Постанова
Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 202/2124/20
провадження № 51-4297км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Мороза С.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Андріяшевської М.С. (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Андріяшевської М.С. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000174, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1,
засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вирокомІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 16 лютого 2020 року, залишено незмінним запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 18 568,88 грн на відшкодування майнової шкоди; а на користь потерпілої ОСОБА_2 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 - 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь потерпілої ОСОБА_4 5084,79 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МТСБУ на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 8800 грн на відшкодування витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги та на користь держави 1256,08 грн, 1256,08 грн, 1570,1 грн, 2355,15 грн, 3140,20 грн судових витрат.
2. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року вирок суду першої інстанції залишений без змін.
3. За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 16 лютого 2020 року приблизно о 19:35, керуючи технічно справним автомобілем "Ауді А6", д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_6, перевозячи на задньому сидінні пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, рухався в третій смузі руху в темний час доби по сухому, освітленому міським електроосвітленням, асфальтованому покриттю проїжджої частини просп. Слобожанського в Індустріальному районі м. Дніпра, що має по чотири смуги руху у кожному напрямку, з боку вул. Холодильної в напрямку вул. Байкальської, грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5., п. п. "б" 2.3., пунктів 2.4., 8.5.1, п. п. "е" п. 8.7.3., пункти 10.1, 12.4, п. п. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху та, ігноруючи вимогу співробітників поліції зупинитися, здійснював рух із перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкості, не менше ніж 120 км/год, перебуваючи перед перехрестям просп. Слобожанського та вул. Воронезької, мав об`єктивну можливість бачити, що в напрямку його руху горить червоний сигнал світлофора, проявив злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, був неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув подвійну суцільну смугу та виїхав на смугу зустрічного руху, де на регульованому світлофором пішохідному переході допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_9, який переносив на плечах малолітню ОСОБА_3, та ОСОБА_10, які перетинали проїзну частину по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора.
Порушення ОСОБА_1 п. п. "е" п. 8.7.3. та п. 10.1 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі захисник Андріяшевська М.С. ставить вимогу про скасування судових рішень у кримінальному провадженні та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, порушення права засудженого на захист, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує, що під час затримання ОСОБА_1 не були роз`яснені його процесуальні права, зокрема, не свідчити проти себе та мати адвоката, надалі йому не було надано доступу до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вважає, що в основу вироку покладено недопустимі та недостовірні докази, а саме дані, що містяться у протоколі огляду місця події, під час складання якого засуджений не брав участі; висновок судової автотехнічної та фототехнічної експертизи від 25 березня 2020 року №19/104-9/2/414/415, який належним чином не підписаний експертом; речові докази, які пакувалися та зберігалися без дотримання відповідного порядку; показання свідка ОСОБА_8, які він давав в іншому судовому засіданні під час розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу. Звертає увагу на те, що експерт, допитаний в судовому засіданні, не був приведений до присяги і не знав, в якості кого його допитують. Крім того, захисник вважає, що під час призначення ОСОБА_1 покарання суд не врахував віку та стану здоров`я засудженого, який потребує постійного лікування, і призначив йому несправедливе покарання внаслідок суворості. Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на вищезазначені порушення кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
5. У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу.
6. Прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
7. Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
8. Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
9. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
10. Доводи захисника Андріяшевської М.С. про незаконність засудження ОСОБА_1 завчинення інкримінованого йому злочину аналогічні доводам її апеляційної скарги, вони були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження.
11. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтується на доказах, які суд безпосередньо дослідив у судовому засіданні та оцінив належним чином. Зокрема, цей висновок підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 - співробітників поліції, які підтвердили, що бачили, як після ДТП із задніх дверей автомобіля "Ауді А6" вибігли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а приблизно через п`ять хвилин був затриманий і ОСОБА_1 ; показаннями свідка ОСОБА_14, який був очевидцем ДТП та бачив, як на місці події співробітники поліції затримали одного чоловіка та наділи на нього кайданки, а поряд із ним перебував ще один чоловік, який повідомляв співробітників поліції про його викрадення; свідка ОСОБА_14, згідно з показаннями якого він як співробітник патрульної поліції отримав повідомлення, що в автомобілі "Ауді А6" перебуває чоловік, який кликав на допомогу, а водій цього автомобіля не зупинився на вимогу співробітників поліції, вирушив на допомогу, а прибувши на місце ДТП, побачив двох затриманих чоловіків та тіла дитини і дорослого чоловіка, які постраждали в ДТП, та поїхав на пошуки водія, а коли той був виявлений біля оптового ринку, то сказав, що саме він був за кермом автомобіля "Ауді А6", та повідомив, що має зброю, після чого був затриманий; свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - співробітників поліції, які пояснили про обставини, за яких на місці ДТП вони побачили біля автомобіля свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які повідомили, що водій автомобіля втік, а ОСОБА_7 також пояснював, що його проти його волі утримували в автомобілі; даними, що містяться в протоколі демонстрації відеозапису від 23 березня 2020 року, під час якого оглянуто відеозаписи з нагрудного відеореєстратора співробітників УПП в Дніпропетровській області, які здійснювали переслідування автомобіля "Ауді А6", д.н.з. НОМЕР_1, та затримання особи водія ОСОБА_1, який на запитання одного із співробітників управління патрульної поліції повідомив, що саме він перебував за кермом автомобіля "Ауді А6" в момент наїзду ним на пішоходів; даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17 лютого 2020 року, згідно з якими свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7 кожен окремо впізнали ОСОБА_1 як особу, яка керувала автомобілем "Ауді А6" та вчинила наїзд на пішоходів на просп. Слобожанському; даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 лютого 2020 року, згідно з якими свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кожен окремо впізнали ОСОБА_1 як чоловіка, на якого вказували очевидці ДТП та який згодом сам пояснював, що безпосередньо був за кермом автомобіля "Ауді А6" та скоїв наїзд на пішоходів; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 17 березня 2020 року № 19/104-7/3/329 про належність сліду пальця руки, вилученого з рукоятки КПП "Ауді А6", ОСОБА_1 .
Висновком автотехнічної та фототехнічної експертизи від 25 березня 2020 року № 19/104-9/2/414/415 встановлено, що водій автомобіля "Ауді А6", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. п. "е" п. 8.7.3, пунктів 10.1, 12.4 та п. п. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху, технічна можливість уникнути наїзду на пішоходів для нього встановлювалася виконанням вимог п. п. "е" п. 8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху і для цього не було жодних перешкод технічного характеру. Встановлені невідповідності дій водія ОСОБА_1 вимогам п. п. "е" п. 8.7.3. та п. 10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
12. Дослідивши наведені докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони підтверджують факт того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля "Ауді А6" під час наїзду на пішоходів. Таким чином, саме внаслідок порушення ним як водієм п. п. "е" п. 8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху сталася ДТП, у якій постраждали пішоходи, в тому числі один з них загинув на місці події.
13. Що стосується доводів захисника про те, що висновок автотехнічної та фототехнічної експертизи від 25 березня 2020 року № 19/104-9/2/414/415 необґрунтовано покладено судом в основу вироку, оскільки він є недопустимим доказом, бо не був належним чином підписаний експертом, а під час допиту експерта в суді не дотримані вимоги кримінального процесуального закону, то суд дійшов такого.
З матеріалів кримінального провадження видно, що експерт ОСОБА_17, який проводив зазначену судову експертизу, був приведений до присяги та допитаний відповідно до вимог ст. 356 КПК. Під час допиту експерт підтвердив висновок експертизи, пояснив, що в ньому наявний докладний опис проведених досліджень, зроблені за їх результатами висновки містять обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед експертом. Крім того, експерт пояснив відсутність свого підпису на двох сторінках висновку технічною помилкою через велику завантаженість. За наведених обставин суд обґрунтовано послався у вироку на висновок експертизи, визнавши його допустимим доказом, та показання експерта в судовому засіданні, в тому числі з приводу обставин відсутності його підпису на двох аркушах експертизи.
14. Немає підстав вважати недопустимими доказами і дані, що містяться у протоколі огляду місця події, через те, що ОСОБА_1 не брав участі під час проведення цього огляду. Так, вимогами кримінального процесуального закону не передбачено обов`язкової участі обвинуваченого у всіх процесуальних діях під час збирання доказів. Зокрема, це стосується і участі особи, причетної до злочину, у слідчих діях, які є невідкладними, таких як огляд місця події. Відсутність ОСОБА_1 на місці події під час його огляду не вплинула на правильність встановлення об`єктивних даних та обстановки події ДТП, враховуючи, що такі відомості підтверджуються сукупністю інших доказів, в тому числі відеозаписами з камер, даними протоколу огляду місця події за участю понятих, даними, що містяться у протоколі обшуку транспортного засобу, та іншими доказами, і ці обставини стороною захисту не оспорюються.
15. Доводи сторони захисту про необхідність визнати недопустимими речові докази у зв`язку з тим, що вони пакувалися та зберігалися без дотримання відповідного порядку, були перевірені судом і визнані необґрунтованими. Так, суд дослідив у судовому засіданні паперові конверти зі змивами та відбитками пальців у них, коробку передач та мобільний телефон "Samsung Galaxy A70", які були вилучені під час огляду автомобіля "Ауді А6", д.н.з. НОМЕР_1, та огляду місця події, належним чином упаковані в паперові згортки, а після дослідження - у полімерні пакети експертної установи, оглянув їх у судовому засіданні та не встановив ознак недопустимості. Також суд безпосередньо оглянув речовий доказ автомобіль "Ауді А6", д.н.з. НОМЕР_1, і встановив, що він має пошкодження внаслідок ДТП та належним чином зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Дніпропетровській області.
16. Що стосується доводів сторони захисту про необхідність визнати недопустимими показання свідка ОСОБА_8, які він давав в іншому кримінальному провадженні під час розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу, то вони є безпідставними, оскільки суд ці показання не брав до уваги. Натомість, суд дав оцінку показанням свідка ОСОБА_8, які він давав у судовому засіданні в цьому кримінальному провадженні, пояснюючи, що автомобілем керував не ОСОБА_1, а ОСОБА_7, та визнав ці показання такими, що не можуть бути прийняті як достовірні.
17. Таким чином, суд повно і всебічно дослідив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
18. Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував, що він вчинив тяжкий злочин, взяв до уваги особу засудженого, який неодноразово судимий, не має на утриманні непрацездатних осіб, не спецобліках не перебуває. Крім того, зважив на тяжкий стан здоров`я засудженого ОСОБА_1, на чому акцентує увагу захисник в касаційній скарзі, а також на думку потерпілої ОСОБА_4, яка вважала за необхідне обрати засудженому найсуворіше покарання, врахував відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. На переконання колегії суддів, обране засудженому покарання в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК, відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим через суворість немає.
20. Посилання в касаційній скарзі захисника на порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.
Ненадання ОСОБА_1 захисника під час його затримання та застосування спецзасобів не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке б вплинуло на законність судових рішень в кримінальному провадженні. Слід мати на увазі, що під час фактичного затримання особи в порядку ст. 208 КПК одразу після вчинення злочину працівники правоохоронного органу не мають можливості з об`єктивних причин негайно надати захисника особі, несподівано затриманій на місці вчинення злочину, оскільки неможливо забезпечити присутність адвоката в той час і в тому місці, де може відбутися затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, підстав вважати, що в даному випадку було порушено право на захист ОСОБА_18 колегія суддів не вбачає. Верховний Суд уже висловлювався щодо правильності такої практики, зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 15 червня 2021 року (справа № 204/6541/16-к, провадження № 51-2172км19)[1].
Крім того, необхідно звернути увагу, що обставини злочину, в тому числі і особа водія, який допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП, були встановлені за результатом оцінки та аналізу сукупності усіх доказів у кримінальному провадженні, а не за показаннями ОСОБА_1, тому право останнього не свідчити проти себе порушено не було.
21. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не надано доступу до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються даними, що містяться у відповідному протоколі від 27 березня 2020 року, в якому наявні підписи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Чаплинського К.В. Зі змісту цього протоколу видно, що до 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 та його захисник ознайомились з усіма матеріалами кримінального провадження в повному обсязі.
22. Під час розгляду кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника та представника цивільного відповідача, апеляційний суд належним чином перевірив викладені в скаргах доводи та навів в ухвалі докладні підстави прийнятого рішення.
23. Судові рішення, ухвалені щодо ОСОБА_1, є законними та обґрунтованими, вирок за своїм змістом відповідає ст. 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - ст. 419 цього Кодексу.
24. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не допустили.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд