Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 686/9372/16
провадження № 61-663св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року, ухвалене суддею Карплюком О. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 17 січня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 67 485,15 доларів США на строк до 16 січня 2032 року. Проте у результаті неналежного виконання умов цього договору утворилася кредитна заборгованість, яка станом на день подання позову складала 49 885,95 доларів США.
Ураховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 добровільно не погасив кредитну заборгованість, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з нарахованими відостками та штрафними санкціями на загальну суму 49 885,95 доларів США та 34 973,63 грн.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк", в якому посилався на те, що кредитний договір був укладений з порушенням вимог ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки містив умови, які вказують на здійснення банком нечесної підприємницької діяльності, що, в свою чергу, призвело до навмисного введення його в оману банком.
Ураховуючи викладене, позивач просив визнати вказаний вище кредитний договір недійсним.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" прострочену заборгованість за кредитом в сумі 2 287,23 доларів США та за процентами в сумі 4 456,05 доларів США, строкову заборгованість за кредитом в розмірі 42 965,60 доларів США, поточну заборгованість по процентам в сумі 177,07 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 10 363,79 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 24 609 грн 84 коп., заборгованість по щомісячній комісії в розмірі 48 367 грн 47 коп., а всього 49 885,95 доларів США та 83 341 грн 10 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю позовних вимог банку та відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 залишені без задоволення. Вирішено питання розподілу судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд вказав на його необгрунтованість.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині первісного позову та направляючи справу на новий розгляд у цій частині, Верховний Суд виходив із того, що позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї суми кредиту, проте суд не вирішив питання про стягнення належних банку сум.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року в частині задоволення первісного позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 10 363 грн 79 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року в частині задоволення первісного позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту простроченій та строковій (тілу кредиту), заборгованості по процентах поточній та строковій, пені за несвоєчасну сплату процентів змінено, визначено суму заборгованості по кредиту строковій у розмірі 45 252,83 доларів США, зменшено заборгованість по процентах до 4 446,49 доларів США, заборгованість по процентах поточну до 176,07 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату процентів до 24 572 грн 47 коп., відповідно, зменшено загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", до 49 875,39 доларів США та 72 939 грн 94 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач допустив прострочення кредитної заборгованості, у результаті чого банк має право стягнути усю суму кредиту з нарахованими на неї відсотками та штрафними санкціями.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні позову. Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також посилається на порушення судами норм процесуального права (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.
Обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 67 485,15 доларів США на строк до 16 січня 2032 року.
До кредитного договору між сторонами були укладені також додаткові угоди від 07 липня 2008 року № 1, від 12 лютого 2009 року № 2 та від 12 грудня 2009 року № 3.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.3.2 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 8,9 % річних.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов цього договору (в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один робочий день), що випливають з цього договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини) банк має право на свій розсуд внести зміни/доповнення до цього договору в односторонньому порядку (внести зміни до умов зобов`язань своїх та/або позичальника, включаючи зміну позичальнику процентної ставки за користування кредитом та встановлення її на рівні 8,9 % річних, а також включаючи зміну процентної ставки, що нараховується на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом, виходячи із 9,9 % річних). Про внесення відповідних односторонніх змін (доповнень) до цього договору, включаючи його розірвання, банк попереджає позичальника не менше ніж за сім календарних днів із зазначенням, які саме зміни (включаючи розірвання цього договору) до цього договору будуть внесені банком в односторонньому порядку. Зміни (включаючи розірвання цього договору), внесені банком в односторонньому порядку, набиратимуть чинності в строки, визначені банком у таких письмових змінах, що будуть надіслані позичальнику, але в будь-якому разі такі письмові зміни набиратимуть чинності лише зі спливом семиденного терміну з дня надіслання банком позичальнику письмового попередження про внесення банком в односторонньому порядку змін (включаючи розірвання цього договору) до цього договору.
Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання банком позичальнику письмового попередження про внесення змін до цього Договору (включаючи розірвання цього Договору в односторонньому порядку та самих письмових змін до цього Договору (включаючи розірвання цього Договору), що вносяться банком згідно цього розділу в односторонньому порядку є поштова квитанція (касовий/фінансовий чек) поштового відділення про прийняття від банку поштових відправлень - рекомендованих листів з описом вкладення на адресу позичальника, зазначеному в розділі "Адреси та банківські реквізити сторін" цього договору, або наданої позичальником у випадку зміни його місцезнаходження.
Отже, як вбачається зі змісту вищевказаних положень кредитного договору, сторони обумовили можливість внесення змін до умов договору, зокрема, що стосується також і зміни процентної ставки, виключно із застосуванням письмової процедури із наданням доказів надіслання відповідного письмового попередження.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, процентна ставка у розмірі 8,9 % періодично змінювалася в сторону збільшення у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості до 9,9 % (в періоди 20 квітня 2015 року - 30 квітня 2015 року; 01 травня 2015 року - 17 травня 2015 року; 18 травня 2015 року - 31 травня 2015 року; 01 червня 2015 року - 17 червня 2015 року; 18 червня 2015 року - 30 червня 2015 року, і в подальші періоди до 16 березня 2016 року).
Проте, позивачем не доведено виконання вимог п.п. 4.1 та 4.2 кредитного договору та повідомлення позичальника про відповідні зміни в умовах кредитування і встановлення підвищеної процентної ставки за користування кредитом.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недотримання банком порядку внесення змін до умов кредитного договору, відтак, ці зміни не є правомірними та не підлягають застосуванню, зміна банком відсоткової ставки в односторонньому порядку в даному випадку призвела до збільшення розміру кредиту та покладення на ОСОБА_1 необґрунтованого додаткового фінансового навантаження.
Крім того, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінив, дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту строкова - 45 252,83 доларів США, заборгованість по процентах поточна - 176,06 доларів США, заборгованість по процентах прострочена - 4446,49 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 24572,47 грн.
Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновком судів про стягнення із відповідача заборгованості по комісії за кредитним договором з огляду на таке.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
У справі, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1, умовами кредитного договору (пункт 1.1) передбачено, що банк надає позичальнику кредит на покупку квартири в сумі 67 485,15 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 8,9% річних, щомісячною комісією 0,2 % від суми кредиту та сплатою одноразової комісії в розмірі 1% від суми кредиту.
При цьому у тексті договору та поданих сторонами додатках не визначено за яку саме послугу банк встановив щомісячну комісію, тому після 16 жовтня 2011 року відповідач не повинен сплачувати комісію банку.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц (провадження
№ 61-37843св18). До такого висновку суд прийшов не зважаючи на те, що сам кредитний договір був укладений до 16 жовтня 2011 року, зокрема у 2007 році.
Суди на зазначені обставини уваги не звернули та всупереч рішенням Верховного Суду дійшли помилкового висновку про задоволення позову банку в частині стягнення комісії, яка була ним нарахована за період з листопада 2014 року по лютий 2016 року, тобто після внесених до Закону України "Про захист прав споживачів" змін 16 жовтня 2011 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача комісії та ухвалення нового рішення про відмову в позові банку в цій частині.
В іншій частині постанову апеляційного суду належить залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають частковому скасуванню із ухваленням нового рішення в частині стягнення комісії. В іншій частині постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду