Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 375/282/20
провадження № 61-14522св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина А0543,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини А0543 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2021 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Пікуль А. А., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини А0543 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 15 липня 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 415 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до вказаного вироку солдат ОСОБА_3 призваний Сумським міським військовим комісаріатом на строкову військову службу та на підставі наказу командира військової частини А0543 № 275 від 05 грудня 2017 року призначений на посаду стрільця 3-го відділення охорони та оборони 1-го взводу охорони та оборони 1-ї роти охорони та оборони батальйону охорони та забезпечення військової частини А0543, дислокованої поблизу села Ольшаниця Рокитнянського району, Київської області.
Зазначала, що на підставі наказу командира військової частини А0543 № 694 від 29 грудня 2017 року за солдатом ОСОБА_3, після проходження ним програми стажування водіїв, була закріплена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1 .
Надалі відповідно до наказу командира військової частини № 36 А0543 від 22 січня 2018 року солдат ОСОБА_3 після проходження маршів був допущений до керування зазначеним транспортним засобом.
Відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 286 від 07 травня 2018 року з метою покращення умов зберігання інженерних боєприпасів для виконання робіт з переміщення та переукладання інженерних боєприпасів зі сховища № 68 до сховища № 90 на технічній території № 1 складу інженерних боєприпасів військової частини А0543, розташованого поблизу села Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, була призначена команда в складі 9 військовослужбовців, до якої, у тому числі, входив військовослужбовець строкової служби цієї самої військової частини - солдат ОСОБА_2, а також виділена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1, водієм якої був солдат ОСОБА_3 .
ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем строкової служби військової частини А0543, близько 11 години 20 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 року виконував обов`язки водія, керував технічно справною транспортною машиною марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1 та рухався заднім ходом в сховище № 90 складу інженерних боєприпасів військової частини А0543, розташованого поблизу села Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, внаслідок чого військовослужбовець строкової служби цієї самої військової частини - солдат ОСОБА_2, який перебував в кузові даного автомобіля, був затиснутий між верхнім металевим перекриттям в`їзного отвору сховища та елементами зазначеного автомобіля, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його загибель.
ОСОБА_3 перебував у службових відносинах з військовою частиною А0543, яка є юридичною особою. Шкода була завдана ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов`язків, зумовлених посадовими інструкціями.
Джерелом підвищеної небезпеки є транспортний засіб КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1, який відповідно до реєстраційних даних технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 11 червня 2015 року належить військовій частині А0543. У зв`язку із цим, суб`єктом відповідальності за спричинену шкоду є військова частина А0543, яка є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1, і з якою знаходився в службових відносинах солдат ОСОБА_3 .
Посилалася на те, що їй внаслідок кримінального правопорушення була спричинена матеріальна шкода в розмірі 111 860 грн та моральна шкода в розмірі 500 000 грн, яка полягає в тому, що вона з чоловіком втратили сина, а її менший малолітній син - ОСОБА_4 втратив брата, який був прикладом та взірцем для нього.
Через втрату сина, який проходив державну службу особливого характеру, виконуючи конституційний обов`язок перед Вітчизною, вона зазнала глибоких страждань, що стало травмою на все життя. Ця втрата не може бути відновлена, є безповоротною, а обсяг та тривалість душевних страждань безкінечним.
Вказувала, що маючи статус потерпілої у кримінальному провадженні, вона неодноразово відвідувала слідчі органи, суди, брала участь у процесуальних діях, була присутньою в судових засіданнях, що стало важким непосильним тягарем для неї та для її душевного та психологічного стану.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Військової частини А0543 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 111 860 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини А0543 на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень за заподіяну моральну шкоду.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Районний суд зазначив, що суб`єктом відповідальності за спричинену позивачці шкоду є військова частина А0543, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1, з якою знаходився в службових відносинах солдат ОСОБА_3 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають відшкодуванню. Суд керувався положеннями частини першої статті 1201 ЦК України, якою визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Також районний суд посилався на статтю 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", у якому визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку із цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Щодо відшкодування моральної шкоди районний суд врахував, що на користь ОСОБА_1 державою Україна у зв`язку із загибеллю під час виконання обов`язків військової служби було виплачено допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Отже, з урахуванням засад розумності та справедливості районний суд вважав, що з Військової частини А0543 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 300 000 гривень за заподіяну моральну шкоду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу Військової частини А0543 залишено без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати понесені позивачем на проведення похоронного, поминального обіду не відносяться до витрат на поховання померлого, оскільки такі заходи проведені після поміщення труни з тілом померлого у могилу, відтак, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Оскільки витрати на облаштування місця поховання, а саме на виготовлення та установку надгробного пам`ятника, які позивач оцінила у розмірі 75 700 грн не підтверджені документально, отже, суд першої інстанції правильно вважав, що вони також не підлягають відшкодуванню.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до вимог статті 1167 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду позивачу у розмірі 300 000 грн, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується з характером та обсягом моральних страждань позивача, у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Військова частина А0543, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Військової частини А0543 мотивована тим, що обов`язок держави відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок незаконних дій та бездіяльності особовим складом Збройних Сил України при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, тому військова частина не може бути належним відповідачем у справі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 740/4061/17 (провадження № 3840св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, отже, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Зазначає, що Військова частина А0543 є суб`єктом відповідальності за спричинену шкоду, оскільки є власником джерела підвищеної небезпеки, з якою знаходився у службових відносинах солдат ОСОБА_3 .
Вважає посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 740/4061/17 помилковими, оскільки у зазначеній справі інша суть спору, яка регулюється іншими нормами матеріального права.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року Військова частина А0543 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. При цьому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що суб`єктом відповідальності за спричинену позивачці шкоду є Військова частини А0543, яка є власником джерела підвищеної небезпеки.
Вважає, що обов`язок держави відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок незаконних дій та бездіяльності особовим складом Збройних Сил України при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління, а Військова частина А0543 тільки перебуває у його підпорядкуванні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув син позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 15 липня 2019 року, який набрав законної сили 15 серпня 2019 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 415 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
Даним вироком встановлено, що 25 жовтня 2017 року солдат ОСОБА_3 призваний Сумським міським військовим комісаріатом на строкову військову службу та відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 247 від 05 грудня 2017 року призначений на посаду стрільця 3-го відділення охорони та оборони 1-го взводу охорони та оборони 1-ї роти охорони та оборони батальйону охорони та забезпечення військової частини А0543, дислокованої поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області. Під час проходження військової служби відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 694 від 29 грудня 2017 року за солдатом ОСОБА_3, після проходження ним програми стажування водіїв, була закріплена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини А0543 № 286 від 07 травня 2018 року з метою покращення умов зберігання інженерних боєприпасів для виконання робіт з переміщення та переукладання інженерних боєприпасів зі сховища № 68 до сховища № 90 на технічній території № 1 складу інженерних боєприпасів військової частини розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області була призначена команда в складі 9 військовослужбовців, до якої, у тому числі, входив і військовослужбовець строкової служби цієї самої військової частини солдат ОСОБА_2, а також була виділена транспортна машина марки КАМАЗ-43101, військовий номер НОМЕР_1, водієм якої був солдат ОСОБА_3 .
ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем строкової служби військової частини А0543, близько 11.20 год ІНФОРМАЦІЯ_2 року, виконуючи обов`язки водія, керуючи технічно-справною транспортною машиною марки КАМАЗ-4301, військовий номер НОМЕР_1, та рухаючись заднім ходом у сховище № 90 складу інженерних боєприпасів військової частини А0543, розташованого поблизу с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення правил водіння транспортної машини, а саме вимог пунктів 1.5. 2.3 д), 10.1, 10.9, 21.6, 21.9, 21.10, 21.11 а) Правил, не діяв у визначений ними спосіб, проявив неуважність та безпечність, не переконався перед початком руху у створенні умов для безпечного перевезення пасажирів, допустив перевезення пасажирів поза кабіною автомобіля, не обладнаного для їх перевезення, внаслідок чого військовослужбовець строкової служби цієї ж військової частини солдат ОСОБА_2, який перебував в кузові даного автомобіля, був затиснутий між верхнім металевим перекриттям в`їзного отвору сховища та елементами зазначеного автомобіля, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили загибель потерпілого ОСОБА_2 .