах, та, як наслідок, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог у визначеному прокурором суб`єктному складі сторін та із визначених позовом підстав.
Аргументи учасників справи
Заступник керівника Київської обласної прокуратури 03 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи, суди не дослідили зібрані у справі докази та застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17; від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц; від 07 листопада 2018 у справі № 488/5027/14-ц; від 07 листопада 2018 року № 488/6211/14-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19; від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц: від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.
Підставою для звернення прокурора до суду є встановлення факту набуття громадянами у приватну власність земель лісогосподарського призначення не у спосіб, передбачений законом. Під час вирішення спору про витребування майна з володіння добросовісного набувача, суд обов`язково має встановити вибуття/невибуття в дійсності спірної землі з власності держави у приватну власність з волі/поза волею власника за наявності/відсутності рішення уповноваженого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц). Суди не встановили підстав вибуття спірних земельних ділянок з державної власності у приватну, а також не дослідили доказів, поданого прокурором, які свідчать, що ОСОБА_11 не мав належних правовстановлюючих документів на відчужувані земельні ділянки, а ці землі станом на дату укладення договорів купівлі-продажу були власністю держави та перебували у постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство" у складі угідь земель лісогосподарського призначення. Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів вибуття землі із власності держави та постійного користування ДП "Київське лісове господарство", зміни цільового призначення та подальшого надання у власність для інших потреб, ніж ведення лісового господарства, в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством. Віднесення спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується, зокрема, інформацією ДП "Київське лісове господарство", викладеною в листі від 30 листопада 2011 року № 02-1008, згідно якої спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет № 1), розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради. Докази віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду та докази відсутності волевиявлення органу державної влади на припинення права постійного користування земельними ділянками, зміни їх цільового призначення та відведення у приватну власність громадян зібрані за результатами здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12013000000000148.
У справі № 372/1988/15-ц встановлені факти порушення вимог земельного законодавства при укладенні договорів, з метою відчуження земельних ділянок; встановлено порушення інтересів КМ України та визнано, що земельні ділянки відведені за рахунок земель лісового фонду, а зміна цільового призначення земельних ділянок відбулась із порушенням вимог земельного законодавства, однак, застосовано до спірних правовідносин позовну давність, у зв`язку з чим, у задоволені позову прокурору відмовлено у повному обсязі. Крім того постановою Великої Палати Верховного Суду України від 31 жовтня 2018 року рішення судів у справі № 372/1988/15-ц скасовані, а справу передано на новий розгляд, у зв`язку з тим, що суди не встановили початку перебігу позовної давності для КМ України. Таким чином апеляційний суд посилався на нечинне рішення суду, тому воно не має преюдиційного значення для цієї справи.
Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес перших і подальших набувачів у збереженні цих земель у власності з метою використання всупереч їх цільового призначення. Тому втручання у права відповідачів є таким, що відповідає принципу пропорційності і згідно практики Європейського суду з прав людини у справах про право осіб мирно володіти майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14- ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц. Суди не врахували, що у цій справі суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок у державну власність спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безпідставного володіння на праві приватної власності громадянам земельними ділянками і лісами державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, та необґрунтовано визначили втручання прокурора непропорційним.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року: у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17; від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц; від 07 листопада 2018 у справі № 488/5027/14-ц; від 07 листопада 2018 року № 488/6211/14-ц; від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц; від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19; від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц: від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено ряд спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок які розташовані в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., а саме: площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0023; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0030; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0028; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0029; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0025; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0027; площею 0,5000 га із кадастровим номером 3223155400:06:011:0024.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу та за результатами об`єднання ОСОБА_12 сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:012:0020 загальною площею 3,5000 га та отримано державний акт на право власності серії ЯЕ № 954894 від 02 листопада 2007 року.
10 червня 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 4066, а саме: площею 1,0000 га із кадастровим номером 3223155400:06:012:0020.
У подальшому, ОСОБА_13 сформовано земельну ділянку загальною площею 1,0000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:012:0005 та 23 липня 2008 року отримано державний акт серії ЯЖ № 239179 на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 77739317 від 04 січня 2017 року ОСОБА_13 на підставі договору дарування № 4011 від 21 жовтня 2015 року, відчужено 1/2 частину (0,5000 га) від земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0005 на користь ОСОБА_4 та, згідно договору дарування № 4009 від 21 жовтня 2015 року, 1/2 частину (0,5000 га) цієї ж земельної ділянки на користь ОСОБА_5 .
Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О. А. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25446032 від 21 жовтня 2015 року, номер запису про право власності 11685917 від 21 жовтня 2015 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25445532 від 21 жовтня 2015 року, номер запису про право власності 11685659 від 21 жовтня 2015 року).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 77739219 від 04 січня 2017 року ОСОБА_12 (продавець), на підставі договору купівлі-продажу № 954 від 23 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., відчужено частину (0,5000 га) від земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0020 на користь ОСОБА_3 (покупець). Вказаний договір внесено до єдиного державного реєстру державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т. М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28334950 від 19 лютого 2016 року, номер запису про право власності 13336145 від 19 лютого 2016 року). Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку не видавався.
04 липня 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 4816, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0020.
ОСОБА_7 сформовано земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:012:0012 та 28 серпня 2008 року отримано державний акт серії ЯЖ № 678167 на право власності на вказану земельну ділянку.
29 листопада 2007 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 15598, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0020.
Після цього, ОСОБА_8 сформовано земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:012:0026 та 20.12.2007 року отримано державний акт серії ЯЕ № 956730 на право власності на вказану земельну ділянку.
09 листопада 2007 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 14638, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0020.
ОСОБА_9 сформовано земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:012:0025 та 20 грудня 2007 року отримано державний акт серії ЯЕ № 956750 на право власності на вказану земельну ділянку.
23 квітня 2010 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 958, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:012:0020.
23 жовтня 2007 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 13930, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0031.
ОСОБА_1 сформовано земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:011:0031 та 02 листопада 2007 року отримано державний акт серії ЯД № 946152 на право власності на вказану земельну ділянку.
24 жовтня 2007 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 14077, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0032.
24 жовтня 2007 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р., зареєстровано в реєстрі за № 13962, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0026.
ОСОБА_14 сформовано земельну ділянку загальною площею 0,5000 га, якій присвоєно кадастровий номер 3223155400:06:011:0026 та 02 листопада 2007 року отримано державний акт серії ЯЕ № 956702 на право власності на вказану земельну ділянку.
26 березня 2016 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району Київської області та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є. А., зараєстровано в реєстрі за № 396, а саме: площею 0,5000 га з кадастровим номером 3223155400:06:011:0026, у зв`язку з чим нотаріусом за № 13995705 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_6 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28977311 від 28 березня 2016 року).
Як зазначено у договорах купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14 (покупці), продавець є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності серії ЯБ № № 794419, 794420, 794413, 794410, 794418, 794415, 794416, 794412, 794414, 794411 від 12 квітня 2004 року, виданих на підставі договорів купівлі-продажу № № 2762, 2758, 2772, 2752, 2764, 2768, 2766, 2756, 2770, 2754 від 24 березня 2004 року.
Суди встановили, що органам прокуратури було відомо про укладення зазначених договорів з кінця 2007 року у зв`язку зі зверненням 28 листопада 2007 року до Генерального прокурора України народних депутатів України та на підставі цього порушеної 31 березня 2008 року заступником прокурора Київської області кримінальної справи за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки в межах Козинської селищної ради Обухівського району, розташованих між Новообухівським та Старообухівським автошляхами, а також за фактом незаконного придбання ОСОБА_22 та відчуження за оспорюваними спірними договорами земельних ділянок.
Постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області Попова А. О. від 31 листопада 2008 року кримінальну справу № 47-976 було закрито за відсутністю складу злочину. 10 липня 2010 року прокурором СВ прокуратури Київської області Мезеновим Є. В. було скасовано зазначену постанову слідчого Попова А. О. від 31 липня 2008 року про закриття кримінальної справи. Після додаткового розслідування постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області Бозовуляка М. І. від 06 грудня 2010 року кримінальну справу № 47-976 було вдруге закрито за відсутністю складу злочину. Повторно постанови про закриття цієї кримінальної справи виносилися 25 травня 2011 року та 12 жовтня 2012 року.
Згідно вказаних постанов слідчих у ході розслідування кримінальної справи № 47-976 у 2008 та 2010 роках слідство запитувало від ДП "Київське лісове господарство" необхідні документи та інформацію, були допитані колишні та чинні на той час керівники цього підприємства.