ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/562/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючого), судді Білоуса В.В., судді Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,
учасники справи:
позивач - Виконуючий обов`язки першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області,
прокурор Офісу генерального прокурора - Янківський С.В. (посвідчення №054707 від 10.01.2020),
позивач - Комунальне підприємство "Полтава-сервіс",
представник позивача - не з`явився,
позивач - Полтавська міська рада,
представник позивача - не з`явився,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Оллан"
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Полтавської області (про залишення позову без розгляду) від 13.07.2021
у складі судді: Іванко Л.А.,
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021
у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Зубченко І.В., Попков Д.О.,
у справі за позовом
Виконуючого обов`язки першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради та Комунального підприємства "Полтава-сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Оллан"
про стягнення 80 245,17 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий зміст вимог
1. Виконуючий обов`язки першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органів уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (далі - КП "Полтава-сервіс"), Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Оллан" (далі -ТОВ "Рекламне агентство Оллан", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 80 245,17 грн.
2. В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідач має заборгованість за фактичне користування місцями для розміщення зовнішньої реклами (договір № Д355 від 24.07.2014, укладений між КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та ТОВ "Рекламне агентство Оллан") у розмірі 80 245,17 грн., яку він просить суд стягнути з відповідача на користь КП "Полтава-сервіс" на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені кошти.
Стислий зміст ухвали господарського суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 позов залишено без розгляду з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що:
- згідно положень Статуту та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Полтава-сервіс" за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора із позовом до суду за захистом інтересів держави, оскільки вказане суперечить приписам частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради не є органом влади, органом місцевого самоврядування та не наділене повноваженнями виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщенні зовнішньої реклами у м. Полтава, а реалізація права на звернення за захистом своїх порушених прав зумовлена, у тому числі, характером здійснюваної господарської діяльності та покладених на комунальне підприємство ризиків підприємницької діяльності;
- Полтавська міська рада не є стороною правовідносин, що виникли за наслідками закінчення строку дії договору № Д355 від 24.07.2014, укладеного між КП "Полтава-Сервіс" та ТОВ "Рекламне агентство Оллан", а прокурором не було заявлено позовних вимог до органу місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність підстав для здійснення органом прокуратури представництва інтересів держави у судовому порядку.
Стислий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.20.2021 апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 у справі № 917/562/21 залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 у справі №917/562/21 - залишено без змін.
6. Апеляційний господарський суд вказав, що з огляду на те, що КП "Полтава-Сервіс" не є органом влади чи місцевого самоврядування, не наділене владними управлінськими повноваженнями, прокуратурою при зверненні з позовом не доведено причин неможливості самостійного захисту КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та правових підстав для здійснення представництва захисту інтересів держави у розумінні статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України.
7. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що Полтавська міська рада не є стороною договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 24.07.2014 № Д354, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб`єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради, що свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав комунального підприємства (суб`єкта господарювання), а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №917/562/21, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/562/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №917/562/21, датою проведення судового засідання визначено 14.12.2021.
11. 09.12.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Рекламне агентство Оллан" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
12. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №917/562/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
13. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (14.12.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 14.12.2021.
14. Прокурор Офісу генерального прокурора в засіданні суду 14.12.2021 повністю підтримав вимоги касаційної скарги за викладеними в ній доводами, просив суд ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №917/562/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Заступник керівника Харківської обласної прокуратури)
16. В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник посилається на приписи пунктів 2, 3 частини 1 статті 287 ГПК України.
Також вказує на відсутність правових висновків (позиції) Верховного Суду щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо здійснення представництва держави органами прокуратури в особі комунального підприємства.
Доводи позивача
(ТОВ "Рекламне агентство Оллан")
17. Відповідач доводить:
- пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, яке є стороною у спірних правовідносинах, прямо заборонено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- Полтавська міська рада не є стороною договору, позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс"
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. В цьому випадку на розгляд суду постало питання наявності підстав звернення прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради.
20. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
21. Вказані положення Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
22. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
23. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
24. Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 80 245,17 грн. (фактичне користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за договором № Д355 від 24.07.2014) звернувся Виконуючий обов`язки першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі КП "Полтава-сервіс" та Полтавської міської ради.
26. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити…скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
27. Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
28. При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
29. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
30. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
31. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
32. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
33. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
34. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
35. Беручи до уваги положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021, опублікована 22.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
36. У вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що у контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 1 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
38. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
39. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 129 Конституції України), одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовими елементами принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
40. У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
41. Таким чином, виходячи із наведеного та положень статті 302 ГПК України, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 належать до тієї судової практики, яка визначає сталість правозастосування на час розгляду судами цієї справи.
42. Як вже було зазначено, прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
43. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
44. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
45. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.
46. Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19).
47. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор стверджував, що КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, на якого покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Полтаві.
48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до положень Статуту КП "Полтава-сервіс" та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Полтава-сервіс" за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
49. Таким чином, оскільки КП "Полтава-сервіс" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є воно суб`єктом владних повноважень, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі КП "Полтава-сервіс" є безпідставним.
50.Також, за твердженням прокурора Полтавська міська рада як засновник КП "Полтава-сервіс" та отримувач бюджетних коштів є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавська міська рада не є стороною договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 24.07.2014 № Д355, додаткових угод до цього договору, а позовні вимоги прокурора спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів саме на користь КП "Полтава-сервіс" як самостійного суб`єкта господарювання, а не на користь Полтавської міської ради.
52.Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведене свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
53. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне також зауважити, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
54. Враховуючи приписи статті 236 ГПК України (пункт 32 цієї Постанови), колегія суддів також приймає до уваги правові висновки щодо застосування норми права Верховного Суду викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 (пункти 89, 90, 91), які у цьому випадку є релевантними, а саме:
"Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.".
55. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
56. Верховний Суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено також правову позицію, відповідно до якої якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
57. Отже, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, дійшли вірних висновків про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.