ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 804/6321/17
адміністративне провадження № К/9901/49760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю представника відповідача Білоуса В.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/6321/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Канівспецбуд" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (суддя Жукова Є.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.),
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Канівспецбуд" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Черкаській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №804/6321/17.
Ухвалою суду від 30.11.2021 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.12.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статтей 180, 185, 186, 190, 198 Податкового кодексу України, а також положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку доводам податкового орану щодо дослідження під час перевірки первинних документів та діяльності контрагентів, а також зазначає правові висновки Верховного Суду, викладені за наслідками судового розгляду у подібних спорах.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, посилаючись на обставини, встановлені перевіркою. Також, просив суд здійснити процесуальне правонаступництво.
Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд задовольнив клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 30.05.2017 по 12.07.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області проводилась документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" (код ЄДРПОУ 39130626).
За результатами перевірки складено акт від 19.07.2017 №282/23-00-14-0807/39130626 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД", код ЄДРПОУ 39130626, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2014 по 31.03.2017 року".
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" вимог:
пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України; пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання"; пункту 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; пункту 39 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6ʼ 689ʼ 276грн.;
пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України; пункту 5 розділу V, пункту 6 розділу VI "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7ʼ 433ʼ 996грн.;
пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, пункту 6 розділу VI "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за березень 2017 року на суму 2067грн.;
пункту 51.1, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 "а", пункту 76.2 "б" статті 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 12078,72грн.;
підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено військовий збір на суму 1026,75грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області сформовано податкові повідомлення-рішення:
№0003751408 від 04.08.2017 відповідно до якого Приватному підприємству "КАНІВСПЕЦБУД" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7ʼ 917ʼ 692,00грн., з яких за основним платежем у розмірі 6ʼ 689ʼ 276,00грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 1ʼ 228ʼ416,00грн.,
№0003871408 від 04.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9ʼ 292ʼ 495,00грн., з яких за основним платежем у розмірі 7ʼ 433ʼ 996,00грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 1ʼ858ʼ 499,00грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Підприємство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не доведено у відповідності до норм статті 70 КАС України правомірності підстав формування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вказано судами, Приватне підприємство "Канівспецбуд" є юридичною особою, що підтверджується відповідними відомостями, які містяться в матеріалах справах.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач у перевіряємий період перебував у господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройтекст", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертбілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Корн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавіста", з якими укладено ряд договорів.
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" було укладено договори підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. Судами попередніх інстанцій зазначено, що в підтвердження виконання умов договорів підряду позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт (КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт та витрати (КБ-3), податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройтекст" було укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтекст" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов договорів підряду позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт (КБ-2), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" було укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов договорів підряду, позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт на витрати (КБ-3), податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива" було укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов зазначених вище договорів підряду позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертбілд" було укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертбілд" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов договорів підряду, позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконання будівельних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Корн" було укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Корн" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов договорів підряду позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Між Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавіста" укладено ряд договорів підряду. Відповідно до умов зазначених вище договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Кавіста" зобов`язувалось в порядку та на умовах, визначених у зазначених вище договорах на свій ризик, відповідно до проектної документації виконати за завданням Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" будівельні роботи. В підтвердження виконання умов договорів підряду позивачем було надано копії первинних документів, а саме: акти приймання виконання будівельних робіт:, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (з переліком за реквізитами).
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами при розгляді зазначеної справи були дослідженні оригінали та долучені до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують дійсність та товарність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройтекст", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпром-Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертбілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Корн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавіста".
Суди констатували, що первинні документи відповідно, що долучені до матеріалів справи, містять усі передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити, та, виходячи зі змісту акту перевірки, відповідачем не оскаржується їх наявність та не зазначається про їх дефектність.
Апеляційний суд врахував, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 у справі №804/6321/17 задоволено клопотання Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" щодо виклику та допиту у якості свідків директорів підприємств, які перебували на таких посадах під час здійснення господарських правовідносин з Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД", а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
У судовому засіданні 27.11.2017 під час розгляду справи судом першої інстанції допитано у якості свідків: ОСОБА_4, яка перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕКСТ" (код ЄДРПОУ 39746899) на момент господарських відносин з Приватним підприємстовом "КАНІВСПЕЦБУД" та ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" (код ЄДРПОУ 39450826) на момент господарських відносин з Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД".
Зазначеним вище свідкам було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та кожним з яких було надано присягу та розписку свідка, які містяться в матеріалах справи, завірену власним підписом останніх.
ОСОБА_4 під час господарських правовідносин з Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕКСТ" та зазначила, що господарські правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕКСТ" та підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" підтверджуються договорами підряду на підставі яких, Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕКСТ" виконувались будівельні роботи. На момент надання підприємством зазначених послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙТЕКСТ" у стані припинення чи ліквідовано не було. Оплата за виконані роботи була проведена у безготівковій формі, при цьому також зазначила, що до виконання буівельних робіт було залучено додаткові ресурси.
