Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 760/13103/21
провадження № 61-15392св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку статті 315 ЦПК України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків: зазначення учасників справи, уточнення змісту заявлених вимог, а саме, який саме факт просить встановити заявник, доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, доказів оплати судового збору, або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року заяву повернуто заявнику ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 25 травня 2021 року.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 356 ЦПК України, зокрема у зв`язку з незазначенням заявником у апеляційній скарзі реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номера і серії паспорта, ненадання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги або документів, які відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільняють її від сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник у встановлений судом десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не усунула її недоліків, зокрема не надала доказів сплати судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Право на ефективний судовий захист закріплене у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року і в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно
не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року про повернення її заяви, шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на цю ухвалу суду.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 356 ЦПК України, пунктом третім частини четвертої якої передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплачу судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, ненадання заявником документа про сплату судового збору є підставою для залишення позовної заяви чи апеляційної скарги без руху, які у разі неусунення такого недоліку, повертаються особі, яка їх подала.
Разом з тим за змістом частин першої, другої статті 133 ЦПК України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI)
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 3674-VI встановлений вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, оскільки вона має пільги, передбачені пунктом 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. На підтвердження наявності у неї таких пільг заявник надала копію довідки Чернянського районного воєнного комісаріату про те, що її батько ОСОБА_2 перебуваючи на фронті, пропав безвісти.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, дійшов висновку про те, що подана нею апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України та ухвалою від 12 серпня 2021 року залишив її апеляційну скаргу без руху для надання, крім заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номера і серії паспорта, документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 питання про звільнення її від сплати судового збору не порушувала.
На виконання вимог вказаної ухвали суду ОСОБА_1 подала уточнену редакцію апеляційної скарги, в якій вказала номер і серію паспорта, заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, та повторно просила про звільнення її від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. На підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору вона надала копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 24 березня 1997 року, яке надає право на пільги, встановлені законодавством України для сімей воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Апеляційний суд, не зважаючи на це, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням нею вимог ухвали суду від 12 серпня 2021 року про залишення її апеляційної скарги без руху. При цьому суд зазначив, що Закон № 3674-VI, в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, не містив норм, які б надавали пільги ОСОБА_1 щодо сплати судового збору, а відтак "її посилання на частину 5 вказаного Закону, як на підставу для звільнення її від сплати судового збору, відхиляються".
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд формально пославшись на частину 5 невідомо якої статті Закону, повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишивши поза увагою її обґрунтовані посилання на пункт 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, яка у редакції станом на час подачі апеляційної скарги до суду, передбачала звільнення від сплати судового збору сімей воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що заявник подала докази, які свідчать про наявність у неї таких пільг, проте суд апеляційної інстанції не надав їм належної оцінки.
З огляду на це суд, колегія суддів вважає, що повернення з цих підстав апеляційної скарги ОСОБА_1, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права останньої на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.