1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 212/8756/19

провадження № 61-5873св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,

відповідачі: акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року у складі судді Власенко М. В.

та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про визнання незаконними дії щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "ОГС "Криворіжгаз") та товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, між позивачами та АТ "ОГС "Криворіжгаз" укладено публічний типовий договір із постачання природного газу споживачам.

Споживачі регулярно сплачували рахунки ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"

у терміни, визначені в рахунках, що свідчить про виконання ними умов укладеного договору. У свою чергу, АТ "ОГС "Криворіжгаз" в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов`язання, визначені п. 6.2. договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та забезпечення належної якості надання послуг із постачання природного газу, відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору. У лютому-березні 2017 року АТ "ОГС "Криворіжгаз" встановило позивачам на будинок за адресою:

АДРЕСА_1, загальнобудинковий вузол обліку газу.

У травні 2017 року позивачам стало відомо, що АТ "ОГС "Криворіжгаз" в односторонньому порядку з 01 квітня 2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу. Оскільки між сторонами не укладено договору на зняття показань будинкового вузла обліку, не складено акти балансового розмежування зі схемою первинних показників лічильника та вводу

лічильника в експлуатацію, позивачі вважають, що їм неправомірно

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" нараховує плату за спожитий природний газ.

У зв`язку із численними порушеннями процедури вводу в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу існує вірогідність у завищенні фактичних показань лічильника з метою покладення на позивачів додаткових витрат за спожитий природний газ.

Вказані дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" позивачі вважали незаконними, у зв`язку з чим просили суд:

- визнати незаконними дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в буд. АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу позивачам;

- зобов`язати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" із 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;

- визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ "ОГС "Криворіжгаз";

- визнати, що АТ "ОГС "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов`язано за власний рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам, що проживають у будинку за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконними дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу відбулося у порушення вимог п. 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС без погодження з балансоутримувачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ "ОГС "Криворіжгаз" та зобов`язання в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників, суди вважали, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положення статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" свідчить про наявність безумовного обов`язку газорозподільних організацій забезпечити встановлення квартирних приладів обліку газу

в багатоквартирному будинку до 01 січня 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" щодо встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу та здійснення перерахунку режиму нарахування об`ємів природного газу, суди зробили висновок про те, що вказане питання не входить до повноважень ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", оскільки товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області, в той час як Оператором ГРМ, до повноважень якого входить вирішення зазначених питань, є саме АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 березня 2020 року позивачі подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду повністю,

а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови

у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року матеріали справи № 212/8756/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 212/8756/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року поновлено провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження позивачі посилаються на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 листопада 2018 року

у справі № 214/2435/17, висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі

від 21 березня 2019 року у справі № 171/1183/17 щодо застосування статті

6 Закону України від 09 квітня 2015 року "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Так, у справі № 171/1183/17 Верховний Суд в ухвалі від 21 березня 2019 року підтвердив позицію апеляційного суду в наведеній справі (постанова апеляційного суду не була скасована), відповідно до якої визнано незаконність нарахування ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" об`ємів спожитого природного газу. Схожий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18.

У справі № 214/2435/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що відповідно до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення до 01 січня

2018 року, оскільки розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників (до 01 січня 2021 року), а тому

АТ "ОГС "Криворіжгаз" зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня

2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників.

Судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано вказані висновки Верховного Суду, повно та всебічно не досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Позивачі вказували також на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес, враховуючи кількісний показник аналогічних колективних позовів, що перебувають на розгляді в районних судах м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та Дніпропетровському апеляційному суді (52 справи за позовами близько 3 000 споживачів).

Доводи інших учасників справи

У вересні 2020 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки висновки судів у цій справі про відсутність повноважень ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яке надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, на встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу та здійснення перерахунку режиму нарахування об`ємів природного газу, є законними та відповідають практиці Верховного Суду, зокрема, постановам від 08 липня 2020 року у справі

№ 210/5132/19, від 20 липня 2020 року у справі № 212/1796/18.

У вересні 2020 року АТ "ОГС "Криворіжгаз" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відмови АТ "ОГС "Криворіжгаз" у виконанні свого обов`язку зі встановлення індивідуальних лічильників газу. Крім того, вказані позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту, передбаченому статтею 16 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивачі у справі є власниками та (або) зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1,

є споживачами послуг із газопостачання за вказаною адресою (а. с. 21-102, т. 1).

У жовтні 2019 року споживачі зверталися до АТ "ОГС "Криворіжгаз" із заявою про надання копії актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін стосовно системи газопостачання, приймання в експлуатацію загальнобудинкових або під`їзних приладів обліку газу, проте відповіді не отримали (а. с. 175-177, т. 1).

На виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", яке є правонаступником ПАТ "Криворіжгаз", надало копію актів опломбування комерційного вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 по кожному під`їзду будинку, відповідно до яких встановлено, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений у першому під`їзді будинку АДРЕСА_1 в лютому 2017 року, а в другому під`їзді цього будинку - в березні 2017 року за ініціативою АТ "Криворіжгаз" (а. с. 215, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Звертаючись до суду із позовом, споживачі просили суд: - визнати незаконними дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в буд. АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу позивачам; - зобов`язати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" із 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; - визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ "ОГС "Криворіжгаз";

- визнати, що АТ "ОГС "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов`язано за власний рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам, що проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, позовні вимоги задоволено лише в частині визнання незаконними дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку. При цьому суди виходили з того, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу відбулося у порушення вимог п. 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС без погодження з балансоутримувачем.

В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав за необхідне відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним встановлений

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу позивачам та зобов`язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" із 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників

Звертаючись до суду із зазначеними позовними вимогами, споживачі зазначили відповідачем саме ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Відмовляючи в задоволенні позову у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вказане питання не входить до повноважень ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", оскільки товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області, в той час як Оператором ГРМ, до повноважень якого входить вирішення зазначених питань, є саме АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Колегія суддів із зазначеним висновком судів погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою від 30 вересня 2015 року № 2496 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - Правила) визначено, що постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до визначень, наведених у пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Пунктом 7.1 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498, визначено, що Оператор ГРМ зобов`язаний, зокрема, забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Відповідно до пункту 13 Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Згідно з пунктом 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ "Криворіжгаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ "Криворіжгаз".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 653 "Про видачу ліцензії з постачання природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" видано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

Таким чином, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" як постачальник надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тоді як послуги щодо обліку спожитого природного газу здійснює ПАТ "Криворіжгаз" як Оператор ГРМ, до якого відповідних вимог щодо незаконності встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу та зобов`язання поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників позивачі не заявляли.

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є суб`єктом, що здійснює облік об`ємів спожитого природного газу, отримує такі об`єми лише опосередковано, тобто через ПАТ "Криворіжгаз", а тому вимоги позивачів про визнання незаконним встановленого ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу та зобов`язання останнього поновити режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників є такими, що заявлені до неналежного відповідача та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Аналогічні правові висновки стосовно вирішення питання неналежного відповідача (ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") у спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 212/4637/19-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 212/1796/18-ц, від 08 липня 2020 року у справі

№ 210/5132/19, від 11 червня 2020 року у справі № 212/3128/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21), вирішуючи питання щодо зобов`язання поновити споживачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (п. 114 вказаної постанови). У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання поновити споживачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне покласти вказаний обов`язок саме на оператора

ГРМ - ПАТ "Криворіжгаз".

Частиною першою статті 51 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним встановлений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" режим нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу позивачам та зобов`язання

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" із 01 квітня 2017 року поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги в цій частині щодо неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 21 березня 2019 року у справі № 171/1183/17 та постанові від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18 не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, у справі № 171/1183/17 Верховний Суд ухвалою від 21 березня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у зв`язку з необґрунтованістю касаційної скарги.

З аналізу постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі

№ 211/2131/18 вбачається, що в ній не зроблено правового висновку щодо визначення суб`єкта господарювання (Оператор ГРМ чи постачальник природного газу), до повноважень якого належить встановлення режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу.

У свою чергу, як зазначалася вище, у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 212/4637/19-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 212/3128/19,

від 08 липня 2020 року в справі № 210/5132/19 та від 20 липня 2020 року в справі № 212/1796/18 Верховний Суд, навівши відповідне правове обґрунтування, погодився з висновками апеляційного суду про те, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є належним відповідачем за вимогами споживачів про визнання незаконним встановленого режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу та зобов`язання поновити режим нарахування об`ємів природного газу.

Крім того, Верховний Суд наголошує, що відмова у задоволенні вказаних позовних вимог із зазначених підстав не позбавляє права позивачів звернутися з відповідним позовом, правильно визначивши суб`єктний склад учасників справи (відповідача).

З огляду на зазначене, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у цій частині підлягають залишенню без змін.


................
Перейти до повного тексту