Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 392/512/17
провадження № 61-14394св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович,
відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Відділ у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання права на земельну частку (пай).
Позовна заява мотивована тим, що в період з 1975 року до 10 вересня 1996 року він перебував у трудових відносинах з Пайовим колективним господарством (далі - ПКГ) "Перше Травня", розташоване на території Злинської сілької ради Маловисківського району Кіровоградської області. При проведенні розпаювання землі в господарстві та видачі державних актів на право колективної власності на землю, він був членом ПКГ "Перше Травня", проте, не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки його не було включено до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Позивач вважав, що посадові особи ПКГ "Перше Травня" допустили помилку та не включили його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), відтак, його право підлягає захисту. При цьому посилався на Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільскогосподарським підприємствам і організаціям" № 720/95-4 від 08 серпня 1995 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 4,10 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності ПКГ "Перше Травня".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 4,10 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності Пайового колективного господарства "Перше Травня".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що на момент розпаювання землі та отримання господарством державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом даного господарства та мав право на земельну частку (пай), однак, сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
08 квітня 2021 року Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області подала апеляційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2021 року Злинській сільській раді Маловисківського району Кіровоградської області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на Злинську сільську раду, як на орган місцевого самоврядування, поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини 3 статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19), у якій зазначено, що враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Оскільки апеляційна скарга Злинської сільської ради на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року, строк на апеляційне оскарження якого, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сплив на час подання апеляційної скарги, відтак, на таку апеляційну скаргу не можуть розповсюджуватися положення частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), а також випадки, які, як виключення, передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Злинської сільської ради на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області було помилково відкрито, отже, підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Крім того, Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат за касаційний перегляд справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).
Вважає, що застосування абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) могло бути можливим за умови, що прокурор, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування були стороною у справі, а їх апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Наголошує на тому, що Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області не була залучена до участі у справі.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження на підставі абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року), оскільки Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області оскаржувала рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі. Вважає, що суд апеляційної інстанції повинен був розглядати апеляційну скаргу відповідно до редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року. Вважає, що закриття апеляційного провадження є обмеженням доступу до правосуддя. Зазначає, що судом не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 521/14164/14-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Усатенко В. Ю. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Посилається на те, що Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області була обізнана про наявність рішення Маловисківського районного суду від 10 квітня 2017 року та приховує факт отримання його копії на підставі заяви від 02 квітня 2021 року.
Крім того, Злинська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області не зазначила, які висновки суду впливають на її права, інтереси та (або) обов`язки.
У грудні 2012 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Усатенком В. Ю. подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року представником Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що незалучення особи до участі у справі є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому вона не зобов`язана доводити час, коли їй стало відомо про прийняте оскаржуване рішення та доводити поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив про помилкове відкриття апеляційного провадження, оскільки зазначена процесуальна дія суперечить положенням абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Законом України № 4176-VI від 20 грудня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" були обмежені у часі права прокурора, органу державної влади або органу місцевого самоврядування на подачу апеляційних скарг встановленням однорічного строку з моменту оголошення рішення суду першої інстанції, протягом якого право на подачу апеляційної скарги могло бути поновленим.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Оскільки на момент ухвалення рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року був чинним ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, отже, апеляційний суд правильно застосував положення абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). При цьому судом враховано, що апеляційну скаргу подано органом місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. За змістом зазначеної норми, цей строк є присічним, а тому незалежно від поважності причин його пропуску, не міг бути поновленим.
З огляду на зазначене, для оскарження Злинською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області, як органом місцевого самоврядування, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року ЦПК України ЦПК України 2004 року передбачав строк у десять днів з дня отримання копії рішення та обмежував цей строк поданням апеляційної скарги після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
За правильного встановлення всіх обставин провадження у справі, у відкритті апеляційного провадження слід було відмовити на підставі абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Встановивши помилковість відкриття апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі та запобіг подальшому порушенню процесуального права.
Доводи касаційної скарги про необхідність встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів відхиляє, оскільки ЦПК України 2004 року містив чітку норму, яка не встановлювала необхідності з`ясування під час відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження у справі, врахувавши, що особи, яка подала апеляційну скаргу, є органом місцевого самоврядування, а оскаржуване судове рішення було оголошено більше, ніж за один рік до подання апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.
Посилання касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 521/14164/14-ц (провадження № 61-1689св17) колегія суддів відхиляє з огляду на наявність правових висновків Верховного Суду з приводу застосування спірних правових норм.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19) зазначено, що: "враховуючи імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше ніж через 11 років".
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г вказано, що: "згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Тобто у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження".
Доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю. про закриття касаційного провадження у справі
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю. про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України мотивоване тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено, чи вирішувалися під час ухвалення судового рішення районним судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В. Ю. мотивує наявністю правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому посилається на:
- правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19); - правові висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г;
- правові висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 512/2816/15-ц,
- правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 622/179/14-ц.
Обґрунтовуючи підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В. Ю. зазначає, що у справах, на які посилається Злинська сільська рада у своїй касаційній скарзі, а саме: № 521/14164/14-ц та № 361/161/13-ц, правовідносини не є подібними до цієї справи.
Колегія суддів вважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду