ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18810/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Міщенко І .С.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 (суддя Данилова М. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.)
у справі № 910/18810/20
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення 138 600 грн
і за зустрічним позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
про визнання недійсним договору разом із його дублікатами
(у судовому засіданні взяли участь представники позивача - Гордієнко Н. П., відповідача - Мазепа Д. Г.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 138 600 грн за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідачем було здійснено відключення обладнання без згоди позивача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
3. На підтвердження своїх доводів позивач надав акт обстеження від 29.08.2020, відповідно до якого встановлено факт неможливості використання у зв`язку з відключенням обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А, тому ТОВ "Іоніті" на підставі п. 5.4 Договору нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 138 600 грн штрафу за кожен день, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання, всього за період з 29.08.2020 по 13.11.2020 включно.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
4. Приватне підприємство "Автоентерпрайз" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 разом з його "дублікатами".
5. Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, ПП "Автоентерпрайз" посилалося на непідписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019. Також за доводами відповідача, спірний договір було підписано ОСОБА_1, який є власником та засновником ТОВ "Іоніті", а отже був укладений виключно на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/18810/20 у задоволенні позову ТОВ "Іоніті" та зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" відмовлено повністю.
7. Відмовляючи у задоволені первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
8. Разом з цим, відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Автоентерпрайз" не доведено та не надано належних доказів для визнання Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 недійсним. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що процесуальної можливості визнання дублікату договору недійсним законом не передбачено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/18810/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено порушення умов Договору, а саме зобов`язання щодо забезпечення підключення обладнання (зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (DC), розташованого за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, що є підставою для стягнення з нього штрафу на підставі пункту 5.4. Договору.
11. Апеляційний господарський суд взяв до уваги надані позивачем докази, зокрема копію акта обстеження обладнання, складеного 29.08.2020 директором ТОВ "Іоніті" ОСОБА_2 та монтажником електричного устаткування ОСОБА_3, в якому встановлено неможливість використання вищезазначених зарядних пристроїв для заряджання електромобілів за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, у зв`язку з його відключенням. А також надану позивачем нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А. М. заяву свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ "Іоніті") від 05.03.2021, зареєстровану в реєстрі за № 409, у якій останній повідомляє, що 29.08.2020 ним та монтажником електричного устаткування ОСОБА_3 було виявлено відсутність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модему ТОВ "Іоніті" і виявлено відсутність в усіх одиницях обладнання модемів ТОВ "Іоніті".
12. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача, що на сторінці позивача в соціальній мережі Facebook 04.05.2020 та 06.05.2020 було розміщено оголошення про початок відключення позивачем зарядних станцій, що, на його думку, свідчить про визнання самим позивачем факту самостійного відключення обладнання від електричної мережі та відсутності порушень зі сторони відповідача.
13. Також апеляційний господарський суд відхилив, як неналежні докази, надані відповідачем експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 304/2020-ЕВ від 20.10.2020, складений Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів та адрес" та висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет № 576/10/2020 від 19.10.2020, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі "Autoenterprise", що ставить під сумнів відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем, зазначивши, що в останніх відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі, зокрема на договір про надання послуг з розміщення обладнання від 29.01.2020, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновків експертів. Крім того, в експертному висновку № 304/2020-ЕВ від 20.10.2020 відсутня, всупереч вимогам частини п`ятої статті 101 ГПК України, інформація про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду.
14. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у наведених повідомленнях, які розміщені в соціальній мережі Facebook, відсутні будь-які посилання на місце розташування обладнання та на Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, більш того, вказані повідомлення розміщені у період, який не входить спірного періоду, що визначений у позові позивачем (29.08.2020 по 13.11.2020).
15. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування, а факт порушення відповідачем умов Договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований, що є підставою для стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов`язань передбаченого пунктом 5.4. Договору, який за правильним розрахунком позивача становить 138 600 грн.
16. Також, апеляційний господарський суд підтримав висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог за зустрічним позовом, зазначивши, що Договір про надання та розміщення обладнання від 16.12.2019 та акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені відповідача підписані його представником - ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019.
17. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав більш вірогідним доказом надану ТОВ "Іоніті" копію довіреності відповідача за первісним позовом від 05.07.2019 на уповноваження ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах ПП "Автоентерпрайз", яка містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа. Вірність копії з оригіналу документа засвідчена 26.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2432. Зі змісту цієї копії вбачається, що відповідачем надано право ОСОБА_1 бути представником ПП "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача та без будь-яких обмежень.
18. Разом з цим, апеляційний господарський суд відхилив надану ПП "Автоентерпрайз" копії цієї ж довіреності від 05.07.2019, яка містить умову щодо погодження договорів із директором відповідача у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту, з огляду на те, що надана відповідачем довіреність, окрім підпису директора відповідача і печатки Приватного підприємства "Автоентерпрайз ", не містить інших доказів автентичності тексту довіреності на дату її видання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19. Приватне підприємство "Автоентерпрайз" подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021, а справу № 910/18810/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
20. Відповідач не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що місцевим та апеляційним господарським судом було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
21. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 разом з його "дублікатами", а також щодо більшої автентичності наданої ТОВ "Іоніті" довіреності відповідача за первісним позовом від 05.07.2019 на уповноваження ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах ПП "Автоентерпрайз", яка містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа.
22. За доводами скаржника, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи давності виготовлення оскаржуваного договору, з огляду на наявність підстав вважати, що спірний дублікат договору був виготовлений позивачем незадовго до подання позову у цій справі.
23. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи через необхідність отримання результатів почеркознавчої та технічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження.
24. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/16774/18 та постанові Вищого господарського суду України у постанові від 26.11.2008 у справі № 5-20/419 в частині висновків про недопустимість визнання як доказу ненаправленого акта іншій стороні.
25. Разом з тим, в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на пункти 3 і 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Позиція інших учасників справи
26. ТОВ "Іоніті" подало відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження обставин справи та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
27. Також зазначає про неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник, зі справою, що переглядається та звертає увагу, на те, що посилання скаржника про неврахування позиції, викладеної у постанові Вищого господарського суду України є безпідставним, оскільки така постанова не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні приписів ГПК України.
28. Позивач заперечує проти доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки дата підписання дублікату договору не має вирішального значення для цієї справи, за умови наявності у матеріалах справи інших доказів, які дають змогу встановити дійсність спірного договору. Разом з цим, позивач стверджує, що вирішення питання давності створення документів є неможливим, оскільки наразі відсутні відповідні методики для проведення таких експертиз, що підтверджується відповідними висновками експертних установ, наданими в межах розгляду інших справ, на які зокрема посилався скаржник у своєму клопотанні.
29. Стосовно доводів касаційної скарги про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ТОВ "Іоніті" зазначає, що відповідач заявляючи таке клопотання не довів реальної можливості у короткі терміни надати додаткові докази, про які зазначено у клопотанні. Крім того, відповідач в порушення приписів статті 80 ГПК України не заявляв клопотання про продовження строку для подання доказів. Разом з цим, явка сторін в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась.
30. Також позивач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги в частині встановлення судами попередніх інстанцій обставин на підставі недопустимих доказів, оскільки скаржник у цій частині не зазначив, які саме та з яких мотивів, на його думку, докази є недопустимими. А усі доводи касаційної скарги зводяться до намагань скаржника здійснити переоцінку наявних у справі доказів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31. 16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті", як замовником та ПП "Автоентерпрайз", як виконавцем укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.
32. Згідно із п.1.2 цього Договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі. Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання.
33. Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 Договору).
34. Відповідно до п.п.2.1.6, 2.1.7 Договору покладено на відповідача зобов`язання забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення.
35. У п.3.1 Договору за надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1 320 грн (в т.ч. ПДВ 220 грн).
36. Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у Договорі № 22/08/2018-1), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п.3.2 Договору).
37. У п.3.3 Договору визначено, що винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках.
38. Обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника ( п.4.2 Договору).
39. Положеннями п.5.4 Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності Обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (в тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження Обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до Обладнання, неможливості підключення Обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення Обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за встановленою вказаним пунктом Договору формулою.
P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору; DC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
40. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно (пункт 6.1 Договору).
41. 16.12.2019 року між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Столичний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А;
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Столичний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А;
- зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DC): "Ринок Столичний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А.
42. Також суди встановили, що зі змісту наявної у матеріалах справи копії довіреності відповідача від 05.07.2019, виданої на ім`я ОСОБА_1, останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником ПП "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019.
43. Надана суду ТОВ "Іоніті" копія довіреності відповідача за первісним позовом від 05.07.2019 на уповноваження ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах ПП "Автоентерпрайз" містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа. Вірність копії з оригіналу документа засвідчена 26.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2432.
44. За змістом наданої ПП "Автоентерпрайз" копії цієї ж довіреності від 05.07.2019, виданої на ім`я ОСОБА_1, останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником Приватного підприємства "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах відповідача, додаткових угод та додатків до таких договорів від імені та в інтересах відповідача, виключно за умови погодження таких договорів із директором відповідача у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту.
45. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені ПП "Автоентерпрайз" укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені відповідача в таких договорах (угодах, контрактах), а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019. Вказана копія довіреності від 05.07.2019 року, що була надана відповідачем, окрім підпису директора відповідача і печатки Приватного підприємства "Автоентерпрайз ", не містить інших доказів автентичності тексту довіреності на дату її видання.
