Постанова суду № 175/1480/21 від 09.12.2021 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання...

Постанова

Іменем України

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 175/1480/21

провадження № 61-15020св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування, у якому просила суд витребувати з володіння ОСОБА_2 житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, проведену 04 грудня 2020 року державним реєстратором Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка О. Ю.; визнати за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; заборони Любимівській сільській раді, виконавчому комітету Любимівської сільської ради та іншим виконавчим органам до вирішення спору по суті приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження будь-яким третім особам проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки або щодо передачі у власність земельної ділянки, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ; заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області до вирішення спору по суті вчиняти будь-які реєстраційні або погоджувальні дії стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони будь-яким державним реєстраторам до вирішення спору по суті вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо житлового будинку АДРЕСА_1, або земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі, але не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, вчиняти інші дії.

Необхідність забезпечення позову в такий спосіб позивач обґрунтовувала тим, що між сторонами існує спір щодо майна, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування.

На момент звернення до суду із позовом відповідач займається присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці з метою продажу спірного домоволодіння, що унеможливить або значно утруднить у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову,

а тому просила вжити зазначені заходи забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 20 квітня 2021 року заборонено Любимівській сільській раді, виконавчому комітету Любимівської сільської ради та іншим виконавчим органам приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження будь-яким третім особам проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки або щодо передачі у власність земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які реєстраційні або погоджувальні дії стосовно земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено будь-яким державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо житлового будинку АДРЕСА_1, або земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі, але не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, вчиняти інші дії, до виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо вказаного нерухомого майна, вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог,

а тому з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін наявні правові підстави для забезпечення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 20 квітня 2021 року скасовано в частині задоволення заяви про забезпечення позову щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині. В іншій частині ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки між сторонами наявний спір щодо нерухомого майна (про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування за законом), а тому згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов майнового характеру може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії щодо майна, що є предметом спору та належить відповідачу, що свідчить про доцільності застосування забезпечення позову щодо житлового будинку

АДРЕСА_1 .

Разом із тим, враховуючи, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не є предметом спору, оскільки щодо неї не було заявлено позовних вимог, апеляційний суд вважав безпідставним застосування заборон щодо цієї земельної ділянки як заходу забезпечення позову у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 вересня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у якій просить скасувати повністю ухвалу суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасувати в частині обтяжень щодо житлового будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справу № 175/1480/21 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання про забезпечення позову в частині обтяжень щодо житлового будинку, не звернули увагу на факт розбіжностей у площах об`єктів нерухомості - будинку, що належав померлому чоловікові позивача, та будинку, що належить відповідачеві.

У порушення норм процесуального права суд першої інстанції взагалі не посилався на те, що пропозицію позивача щодо незастосування заходів зустрічного забезпечення розглянуто під час прийняття рішення про застосування заходів забезпечення позову. Крім того, вказане свідчить про неврахування судом правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 947/38823/20. Враховуючи той факт, що позивач є громадянкою Російської Федерації, не має зареєстрованого місця проживання на території України, а тому зустрічне забезпечення є обов`язковим.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 23 липня 1964 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 (а. с. 38).

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР ОСОБА_3 як забудовнику надано місце для будівництва на АДРЕСА_1 . Встановлено строки будівництва: з 30 квітня 1982 року до 30 квітня

1985 року (а. с. 10-12).

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 39).

Відповідно до довідки, виданої Любимівською сільською радою,

ОСОБА_3 із 01 серпня 1995 року і по день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок на

АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 . Підставою державної реєстрації зазначено технічний паспорт, довідку, видану виконавчим комітетом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а. с. 45).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом,

у якому просила суд витребувати з володіння ОСОБА_2 житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, проведену 04 грудня 2020 року державним реєстратором Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка О. Ю.; визнати за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, рішення Дніпропетровської районної ради від 03 квітня 1980 року № 217, позивач із чоловіком ОСОБА_3 побудували житловий будинок на АДРЕСА_1 із затвердженим проектом від 02 липня 1982 року. Відповідно до записів у Погосподарських книгах чоловік позивача був записаний головою домогосподарства. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер, а єдиним спадкоємцем його є саме позивач як дружина померлого. Разом із тим, у січні 2021 року позивач дізналася про те, що дружина її сина (відповідач у справі) зареєструвала право власності на спірний будинок за собою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, необхідність якої обґрунтувала тим, що між сторонами існує спір щодо майна, подальше відчуження майна відповідачем може істотно утруднити виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій вважали їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу (в частині забезпечення позову щодо житлового будинку).

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, між сторонами існує спір стосовно житлового будинку, суди зробили обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення заявипро забезпечення позову, а такий вид забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Доводи касаційної скарги про помилковість вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції щодо земельної ділянки, яка не є предметом спору, колегією суддів відхиляються, оскільки вказане порушення було усунуто судом апеляційної інстанції, який у зазначеній частині ухвалу суду першої інстанції скасував та залишив без змін ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову щодо житлового будинку, який є предметом спору у справі.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 червня 2021 року у справі

№ 947/38823/20, є безпідставними з огляду на наступне.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про відсутність постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі

№ 947/38823/20. Верховним Судом у вказаній справі постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України. Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки вказане не входить до підстав касаційного перегляду, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що характеристики будинку, про витребування якого ставить питання позивач, не відповідають характеристикам будинку, що належить на праві власності відповідачу, фактично зводяться до вирішення майбутніх позовних вимог, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права у частині незастосування до спірних правовідносин положень статті 154 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;

2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20,

від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18.

ОСОБА_1 (позивач у справі) проживає у м. Ухта, Республіка Комі, Російська Федерація, разом із тим, ОСОБА_2 не повідомлено, що позивач не має на території України майна, а також не зазначено, якими можуть бути збитки, спричинені йому вжитими заходами забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, та як такі збитки співвідносяться із розміром (вартістю) майна позивача на території України.

При цьому Верховний Суд наголошує, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості в порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України, подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції (у нескасованій частині при апеляційному перегляді) та суду апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої інстанції (у нескасованій частині у результаті апеляційного перегляду) та суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін (ухвалу суду першої інстанції у нескасованій частині).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту