ПОСТАНОВА
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 2610/24603/2012
провадження № 51-5672 ск 21
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Бущенко А.П., розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1, яка надійшла з Шевченківського районного суду м. Києва та підписана його представником Гудзевичем І.А., на виправдувальний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2021 року щодо ОСОБА_2, який ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишено без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам статті 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 р.) суддя дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог статті 350 КПК 1960 р.
Згідно з вимогами статті 350 КПК 1960 р. в касаційній скарзі має міститися вказівка на те, в чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та доводи на її обґрунтування, конкретне прохання особи, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд касаційної інстанції вправі ухвалити відповідно до вимог статті 396 КПК 1960 р.
Однак касаційна скарга не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 1 статті 350 КПК 1960 р., оскільки, зазначивши вимогу про перегляд оскаржених судових рішень потерпілий не наводить доводів та обґрунтування у чому, на його думку, відповідно до статей 370, 398 КПК 1960 р. полягали порушення та яким саме судом їх було допущено.
Також потерпілий посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що відповідно до статті 398 КПК 1960 р. не є підставою для скасування судових рішень касаційним судом, а отже і предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги видно, що потерпілий просить скасувати у тому числі й судове рішення суду першої інстанції, при цьому ставить вимогу про направлення справи на новий апеляційний розгляд, що суперечить положенням кримінального-процесуального закону.
Таким чином, викладене у касаційній скарзі прохання не узгоджується зі змістом статті 396 КПК 1960 р.
Згідно зі статтею 388 КПК 1960 р. справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статей 350, 384, 398 КПК 1960 р. не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених у цій постанові недоліків і якщо скарга надійде у межах строку, визначеного у статті 386 КПК 1960 р., або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні справи.
У зв`язку з цим, справу не може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку.
Керуючись статтею 388 КПК 1960 р. пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, суддя постановив:
Відмовити потерпілому ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 для перевірки її у касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.