46. У матеріалах справи наявна копія акта обстеження обладнання, складеного 29.08.2020 директором ТОВ "Іоніті" ОСОБА_2 та монтажником електричного устаткування ОСОБА_3, в якому встановлено неможливість використання вищевказначених зарядних пристроїв для заряджання електромобілів за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, у зв`язку з його відключенням.
47. Також до матеріалів справи додано нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А. М. заяву свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ "Іоніті") від 05.03.2021, зареєстровану в реєстрі за № 409, у якій останній повідомляє, що 29.08.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ "Іоніті" він та монтажник електричного устаткування ОСОБА_3 прибули за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі Договору. Внаслідок огляду зарядного пристрою постійного струму та зарядних пристроїв змінного струму було встановлено відключення обладнання ТОВ "Іоніті" від електричної мережі, яке проявлялося у відсутності будь-яких позначок на екрані зарядного пристрою та неможливості здійснення заряджання автомобіля. Шляхом огляду складових обладнання було виявлено відсутність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модему ТОВ "Іоніті" і виявлено відсутність в усіх одиницях обладнання модемів ТОВ "Іоніті" і походження якого ТОВ "Іоніті" невідоме.
48. При цьому, відповідно до правил поводження з електроустаткуванням та з метою забезпечення безпеки осіб, заміна модему зарядного пристрою неможлива без відключення зарядного пристрою від електричної мережі. У вересні 2020 року за допомогою мобільного додатку AE Charging Point було виявлено підключення зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АС) "Ринок Столичний" № 1 належного ТОВ "Іоніті", розміщеного за адресою: м. Київ, Кільцева дорога 101 А до білінгової системи AUTOENTERPRISE без надання ТОВ "Іоніті" доступу до дистанційного управління обладнанням та без можливості використання обладнання у господарській діяльності ТОВ "Іоніті".
49. Також у вересні 2020 року за допомогою мобільного додатку AE Charging Point було виявлено функціонування в білінговій системі AUTOENTERPRISE невідомого ТОВ "Іоніті" зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів, розміщеного невідомими особами за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А.
50. У заяві директор позивача ОСОБА_2 повідомляє, що не надавав жодним особам вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, Кільцева дорога 101 А та вказівок щодо заміни модемів обладнання ТОВ "Іоніті".
51. Суд апеляційної інстанції встановив, що до матеріалів справи позивачем додана копія акта обстеження обладнання від 05.03.2021, на який посилається директор позивача ОСОБА_2 у заяві свідка. У вказаному акті зафіксовано, що можливість використання обладнання після відключення, зафіксованого актом обстеження від 29.08.2020, не відновлена.
52. Також апеляційний господарський суд встановив, що за розрахунком позивача сума нарахованого позивачем штрафу становить 138 600 грн за 77 днів, впродовж яких існувала неможливість використання обладнання, а саме у період з 29.08.2020 по 13.11.2020, вказаний розрахунок здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до наведеної у Договорі формули (1*1500 +2- *150)*85 = 138 600 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
53. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
54. Як зазначалося у пунктах 20-25 цієї постанови, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
55. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
56. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
57. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
58. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
59. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
60. У справі, яка переглядається, спір за первісним позовом стосується вимог про стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині забезпечення підключення обладнання позивача, а спір за зустрічним позовом стосується вимог про визнання такого договору недійсним.
61. Як зазначалося у пунктах 9-18 цієї постанови, підставами для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову слугувало те, що позивачем доведено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з забезпечення підключення обладнання позивача, що підтверджено наявними у справі доказами, зокрема актом обстеження та заявою свідка, що є підставою для нарахування штрафних санкцій за договором за період нефункціонування належного позивачу обладнання. Також підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову слугувало те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) належними доказами не підтвердив своїх довів, що представнику ОСОБА_1 надавалась довіреність від імені ПП "Автоентерпрайз" з відповідними обмеженнями щодо укладення такого роду договорів, а надана ПП "Автоентерпрайз" копія довіреності від 05.07.2019, яка містить умову щодо необхідності погодження договорів із директором відповідача у письмовій формі, окрім підпису директора відповідача і печатки Підприємства, не містить інших доказів автентичності тексту довіреності на дату її видання.
62. Разом з тим постанова Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/16774/18 ухвалена у спорі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018 у розмірі 225 393,60 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором підряду в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт.
63. Висновки Верховного Суду у наведеній постанові стосувались правомірності висновків суду апеляційної інстанції щодо погодження / непогодження сторонами в установленому законом і договором порядку, обсягу та ціни додаткових робіт (не передбачених договором), заборгованість за виконання яких просить стягнути позивач на підставі договору підряду. Зокрема суд касаційної інстанції погодився зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами стосовно того, що роботи зазначені в акті виконаних робіт за листопад 2018 року не стосуються предмета договору підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018, позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження відповідачем обсягу та ціни робіт, визначених в акті виконаних робіт за листопад 2018 року, а також в матеріалах справи відсутні належні докази направлення актів виконаних робіт за листопад 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД".
64. При цьому, в контексті незастосування судом апеляційної інстанції висновків з наведеної вище постанови Верховного Суду скаржник стверджує про здійснення обстеження майна за спірним договором та підписання відповідного акта обстеження без участі представника відповідача, а також ненаправлення останньому такого акта обстеження, що свідчить про недоведеність позивачем обставин нефункціонування обладнання, та відповідно, необґрунтованість позовних вимог.
65. Проте колегія суддів зазначає, що такі доводи скаржника є недоречними, з огляду на відмінність правовідносин у справі № 910/16774/18 в порівнянні зі справою, яка переглядається, зокрема в частині предмету та підстав позову, нормативно правового регулювання спірних правовідносин та фактично-доказової бази у цих справах. Так, у справі № 910/16774/19 відповідні висновки стосувалися оцінки акта виконаних робіт, а у справі, що переглядається, - акта обстеження.
66. Крім цього, стверджуючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків з наведеної вище постанови Верховного Суду, скаржник у своїй касаційній скарзі не обґрунтовує, порушень яких саме норм права допустився апеляційний господарський суд під час ухвалення оскаржуваної постанови.
67. Верховний Суд також не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України у постанові від 26.11.2008 у справі № 5-20/419, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
68. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
69. За таких обставин, наведена Приватним підприємством "Автоентерпрайз" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
70. Стосовно доводів касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 25 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
71. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
72. Згідно з пунктами 3 і 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
73. Так, в контексті доводів касаційної скарги, викладених у пунктах 21-23, 25 цієї постанови колегія суддів зазначає, що визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
74. Відповідно до статті 73 ГПК України - доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
75. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
76. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
77. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
78. 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
79. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
80. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
81. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
82. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
83. Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій врахували, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
84. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
85. Водночас згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
86. Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
87. Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання скаржника на певні докази, не відмінюють положення статті 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
88. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
89. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
90. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статті 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
91. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
92. Таким чином, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням певного стандарту доказування.
93. Так, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
94. Розглянувши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, оскільки законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
95. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
96. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20.
97. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що суди попередніх інстанцій застосували недопустимі докази у справі.
98. Крім цього, як вбачається із протоколу судового засідання від 10.03.2021 та підтверджується технічним записом такого судового засідання, місцевий господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача щодо необхідності призначення експертизи у справі та заперечення представника позивача щодо необґрунтованості такого клопотання, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ПП "Автоентерпрайз" про призначення у справі експертизи. При цьому, скаржником не доведено, що такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, позаяк фактичні встановлені обставини цієї справи свідчать про протилежне. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги, викладені у пункті 22 цієї постанови.
99. Що ж до доводів скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 23 цієї постанови) колегія суддів зазначає таке.
100. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що 19.07.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від ПП "Автоентерпрайз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано необхідністю отримання результатів призначеної у рамках провадження №1202020490002794 почеркознавчої та технічної експертизи довіреності від 05.07.2019. Аналогічне клопотання надійшло 20.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду.
101. Апеляційний суд розглянувши в судовому засіданні 20.07.2021 вказане клопотання відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
102. Так згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
103. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
104. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
105. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
106. Згідно з частиною другою статті 202 ГПК України Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
107. Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.
108. Разом з цим, згідно з частинами першою, другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
109. У частині третій статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
110. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи дійшов висновку про те, що наявних у справі доказів достатньо для встановлення дійсних обставин справи, на підставі яких було ухвалене рішення суду першої інстанції.
111. З врахуванням зазначеного, щодо вказаних доводів касаційної скарги суд касаційної інстанції також зазначає, що необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок ефективного розгляду справ впродовж розумного строку.
112. При цьому, скаржником не доведено, що такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим та таким, що унеможливив встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, позаяк фактичні встановлені обставини цієї справи свідчать про протилежне.
113. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень.
114. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
115. Колегія суддів також звертає увагу, що інших доводів щодо порушення судами норм матеріального та / або процесуального права, обґрунтованих підставами касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, зокрема, в частині незгоди скаржника із оскаржуваними рішеннями в частині зустрічного позову, касаційна скарга не містить.
116. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства.
117. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий господарський суд (в частині висновків щодо відмови у задоволенні зустрічного позову) та суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки є законними та обґрунтованими.
118. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
119. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
120. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що доводи ТОВ "Іоніті", викладені у відзиві на касаційну скаргу знайшли своє відображення під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
121. За таких обставин, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про те, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.