ОСОБА_2 під час господарських правовідносин з Приватним підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" та зазначив, що господарські правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" та підприємством "КАНІВСПЕЦБУД" підтверджуються договорами підряду на підставі яких, Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" виконувались будівельні роботи. На момент надання підприємством зазначених послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт" у стані припинення чи ліквідовано не було. Оплата за виконані роботи була також проведена у безготівковій формі, та зазначив, що до виконання будівельних робіт було залучено додаткові ресурси.
Підсумовуючи зазначені вище показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що кожен свідок надав суду чіткі відповіді, щодо проведених господарських операцій за перевіряємий період, які виключають наявність обгрунтованих сумнівів у суду щодо реального характеру описаних вище правочинів.
З приводу відсутності показань ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом першої інстанції було вжито передбачених чинним процесуальним кодексом заходів щодо виклику вказаних осіб до суду першої інстанції шляхом їх сповіщення засобами зв`язку.
Апеляційний суд врахував, що від ОСОБА_6 до суду першої інстанції надійшла нотаріально завірена заява від 20.10.2017, відповідно до якої останній повідомив, що з серпня 2016 року всі обов`язки по управлінню та організації роботи підприємства ТОВ "Терра-Корн" здійснював його заступник ОСОБА_7, який мав право підпису всіх документів, що стосувались діяльності ТОВ "Терра-Корн". Повідомив, що вказане підприємство дійсно співпрацювало з позивачем в період серпень-жовтень 2016 року на підставі договорів підряду, у відповідності до яких ТОВ "Терра-Корн" виконувало за замовленням ПП "Канівспецбуд" будівельно-монтажні роботи (а.с.33 т. 15).
Крім того, судами зазначено, що посилання відповідача на кримінальні провадження стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтекст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпром-інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертбілд", не можуть бути прийняті до уваги, як безумовний доказ нереальності господарських операцій, враховуючи, що в даному випадку вирок за вказаними кримінальними провадженнями не оголошувався, а питання щодо реальності господарських операцій Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" з цими контрагентами було досліджено під час судового розгляду даної справи в повній мірі, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції наголосив, що на відповідні питання головуючого у справі, відповідач зазначив: "питання стосовно первинних документів у контролюючого органу відсутні; вироки, які набрали законної сили, на підставі кримінальних проваджень, а саме: №32015210000000119 від 22.12.2015 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інсайт"; №42016000000000493 від 17.02.2016 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтекст"; №42016100000000291 від 24.03.2016 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпром-інвест"; №42016000000000493 від 17.02.2016 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будальтернатива"; №42016000000000493 від 17.02.2016 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертбілд" також відсутні; під час проведення перевірки, перевіряючими все в сукупності було проаналізовано та зафіксовано в акті перевірки від 19.07.2017 №282/23-00-14-0807/39130626 Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД"; всі первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки і питань до форми чи змісту таких документів у відповідача відсутні".
Стосовно наданої відповідачем довідки щодо порушень чинного законодавства службовими особами Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" (код ЄДРПОУ 39130626); протоколу допиту свідка від 26.09.2017; податкової інформації відносно контрагентів суд першої інстанції з`ясував, що під час судового розгляду справи на питання головуючого судді у даній справі: "Стосовно відношення зазначених документів до господарської діяльності Приватного підприємства "КАНІВСПЕЦБУД" відповідач чіткої відповіді надати не зміг, при цьому останній посилався на податкову інформацію невідомого походження, як для нього, так і для суду в цілому, на кримінальні провадження відносно контрагентів позивача, вироки по яких відсутні, на наявність певної інформації, невідомо ким наданої і отриманої.
Також, з оскаржуваних судових рішень слідує, що на підставі пояснень представника позивача судами встановлено, що жодних дій щодо: розшуку контрагентів позивача, перевірки їх дійсного місцезнаходження, наявності технічних та виробничих потужностей для здійснення статусної діяльності тощо, відповідними підрозділами податкової міліції зроблено не було, як не було складено та направлено в межах повноважень та відповідно до обставин справи і будь-яких запитів та інформаційних довідок з наведених вище обставин в межах чинного податкового законодавства.
Як констатовано судами, всі обставини, зазначені у акті перевірки було встановлено відповідачем "на підставі різного роду даних та в сукупному аналізі наявної податкової інформації".
Суд першої інстанції вказав, що висновки, які зазначені контролюючим органом, не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Верховний Суд вказує, що відповідні відомості про наявність трудових, виробничих ресурсів контрагентів та зауваження до первинних документів податковим органом викладено у доповненнях до касаційної скарги (вх.14.12.2021).
Разом з тим, необхідно враховувати, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статтей 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин четвертої, п`ятої статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (стаття 70 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні статті 70 КАС України не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.
Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.
При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 52, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -