ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2971/20 (910/1657/21)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ОСОБА_1 (особисто), Кубрак Ж.Б. (ордер КС № 884409 від 01.12.2021),
ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" - Квітіна Р.В. (ордер АА № 1137795 від 01.12.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021
у справі № 910/2971/20 (910/1657/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет"
до ОСОБА_1
про стягнення 602 801,32 грн,
в межах справи № 910/2971/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (далі - ТОВ "Медінжиніринг", Товариство, боржник), відкритого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" (далі - ТОВ ФК "Паритет", кредитор).
Постановою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Степаненка М.М.
У лютому 2021 року ТОВ "ФК "Паритет" (позивач) як кредитор, вимоги якого визнані господарським судом у справі про банкрутство ТОВ "Медінжиніринг", звернувся до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 602801,32 грн на користь боржника - ТОВ "Медінжиніринг".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора Товариства, отримавши готівкові грошові кошти за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2019/1431127 від 23.04.2019, про що виписала квитанцію до прибуткового касового ордеру № 18 від 23.04.2019, на банківський рахунок Товариства не внесла, тобто незаконно присвоїла грошові кошти від продажу належного Товариству майна.
Посилаючись на норми глави 83 ЦК України, що регулюють кондикційні правовідносини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 602 801,32 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 закрито провадження у справі №910/2971/20(910/1657/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 602801,32 грн.
Ухвала суду мотивована невідповідність суб`єктивного складу сторін у даній справі визначеним частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства випадкам щодо підсудності майнових спорів господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки позивачем пред`явлено майнову позовну вимогу безпосередньо до фізичної особи ОСОБА_1, а не до особи (боржника), який перебуває в процедурі банкрутства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Судом апеляційної інстанції визнано помилковим висновок суду першої інстанції про невідповідність суб`єктного складу сторін даного спору для його розгляду в межах справи про банкрутство.
За висновком апеляційного суду, зважаючи на те, що даний спір за позовом кредитора хоч і заявлений до відповідача - фізичної особи, втім підлягає розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває права про банкрутство боржника, оскільки позов був поданий кредитором як особою, інтереси якої охороняються законом шляхом правомірного очікування на повне погашення визнаних судом вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника-банкрута, до якої мають бути включені всі майнові активи боржника, в тому числі і ті, що перебувають у іншої особи - відповідача за заявленим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 (скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, ухвалити нове рішення, яким залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 про закриття провадження у справі в силі.
В обґрунтування доводів посилається на неправильне застосування судом апеляційним судом норм матеріального права, а саме частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства; неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 28.01.2020 року №50/311-б.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" подано клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, а апеляційний суд вирішив справу з дотриманням висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 927/379/17(927/485/20).
Розглянувши клопотання ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/2971/20 (910/1657/21) зважаючи на положення частини четвертої статті 300 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій у оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів скаржника, та дослідивши зміст постанов Верховного Суду, на висновки в яких посилається скаржник, колегія суддів касаційної інстанції зазначає про таке.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога позивача - ТОВ "ФК "Паритет" як кредитора, вимоги якого визнані господарським судом у справі про банкрутство ТОВ "Медінжиніринг" до відповідача - ОСОБА_1 (директора ТОВ "Медінжиніринг") про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, одержаних останньою за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2019/1431127 від 23.04.2019, не внесених на банківський рахунок Товариства.
Посилаючись на норми глави 83 ЦК України, зокрема статтю 1212 ЦК України, що регулюють кондикційні правовідносини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 602 801,32 грн.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
В частині другій статті 7 КУзПБ закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
Тобто, до критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, відносяться, зокрема, умови належного суб`єктного складу учасників процесу, предмета спору та характеру спірних правовідносин.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження.
Апеляційний господарський суд на підставі аналізу частини другої статті 7 КУзПБ дійшов вірного висновку, що в межах справи про банкрутства розглядаються будь-які спори, як правило із майновими вимогами боржника (як позивача) до будь-якої особи-відповідача (юридичної або фізичної особи), так і будь-якої особи до боржника (як відповідача).
Встановивши, що даний спір за позовом кредитора з приводу витребування майна (грошових коштів) належного боржнику, хоч і заявлений до відповідача - фізичної особи, втім підлягає розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, оскільки заявлений кредитором як особою, інтереси якої охороняються законом шляхом правомірного очікування на повне погашення визнаних судом вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника-банкрута, до якої мають бути включені всі майнові активи боржника, в тому числі і ті, що перебувають у іншої особи - відповідача за заявленим позовом.
Вказаний висновок апеляційним судом свідчить про не врахування суб`єктного складу сторін спору, що розглядається, та предмету позову, а саме, що в даному конкретному випадку позов з майновими вимогами в інтересах боржника (стягнення коштів на користь боржника на підставі статті 1212 ЦК України) подано кредитором боржника безпосередньо до фізичної особи ОСОБА_1, колишнього керівника Товариства.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує на помилковості висновків апеляційного суду, що визначальним є саме зміст заявленої вимоги, що становить предмет спору та який обов`язково має бути пов`язаний із майном (рухоме, нерухоме, грошові кошти, майнові права, майнові та немайнові права інтелектуальної власності тощо), належного боржнику на відповідних правових підставах.
Похідний інтерес кредитора у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, може реалізовуватися і в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута.
Частинами другою, третьою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор формує ліквідаційну масу, має право, зокрема, заявляти до третіх осіб вимоги щодо повернення боржнику сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; а також заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
При цьому кредитори банкрута, які не мають власної вимоги до третіх осіб, не наділені повноваженнями звертатися з самостійним позовом до третіх осіб, які мають заборгованість перед банкрутом (у тому числі щодо відшкодування завданих банкруту збитків), про стягнення заборгованості на користь банкрута.
Відповідно до абзаців першого, третього частини другої статті 61 КУзПБ з вимогами до третіх осіб звертається ліквідатор боржника, стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси банкрута.
Натомість, колегія суддів звертає на це увагу, що відповідно до частини шостої статті 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що за суб`єктним складом сторін та змістом пред`явлених позовних вимог даний конкретний спір не підлягає розгляду в позовному провадженні в межах справи про банкрутство ТОВ "Медінжиніринг".
У свою чергу, суд апеляційної інстанції скасувавши ухвалу місцевого господарського суду, не спростував висновків місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм процесуального права, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги, та є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.