Постанова
Іменем України
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 752/23821/20
провадження № 61-11865св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Задерей Тетяна Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Задерей Тетяною Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2
25 квітня 2019 року між ними було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до умов якого він, як батько ОСОБА_3, зобов`язався щомісячно сплачувати відповідачу, як матері дитини, кошти в сумі 27 000 грн, що є еквівалентом 1 000 доларів США до досягнення дитиною повноліття.
Вказував, що відповідно до пункту 4.3 договору, за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Так, ним, на виконання зазначеної умови договору, було направлено відповідачеві лист про внесення змін до договору в частині зменшення суми аліментів, однак, ОСОБА_2 відмовилась забирати вказаний лист з пошти (лист було повернуто за закінченням терміну зберігання). За умовами договору всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Зазначав, що у нього виникла необхідність у зменшенні розміру суми аліментів на утримання ОСОБА_4 у зв`язку зі зміною сімейного стану, оскільки 11 липня 2020 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 . Зазначав, що остання не працює, а разом із нею вони виховують спільного сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має незадовільний стан здоров`я та затримку психомовленнєвого розвитку.
Посилався на те, що з 20 жовтня 2020 року він працює на посаді адміністратора систем в ТОВ "Арсенал Аудіо ЛЛС" з посадовим окладом 5 000 грн. Крім того, у нього погіршився стан здоров`я, що потребує лікування та значних матеріальних витрат.
При цьому він не має можливості кожного місяця сплачувати кошти в сумі 27 000 грн, оскільки заощадження за попередні роки закінчились, заробітна плата є невисокою, він має незадовільний стан здоров`я, який потребує лікування та значних матеріальних витрат. Також на його утриманні перебуває дружина та син, отже, посилаючись на положення статті 192 СК України, вважає, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів на утримання сина із 27 000,00 грн до ј частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, укладеного 25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мішеніним І. С. та зареєстрованого у реєстрі за № 1169, у розмірі 27 000 грн щомісячно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, зменшуючи розмір аліментів, визначених нотаріально посвідченим договором щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до умов якого позивач, як батько ОСОБА_3, зобов`язався щомісячно сплачувати відповідачу, як матері дитини, кошти в сумі 27 000 грн та встановлюючи новий розмір аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, мотивував своє рішення тим, що сімейний та матеріальний стан позивача у справі ОСОБА_1 з часу укладення договору про утримання дитини 25 квітня 2019 року і до часу подачі позову 24 листопада 2020 року змінились, він має незадовільний стан здоров`я, а відповідачем зазначені доводи позивача не спростовані, як і не підтверджено необхідність надання батьком аліментів на утримання сина в обумовленому в договорі розмірі.
При цьому районний суд зазначив, що стороною позивача було надано ряд медичних документів, які свідчать про наявність у позивача, зокрема, хронічних захворювань, які потребують лікування, на що відповідно до призначеного лікарями лікування, ним витрачаються кошти. Крім того, позивачем надано суду ряд документів, які свідчать про наявність у сина позивача ОСОБА_8 затримки психомовленнєвого розвитку, що потребує лікування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що наявні у нього захворювання виникли вже після укладення договору про визначення розміру аліментів та він не був обізнаний про ці обставини і вони могли вплинути на його волевиявлення при укладенні вище вказаного договору.
Також позивачем не надано суду доказів, що захворювання є таким, що потребує значних коштів на лікування, а його посилання на сплату 3 738,60 грн вартості обстеження (том 1, а. с. 27) та разове придбання ліків на суму 4 413,20 грн (том 1, а. с. 27) не є підтвердження цих обставин.
Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не зазначено, які конкретно докази підтверджують наявність у позивача хронічних захворювань та чим підтверджується необхідність понесення позивачем значних витрат на лікування.
Апеляційний суд дійшов висновку, що не може бути підставою для зменшення розміру аліментів зміна позивачем сімейного стану й стан здоров`я сина ОСОБА_8, оскільки зазначена дитина була у позивача станом на час укладення договору про визначення розміру аліментів та позивачем, як стороною договору, повинні були бути враховані вказані обставини. Сам по собі факт укладення позивачем шлюбу із ОСОБА_5 також не є обставиною, яка свідчить про таку зміну його майнового стану, що унеможливлює виконувати взяті на себе добровільно обов`язки зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_9 .
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо зміни його матеріального стану, навпаки він надав довідку ТОВ "Арсенал Аудіо ЛЛС", яка свідчить про отримання ще додаткового доходу, крім тих доходів, які ним враховувалися при укладення договору щодо утримання дитини та визначення ним із відповідачкою розміру утримання. А сама по собі зміна сімейного стану позивача не може бути підставою для зміни розміру аліментів, визначеного договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Задерей Т. В., мотивована тим, що апеляційним судом не зазначено законодавчого обґрунтування невіднесення медичних довідок до доказів про погіршення стану здоров`я позивача. Стверджує, що у ОСОБА_1 стан здоров`я погіршився вже після укладення договору про утримання дитини, що підтверджується датами на медичних документах.
Крім того, суд апеляційної інстанції не обґрунтував відхилення підстави для зменшення суми аліментів - зміну сімейного стану ОСОБА_1 .
Вважає, що судове рішення про відмову у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_7 ухвалено без урахування інтересів та з порушенням права його іншого сина - ОСОБА_10 .
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Панчуком Ю. В. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, оскільки доводи заявника є необґрунтованими.
Зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів щодо зміни його матеріального стану, а навпаки надано довідку про отримання ним ще додаткового доходу.
Вважає, що наявність у позивача іншого сина не є підставою для зміни розміру аліментів, оскільки ОСОБА_10 народився до укладення між сторонами договору на утримання ОСОБА_7 .
З огляду на зазначене, жодних змін у сімейному стані позивача не відбулося.
Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Панчуком Ю. В. подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду/
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 26 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, та в період шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2015 року (том 1, а. с. 20).
25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до умов якого позивач, як батько ОСОБА_3, зобов`язався щомісячно сплачувати відповідачу, як матері дитини кошти в сумі 27 000,00 грн, що є еквівалентом 1 000,00 доларів США до досягнення дитиною повноліття (том 1, а. с. 13-16).
Відповідно до пункту 4.3 договору, за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально.
Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у справі № 752/8848/19 (том 1, а. с. 10-12).
Встановлено та не заперечується сторонами, що син сторін - ОСОБА_11 проживає разом із матір`ю - відповідачем у справі.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є також батьком ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2016 року (том 1, а. с. 21).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 11 липня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка є матір`ю ОСОБА_10 (том 1, а. с. 22).
Відповідно до довідки ТОВ "Арсенал Аудіо ЛЛС" ОСОБА_1 з 20 жовтня 2020 року працює в товаристві на посаді адміністратора систем та за період із 20 жовтня 2020 року до 31 грудня 2020 року отримав дохід в сумі 12 142,86 грн (том 1, а. с. 23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Задерей Т. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, є інший син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, інтереси якого слід враховувати та зазначав про необхідність лікування у зв`язку з проблемами зі здоров`ям.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено наявність підстав для зміни розміру аліментів на утримання дитини - ОСОБА_7, визначені на підставі договору від 25 квітня 2019 року.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що відсутні підстави для скасування оскарженої постанови, оскільки вона відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Встановлено, що 25 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно сплачувати ОСОБА_2, як матері дитини, кошти в сумі 27 000,00 грн, що є еквівалентом 1 000,00 доларів США до досягнення дитиною повноліття.
На момент укладення зазначеного договору від 25 квітня 2019 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на зміст статті 192 СК України підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено усі обставин справи та ухвалено обґрунтоване судове рішення, яке не підлягає скасуванню
Зокрема, апеляційний суд, встановивши, що на момент укладення договору від 25 квітня 2019 року у ОСОБА_1 вже був син - ОСОБА_10, правильно відхилив цей довід, як підставу для зменшення розміру аліментів, оскільки така обставина існувала на момент укладення договору і не змінилася на момент звернення позивача до суду.
При цьому сам по собі факт укладення позивачем шлюбу із ОСОБА_5 не свідчить про зміну його майнового стану та неможливість виконання умов договору зі сплати аліментів.
Крім того, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем хронічних захворювань та необхідність понесення ним значних витрат на лікування, оскільки долучені до матеріалів справи медичні документи не підтверджують зазначену обставину.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що надана ОСОБА_1 довідка ТОВ "Арсенал Аудіо ЛЛС" про працевлаштування свідчить про отримання ним ще додаткового доходу, крім тих доходів, які ним враховувалися при укладення договору щодо утримання дитини та визнання ним із відповідачкою розміру на утримання дитини. Сама по собі довідка ТОВ "Арсенал Аудіо ЛЛС" про доходи ОСОБА_1 не свідчить про зменшення його доходу.
Отже, суд з дотриманням вимог закону врахував те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених договором від 25 квітня 2019 року, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.