ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 10/5026/290/2011(925/1502/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні заяву Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі Господарського суду Черкаської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про спонукання до виконання мирової угоди.
в межах справи №10/5026/290/2011
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолтек"
до Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.03.2021 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (далі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - Відповідач) про спонукання Відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 10/5026/290/2011 про банкрутство Відповідача (далі - Мирова угода), шляхом стягнення з нього на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп.; та стягнено з Відповідача на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп. заборгованості на виконання Мирової угоди з покладенням на Відповідача судових витрат за подання позову та заяви про забезпечення позову.
2. 15.06.2021, у межах апеляційного провадження з перегляду рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2021 за скаргою Відповідача, Позивач подав заяву про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу або підлягають передачі або сплаті Відповідачу, і перебувають у нього чи інших осіб, в межах суми стягнення в 17 110 358 грн 83 коп.
3. 30.06.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив: частково задовольнити заяву Позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп., а в іншій частині заяви Позивача про забезпечення позову відмовити.
4. Верховний Суд постановою від 01.11.2021 касаційну скаргу Відповідача на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 задовольнив частково, скасував цю ухвалу в частині задоволення заяви Позивача про забезпечення позову, накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 17 110 358 грн 83 коп., прийняв в скасованій частині нове рішення, яким відмовив Позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 17 110 358 грн 83 коп., а в іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 залишив без змін.
5. Ухвалюючи 01.11.2021 постанову у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), Верховний Суд не здійснив розподілу судових витрат.
6. 23.11.2021 Відповідач звернувся із заявою про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, в якій просив ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Позивача на користь Відповідача судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в сумі 2 270 грн 00 коп., та судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги за підготовку та подання касаційної скарги, в сумі 5000 грн 00 коп.
7. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами другою та третьою цієї статті ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
8. Згідно з вимогами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з судового збору.
9. Враховуючи викладене, Суд вирішив задовольнити заяву Відповідача в частині вимог щодо розподілу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, в частині витрат щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги Відповідача, скасуванням рішення апеляційного суду щодо задоволеної частини вимог Позивача про забезпечення позову з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти Відповідача у межах коштів, що складають предмет спору у цій справі, Суд покладає судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі на Позивача.
10. Щодо вимог Відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп., понесених Відповідачем у зв`язку із переглядом цієї справи у суді касаційної інстанції (підготовку та подання касаційної скарги), Суд зазначає про таке.
11. Згідно з вимогами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
12. За положенням частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком суми сплаченого нею судового збору.
13. Абзацом першим частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
14. Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
15. Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14.01.2019 у справі № 927/26/18.
16. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в суді касаційної інстанції як в судовому засіданні, так і без виклику сторін, за змістом статті 301 ГПК України (порядок розгляду касаційної скарги), не передбачає проведення судових дебатів.
У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом).
У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні правил розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, що викладена в постановах від 14.01.2019 у справі № 927/26/18, від 07.04.2020 у справі № 910/2022/19, від 11.11.2020 у справі № 908/2614/19, від 03.03.2021 у справі № 908/1238/18, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 (постанова ухвалена у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).
17. Ухвалою Суду від 02.09.2021 відкрите касаційне провадження у цій справі за скаргою Відповідача на ухвалу апеляційного суду від 30.06.2021 в порядку письмового провадження - без повідомлення учасників справи.
18. Водночас, як свідчать матеріали справи та встановлено Судом, Відповідач не виконав вказані вимоги процесуального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункти 14, 15, 16), оскільки ні в касаційній скарзі (перша та єдина у касаційному провадженні заява Відповідача по суті), ні протягом визначеного законом (статтею 306 ГПК України) процесуального строку розгляду цієї скарги, зокрема і до ухвалення за результатами її розгляду касаційним судом у цій справі постанови від 01.11.2021, ним не заявлено про компенсацію витрат Відповідача на професійну правничу допомогу та не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Між тим, відповідну заяву, з доданими до неї доказами (актом приймання-передачі виконаних робіт, рахунком-фактурою тощо) Відповідач подав після закінчення розгляду справи, а саме 23.11.2021 о 17 год 15 хвилин, що підтверджується штампом реєстрації надходження вказаної заяви до Верховного Суду на зворотній стороні заяви.
19. Враховуючи наведене, неподання Відповідачем попереднього розрахунку судових витрат і відповідної заяви у встановлені процесуальним законодавством строки та порядку, у касаційного суду відсутні підстави для здійснення розподілу понесених Відповідачем судових витрат - стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, а тому Суд відмовляє Відповідачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з винесенням додаткової постанови щодо цієї частини вимог.
Керуючись статтями 86, 123, 124, 126, 129, 130, 244, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд