ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1477/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової А.Є.
за участю представника Миколаївської обласної прокуратури - прокурора Офісу Генерального прокурора - Васківнюка С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021
у справі № 915/1477/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"
до відповідача держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Державної казначейської служби України;
2) Центрального районного суду міста Миколаєва
про відшкодування шкоди,--
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог. Процесуальні дії суду
Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" (далі - Товариство, позивач) звернулось в Господарський суд Миколаївської області з позовом до держави Україна в особі Миколаївської місцевої прокуратури №1 та Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення з Державної казначейської служби України на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Центрального районного суду міста Миколаєва, вказаних органів прокуратури та відділу поліції, 113 432 грн неотриманого прибутку (за два дні простою підприємства), 588 782,04 грн неотриманого доходу (в результаті втрати контрагента), 257783,37 грн витрат на професійну правничу допомогу та 100 000, 00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, вчиненими в межах кримінального провадження №12017150020002867, при цьому незаконність вказаних дій, за твердженням Товариства, підтверджується фактом закриття зазначеного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. За доводами позивача, у зв`язку з незаконними діями, а саме: проведенням обшуку, виїмкою та арештом майна, належного позивачу на праві власності, Товариству завдано майнову шкоду, яка полягала в припиненні роботи на підприємстві протягом двох днів під час проведення обшуку, а подальше досудове розслідування стало причиною втрати позивачем контрагента, понесення витрат на професійну правничу допомогу та завдало моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України та Центральний районний суд міста Миколаєва.
Ухвалою суду від 24.03.2021 замінено відповідачів у справі їх правонаступниками, а саме: Миколаївську місцеву прокуратуру №1 замінено на Миколаївську обласну прокуратуру, а Центральний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - на Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 у справі № 915/1477/20 (суддя Олейняш Е.М.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (колегія суддів: Таран С.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення; оскаржуване судове рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані недоведеністю, необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено протиправності поведінки вищевказаних органів, причинно-наслідкового зв`язку між їх діями і заподіянням шкоди, а у випадку моральної шкоди - самого факту її заподіяння, відтак відсутній склад правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди.
Щодо відшкодування моральної шкоди судами з`ясовано, що матеріали справи не містять жодного доказу завдання моральної (немайнової) шкоди юридичній особі - позивачу, який помилково ототожнює працівників юридичної особи (фізичних осіб) з самою юридичною особою, які, натомість, є різними суб`єктами правовідносин. Судами попередніх інстанцій враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, відповідно до яких Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові, а не юридичній особі.
Також, з посиланням на сталу практику Верховного Суду, зокрема і постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, суди зауважили, що у будь-якому разі процесуальні витрати, понесені, в тому числі і у кримінальному провадженні, не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), останні не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків, натомість дані витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у цій справі, Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України на користь Товариства заявлений розмір коштів на відшкодування шкоди.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказані порушення, на думку скаржника, полягають у наступному:
- судами попередніх інстанцій не застосовано норми пункту 2 статті 2, статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та не враховано щодо цього вимоги частини сьомої статті 1176 ЦК України;
- порушено вимоги частини другої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини другої статті 6, статті 56 Конституції України,
- порушено вимоги частини десятої статті 11 ГПК України (щодо застосування аналогії закону чи аналогії права), проігнорувавши відсутність закону, що врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду;
- судами умисно не дотримано висновків рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2001 від 03.10.2001 відносно того, що "підстави і порядок відшкодування шкоди регулюються Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року n 266/94-вр", що є ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
- судами умисно проігноровано:
(1) факт закриття вказаного кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення та відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення;
(2) факт незаконності дій та рішень органів досудового розслідування, прокуратури і суду протягом майже 3-х років при досудовому розслідуванні кримінального провадження з підстав порушення конституційних прав посадових осіб скаржника, зазначені в частині першій статті 3 Конституції України;
(3) факт того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні про вчинення посадовими особами скаржника кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими частиною третьою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною другою статті 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)), частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), є приниженням ділової репутації скаржника, який протягом майже трьох років не міг довести перед партнерами по бізнесу, що його посадові особи не є злочинцями;
(4) факт втрати скаржником 588 782,04 грн доходу внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що підтверджено фактом закриття вказаного кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення та відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
(5) той факт, що скаржник в апеляційної скарзі обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:
Миколаївської обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувані судові рішення у справі залишити без змін.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1477/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2021 касаційну скаргу Товариства залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
29.10.2021 до касаційного суду від скаржника надійшли заяви про поновлення строку касаційного оскарження та про відвід колегії суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2021 визнано доводи, викладені у заяві Товариства про відвід колегії суддів необґрунтованими; передано касаційну скаргу на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду вказаної заяви.
08.11.2021 заяву Товариства про відвід колегії суддів у справі № 915/1477/20 передано на розгляд Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 у складі судді Білоуса В.В. у задоволенні заяви Товариства про відвід колегії суддів: Огородніка К.М. - головуючий, Жукова С.В.,. Ткаченко Н.Г. від розгляду касаційної скарги у справі № 915/1477/20 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/1477/20; призначено касаційну скаргу до розгляду на 01.12.2021 о 15:20 год.
Судове засідання 01.12.2021 відбулось за участі представника Миколаївської обласної прокуратури - прокурора Офісу Генерального прокурора - Васківнюка С.М., який надав пояснення у справі. Інші учасники явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників іншої сторони у справі.
При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Щодо кримінального провадження
У провадженні слідчого відділу Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі - Центральний ВП ГУ НП) в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження №12017150020002867, відомості про яке 29.06.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України за фактом привласнення посадовими особами Товариства коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ для подальшого його відшкодування з державного бюджету.
31.08.2017 в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження №12017150020002867 прокурор Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з клопотанням про надання дозволу про проведення обшуку житла та іншого володіння особи, в якому просив постановити ухвалу про проведення обшуку за фактичним місцезнаходженням підконтрольних ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підприємств, а саме: в приміщенні № 3/2 по вул. Казарського в м. Миколаєві Миколаївської області.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31.08.2017 задоволено вищенаведене клопотання прокуратури та надано дозвіл на проведення обшуку офісу Товариства.
05.09.2017 та 06.09.2017 на підставі вказаної ухвали суду було проведено обшук нежитлових будівель № 3/2 по вулиці Казарського в місті Миколаєві, які належали на праві власності Товариству. В ході даного обшуку вилучено речі та документи, а саме: круглі печатки, штамп-факсиміле, конверти, квитанцію, жорсткий диск, аркуші паперу, звіт по рахунку, роздруківки, чорнові рукописні записи, листи, контракти, скріплений пакет документів з довіреністю, додатковою угодою та договором, комп`ютери, міжнародну товарно-транспортну накладну, екземпляри міжнародної ТТН, примірники акту виконаних робіт, специфікацію, блокноти, ноутбук, інвойси, папки з файлами, зошит, папку з матеріалами семінару тощо, як такі, що могли бути предметом вчинення кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення, або використані як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.
У подальшому слідчий слідчого відділу Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області звернувся до суду з погодженим із прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку, проведеного 05.09.2017 за місцем знаходження офісу Товариства за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.09.2017 накладено арешт на майно, вилучене у ході проведеного 05.09.2017 обшуку за місцем знаходження офісу Товариства за адресою: м. Миколаїв, вул.Казарського, 3/2.
Вказані фактичні обставини встановлені судами під час розгляду цивільної справи № 489/2820/19 за позовом Товариства до Миколаївської місцевої прокуратури № 1, Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.09.2017 частково задоволено клопотання начальника відділення слідчого відділу Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області та накладено арешт на ноутбук PRO, SEKIAL-C02QX03ZG8wr, вилучений в ході проведеного 05.09.2017 обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа ГУ ДФС у Миколаївській області № 8855/10/14-29-12-01-09 від 09.11.2017, наданого у відповідь на адвокатський запит адвоката Бєлика В.Г., згідно з наявними базами даних Товариством у деклараціях з ПДВ за операціями за січень-травень 2017 року відображено обсяги постачання (без ПДВ) на адресу ТОВ ТД "Роскосметика" у сумі 7 617 504 грн, ПДВ - 1 523 501,00 грн, а також відображено обсяги придбання (без ПДВ) у ТОВ "Промхімскло" на суму 2 082 775 грн, ПДВ - 416 555, 00 грн (загальний обсяг придбання - 2 499 330,00 грн), при цьому за період з березня по травень 2017 року позивач не заявляв до бюджетного відшкодування суму 416 555,00 грн по контрагенту - ТОВ "Промхімскло". Стосовно формування Товариством від`ємного значення у сумі 1 523 498,00 грн у даному листі зазначено про те, що від`ємне значення - це від`ємна різниця між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом платника податку, тому по відношенню до Товариства сума 1 523 498, 00 грн є сумою податкових зобов`язань з ПДВ, яка виникла в результаті постачання товарів/послуг на адресу ТОВ ТД "Роскосметика", та не може бути від`ємним значенням з податку.
Згідно з витягом з кримінального провадження № 12017150020002867 та адресованого позиву листа прокуратури Миколаївської області № 04/2/2/-151-17 від 13.11.2017 у вищевказаному кримінальному провадженні 07.11.2017 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з частини третьої статті 191 КК України на частину другу статті 212 КК України, у зв`язку із чим 07.11.2017 на підставі частини третьої статті 216 КК кодексу України підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Миколаївській області.
В адресованому позивачу листі № 3864/10/14-29-23-02 від 22.07.2019 ГУ ДФС у Миколаївській області повідомило, що кримінальне провадження №12017150020002867 в частині кримінального правопорушення за ознаками частини другої статті 212 КК України закрито постановою слідчого від 14.06.2018 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), при цьому того ж дня дане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, направлено до прокуратури Миколаївської області для визначення підслідності.
Листом Головного слідчого управління НП України № 12393/24/3/2-2020 від 16.04.2020 проінформовано директора Товариства - ОСОБА_3 про те, що Новоодеським відділом поліції ГУ НП в Миколаївській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017150020002867, яке розпочато 29.06.2017 за частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), та в подальшому за результатами розслідування вказаного кримінального провадження прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи), яке станом на час підготовки зазначеного листа органами прокуратури та суду не скасовано.
Товариство звернулося до Новоодеського районного суду Миколаївської області з клопотанням про скасування арешту майна, яке мотивоване тим, що внаслідок закриття кримінального провадження № 12017150020002867 потреба в застосуванні арешту майна та документів, накладеного ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.09.2017 відпала, оскільки останні більше не є речовими доказами у справі.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29.12.2018 задоволено вищенаведене клопотання та скасовано арешт тимчасово вилученого майна і документів згідно з наведеним у даній ухвалі переліком.
Щодо недоотриманого прибутку та недоотриманого доходу
На підтвердження 113 432, 00 грн майнової шкоди (недоотриманого прибутку) Товариством подано суду звіт про фінансові результати за 2017 рік та без дати та підпису графік робочих днів. Позивачем здійснено наступний розрахунок: чистий прибуток підприємства за один день в 2017 році позивачем розраховано шляхом ділення чистого прибутку в 2017 році (код рядка 2350) на 249 робочих днів згідно графіку, що становить 56 716, 00 грн (14 122 300, 00 грн / 249 робочих днів). Як вказав позивач, за два дні простою підприємства (під час проведення обшуку) позивачу завдано майнової шкоди в розмірі 113 432, 00 грн (56 716, 00 грн. х 2 дні).
У якості доказів позивачем було подано копії фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва - Товариства за 2017 рік; непідписаного графіку робочих днів на 2017 рік; акту звірки взаєморозрахунків між Приватним підприємством "Organic Food" та Товариством за період з січня 2016 року по липень 2017 року, який підписаний в односторонньому порядку лише позивачем, а також листа ПП "Organic Food" № 11-10/4 від 10.11.2017, відповідно до якого вказане підприємство тимчасово припиняє співпрацю з Товариством та в односторонньому порядку здійснює розірвання раніше досягнутих домовленостей, адже проведення правоохоронними органами обшуків на підприємстві позивача може негативно вплинути на репутацію ПП "Organic Food" та, відповідно, призвести до втрати фінансової стійкості.
В позовній заяві позивачем також зазначено, що відповідно до вказаного акту звірки взаєморозрахунків в першому кварталі 2017 року на адресу ПП "Organic Food" було відвантажено продукції позивача на суму 550 901, 67 грн, у другому - на суму 626 662, 41 грн, а у третьому - 0, 00 грн. При умовах, коли у третьому кварталі 2016 року відвантажено продукції на суму 942 103, 33 грн. Таким чином, не отриманий дохід позивача в результаті втрати ПП "Organic Food" в якості партнера тільки у третьому кварталі 2017 року складає суму у розмірі не менше 588 782, 04 грн (середній сумі за два квартали 2017 року).
Судами встановлено, що відповідно до підписаного в односторонньому порядку лише позивачем акту звірки взаєморозрахунків обороти за період з січня 2016 по липень 2017 становлять 103 875, 55 грн, що не відповідає зазначеному в позовній заяві.
Щодо витрат за надання юридичних послуг
08.09.2017 між адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем (Адвокат) та Товариством (Клієнт) укладено договір про надання адвокатом правової допомоги № 9/РК-2 (далі - Договір № 9/РК-2).
За умовами Договору № 9/РК-2:
- Адвокат зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснювати захист у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування і судового розгляду та в адміністративних та цивільних провадженнях пов`язаних з відновленням ділової репутації, а Клієнт зобов`язується виплачувати Адвокату щомісяця гонорар в еквіваленті 500 дол. США згідно з курсом НБУ на день перерахування коштів (пункт 1.1);
- Адвокат зобов`язується надавати Клієнту необхідну юридичну допомогу, використовувати для цього всі надані йому законодавством України засоби і способи захисту в органах поліції, прокуратури, СБУ, митниці, в судах та інших органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, прав, свобод, інтересів Клієнта, пов`язаних з ним осіб; представництва в судах по захисту ділової репутації з моменту початку проведення досудового розслідування, підготовчого судового засідання і до прийняття Клієнтом рішення про закінчення надання правової допомоги (пункт 2.1);
- Гонорар адвоката за угодою сторін встановлюється в умовних одиницях в розмірі 500 дол. США, виплачується в гривні в еквівалентній сумі згідно з курсом НБУ на день здійснення платежу у формі передплати за 1 місяць роботи (пункт 4);
- додаткова винагорода Адвоката здійснюється за домовленістю сторін у випадках виконання додаткових послуг, зокрема, проведення експертних досліджень, відбору рішень, довідників, роботи у неробочі дні і часи; захист і представництво в інших кримінальних провадженнях, крім № 12017150020002867, цивільних, адміністративних справах і провадженнях (пункт 6).
На виконання вищенаведеного договору позивачем та адвокатом Бєліком В.Г. було підписано низку актів приймання-передачі виконаних юридичних послуг Адвокатом на загальну суму 144 269 грн, в яких зазначено про те, що адвокат здійснив "надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань КК України", "складання клопотань, заяв", "участь у судових засіданнях в жовтні-грудні 2017 року, січні 2018 року, лютому 2018 року, травні 2018 року, червні 2018 року, серпні-жовтні 2018 року". На підставі вказаних актів Адвокатом було висталено Товариству відповідні рахунки.
Товариство в якості оплати за Договором № 9/РК-2 перерахувало на користь адвоката Бєліка В.Г. грошові кошти у загальній сумі 224 664,75 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень.
Щодо визначення юрисдикційності
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 провадження у справі № 489/2820/19 за позовом Товариства до Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду закрито, оскільки вказаний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Наведене стало підставою для звернення позивачем до господарського суду з цим позовом, що є предметом розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
При цьому, касаційне провадження у справах залежить, за винятком визначених частиною четвертою статті 300 ГПК України випадків, виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 287, частиною першою, третьою статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави майнової та немайнової (моральної) шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, враховуючи факт закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, у цій справі судам належало з`ясувати питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку/доходу), шкоди завданої порушенням ділової репутації (моральної шкоди) та шкоди у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша -третя статті 22 ЦК України).
Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (частина третя статті 147 ГК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Поряд з цим, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Норми статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).
Верховний Суд зауважує, що аналогічний висновок щодо питання особливостей деліктної відповідальності органів державної влади та застосування положень статті 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.