ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/21021/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна")
у справі № 910/21021/20
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Левченка І.О., вирішено інші процесуальні питання.
До суду із заявами з грошовими вимогами до боржника звернулися: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ"ОТП Факторинг Україна", кредитор) на суму 10 529 062,13 грн; Акціонерне товариство "Альфа-Банк" - на суму 4 770 115,21 грн; Акціонерне товариство Комерційний банк "Аркада" - на суму 2 353 069,56грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021, серед іншого:
- визнано кредитором у справі № 910/21021/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 (п. 1 резолютивної частини):
- АТ АКБ "Аркада" з грошовими вимогами на суму 985 377,70 грн, з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 636 290,60 грн - вимоги другої черги, 194 310,64 грн - вимоги третьої черги, 150 236,46 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4 540,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- АТ "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661 928,23 грн - вимоги другої черги, 4 097 038,66 грн - вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи;
- відмовлено АТ АКБ "Аркада" у визнанні кредитором на суму 1 372 231,86 грн (п. 6),
- відмовлено ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у визнанні кредитором на суму 20 195,44 грн (п. 7),
- відмовлено АТ "Альфа-Банк" у визнанні кредитором на суму 11148,32 грн (п.8).
В частині вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суд першої інстанції виходив з доведеності кредитором наявністю заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, що встановлено рішеннями судів у справах № 389/5286/14-ц та №757/17412/14-ц. За наявності забезпечення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" іпотечним майном боржника, вартість якого за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 становить у загальному розмірі 442 514,45 дол. США, що еквівалентно 12 250 039,02 грн станом на день подання заяви кредитором 19.03.2021, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судом першої інстанції визнано такими, що підлягають визнанню кредитором боржника на суму вимоги 10 508 866,69 грн, що забезпечені заставою фізичної особи.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "ОТП Факторинг України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ухвалили в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" конкурсними.
ОСОБА_1 також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та визнати кредитором у справі: ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 10 508 866,69 грн - вимоги другої черги; АТ "Альфа-Банк" на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 4 758 966,66 грн - вимоги другої черги; в іншій частині ухвалу попереднього засідання залишити без змін.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг України" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/21021/20 змінено в частині визнання вимог кредитора АТ "Альфа-Банк", виклавши його (в зазначеній частині) в наступній редакції:
- Акціонерне товариство "Альфа-Банк" з грошовими вимогами на суму 4 763 506,89 грн, з яких 4 540,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 661928,23 грн - вимоги другої черги, 4 097 038, 66 грн - вимоги четвертої черги.
В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі №910/21021/20 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог ТОВ "ОТП Факторинг України" обґрунтована наявністю заборгованості ОСОБА_1 за обома кредитними договорами №СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, що встановлено рішеннями судів у справах №389/5286/14-ц та №757/17412/14-ц. З посиланням на положення частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визначення в національній валюті складу і розміру зобов`язання боржника визначеного в іноземній валюті, приймаючи до уваги дату звернення з такою заявою, суд встановив, що визначення гривневого еквіваленту заборгованості боржника становить 10 508 866,69 грн.
З урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 №757/17412/14-ц (набрала законної сили), якою здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, №PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про іпотеку нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, апеляційний суд встановив дійсність відповідних іпотечних обтяжень із забороною відчуження, чинність права та обов`язки сторін за договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007.
Керуючись положеннями статей 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 3, 7, 39 Закону України "Про іпотеку", погодився з висновком суду першої інстанції в частині вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна", які забезпечені заставою майна фізичної особи.
Короткий зміст касаційної скарги
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (скаржник), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 в частині вимог кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та змінити в цій частині судові рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а саме, визнати кредитором у справі по відношенню до боржника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами на суму 10 513 406,69 грн, з яких 4 540 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 7 433 535, 72 грн - вимоги другої черги (конкурсні з правом голосу), 3 075 330,97 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи. В частині розміру визнаних судами грошових вимог до боржника судові рішення не оскаржуються.
В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами вимог статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 1 Закону України "Про іпотеку" та зауважує, що грошові вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до боржника в частині кредитних зобов`язань за кредитним договором № CM-SME 001/291/2007 в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1, не є забезпеченими майном, яке належить боржнику ОСОБА_1, а відтак, у боржника відсутня можливість задовольнити вимоги кредитора таким майном в межах справи про його неплатоспроможність.
Доводи інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Предметом судового розгляду у цій справі є грошові вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, мотивовані наявністю у боржника грошового зобов`язання за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким між сторонами укладено договори іпотеки.
Суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 10 508 866,69 грн, що забезпечені заставою майна фізичної особи.
Аналіз змісту доводів касаційної скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" свідчить, що ключовим аргументом незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій є те, що кредитні зобов`язання боржника, заявлені ТОВ "ОТП Факторинг Україна", не є забезпеченим майном, яке належить боржнику, а відтак визнання грошових вимог як забезпечених майном, фактично позбавляє кредитора права отримати задоволення своїх вимог в межах справи про неплатоспроможність. В частині визнаної судами суми грошових вимог до боржника судові рішення не оскаржуються.
Надаючи оцінку наведеним вище доводам скаржника, запереченням боржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Абзацом 11 частини першої статті 1 КУзПБ визначено поняття "кредитор" у справі процедурі банкрутства.
Згідно з положеннями статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною шостою статті 45 КУзПБ встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами до боржника обґрунтовано наступними обставинами.
26.06.2007 між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 (позичальник), укладений кредитний договір №CNL - 007/110/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 100000 дол. США, а останній зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити 13,99 % процентів за користування кредитом, у порядку та на умовах визначених у кредитному договорі. Дата остаточного повернення кредиту - 26.06.2022 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26.06.2007 №CNL - 007/110/2007 укладено договір іпотеки від 26.06.2007 №PCL-007/110/2007, за яким предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 72,00кв.м.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін у розмірі 1403698,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 277960,00 дол. США (пункт 4.4 іпотечного договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2761.
Відповідно до витягу з Державного реєстру іпотек відповідне обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 72,00 кв.м. зареєстровано 26.06.2007 за ЗАТ "ОТП Банк".
05.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно з яким продавець продав (переуступив) покупцю право на Кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, зокрема, кредитний договір від 26.06.2007 № CNL - 007/110/2007, укладений з ОСОБА_1 .
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2016 у справі № 389/5286/14-ц, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.08.2019, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у сумі 111 091,76 дол. США, що еквівалентно 2 379 971,21 грн, а також 3 534,00 грн. судового збору.
Крім того, 19.10.2007 між ОСОБА_1 (позичальник) та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та в подальшому - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладено кредитний договір № СМ - SМЕ 001/291/2007, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 120 000,00 дол. США. зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої процентної ставки у розмірі 4,4 % річних.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору. Датою остаточного повернення кредиту встановлено 19.10.2014 (частина 1 кредитного договору).
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком укладено договір іпотеки від 19.10.2007 № РМ- SМЕ 001/291/2007, предметом якого нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 61,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вартість предмета іпотеки визначена за згодою сторін у розмірі 831 000,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладення договору становить 164 554,45 дол. США.
З огляду на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19.10.2007 № СМ - SМЕ 001/291/2007 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №757/17412/14-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 001/291/2007 від 19.10.2007 в розмірі 104 621,35 доларів США, що еквівалентно 1 243 102,41 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку, та 4 537 323,81 грн, що разом складає 5 780 426,22 грн, а також судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.
Звернувшись з заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ОСОБА_1 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зазначало про наявність заборгованості ОСОБА_1 за обома кредитними договорами №СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007 та № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, що встановлено рішеннями судів у справах № 389/5286/14-ц та №757/17412/14-ц.
Частиною 2 статті 45 КУзПБ унормовано, якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Зважаючи на встановлені судами при розгляді заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з грошовими вимогами до боржника обставини з урахуванням доказів, наданих на їх підтвердження, приймаючи до уваги дату звернення до суду з відповідною заявою (19.03.2021), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання їх в розмірі, розрахованому із застосуванням курсу Національного банку України на день заявлення вимог відповідно до положень частини 2 статті 45 КУзПБ.
При вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру суди повинні встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.
За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
У статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
При цьому, законодавцем гарантовано збереження дійсності іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи та визначено перехід зобов`язань за договором іпотеки до набувача відповідного нерухомого майна.
Положеннями частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У поданих запереченнях на заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна", боржник вказував про відсутність доказів перебування у власності боржника майна, яке є забезпеченням його зобов`язань за вказаними кредитними договорами
Розглянувши заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та заперечення боржника, суди встановили, що Заочним рішенням Київського районного суду м.Донецька від 02.09.2010 у справі № 2-8223/10 за позовною заявою ОСОБА_1, ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" до ПАТ "ОТП Банк" визнано недійсним кредитний договір №CNL-007/110/2007 від 26.06.2007; визнано недійсним кредитний договір № СМ- SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007; визнано недійсним договір іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; вилучено з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № CNL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007, а саме: житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
15.11.2013 заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 скасоване та призначено справу до розгляду.
12.05.2014 Київським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу, якою вищезазначену позовну заяву передано до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі №757/17412/14-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2018, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м.Донецька від 02.09.2010, а саме:
-визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007, датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек: 19.10.2007; та житлового приміщення, загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки № РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 датою внесення заборони у Державний реєстр іпотек:26.06.2007;
-відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 5273з) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за №5274з) на підставі укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Морське агентство "Укрмарін" договору іпотеки (майнової поруки) № СМ-SМЕ001/291/2007 від 19.10.2007 - нежитлового приміщення, загальною площею 61 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису;
- відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою (зареєстрованою в реєстрі за № 2761) і про заборону відчуження нерухомого майна (зареєстрованою в реєстрі за № 2762) на підставі укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 договору іпотеки №РСL-007/110/2007 від 26.06.2007 - нерухомого майна - квартири, загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 05.02.2019 на підставі постанови від 27.12.2018 у справі №757/17412/14-ц ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зареєстровано іпотечне обтяження та встановлено заборону відчуження квартири АДРЕСА_3, із зазначенням, що відповідне обтяження із забороною є дійсними з 26.06.2007 та мають статус відновлених замість раніше вилучених записів.
У той же час судами встановлено, що з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 13.10.2010 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, зареєстрованого 10.10.2010 за № 5245.
Відтак, зважаючи на встановлений судами поворот виконання рішення Київського районного суду м. Донецька від 02.09.2010 про визнання недійсними, зокрема, договорів іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 та вилучення з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відповідних записів про іпотеку нежитлових приміщень, здійснені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 № 757/17412/14-ц, яка набрала законної сили, наявність зареєстрованого іпотечного обтяження та встановлену заборону відчуження спірного майна, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що іпотечні зобов`язанні за договорами не припинилися, відповідні іпотечні обтяження із забороною відчуження є дійсними.
Верховний Суд вважає, що за встановлених судами фактичних обставин чинності цивільно-правових зобов`язань боржника перед кредитором за договорами іпотеки, а відтак, наявності набутих сторонами правочину за ними прав та створених обов`язків, зважаючи що ОСОБА_1 є боржником ТОВ "ОТП Факторинг Україна" як за основним договором, так і іпотекодавцем за договорами іпотеки, грошові вимоги такого кредитора обґрунтовано розглянуті судами у справі про банкрутство на предмет їх включення до реєстру вимог кредиторів з визначенням відповідної черговості задоволення таких вимог відповідно до статті 64 Кодексу, із врахуванням положень частини другої статті 45 КУзПБ, за відсутності заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення.
Щодо розміру забезпечених кредиторських вимог, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені за результатами розгляду справи №902/492/17 (постанова від 15.05.2018), за якими забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
Розглядаючи у попередньому засіданні кредиторські вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі наявних доказів місцевий та апеляційний господарські суди правильно застосували до спірних вимог положення КУзПБ (статті 1, 45, 47, 64), Закону України "Про іпотеку" та дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки вартість предметів іпотеки за чинними договорами іпотеки № CM-SME001/291/2007 від 19.10.2007, № PCL-007/110/2007 від 26.06.2007 становить у загальному розмірі 442 514,45 дол. США, що станом на день подання заяви кредитором (19.03.2021) еквівалентно 12 250 039,02 грн, то з урахуванням приписів частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є забезпеченими на всю суму боргу.
Заперечення скаржника в цій частині вимог відхиляються колегією суддів, оскільки вони не спростовують правильності висновку судів попередніх інстанцій щодо визнання вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на заявлену суму, що забезпечені заставою майна фізичної особи за договорами іпотеки, презумпція правомірності яких не спростована боржником.
Крім того, обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарськими судами в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, як суду права (стаття 300 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення в частині кредиторських вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відповідають наведеним вимогам, оскільки ухвалені відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.