Постанова
Іменем України
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 354/628/16-ц
провадження № 61-11108св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 березня
2020 року у складі судді Польської М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів:
Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, та ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва (господарської будівлі).
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником домоволодіння
АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки площею 0,14 га для обслуговування домоволодіння. Відповідачі, які є її сусідами, у квітні 2016 року на межі їх земельних ділянок знесли частину належної їй огорожі та розпочали будівництво сараю без жодних дозвільних документів, за що двічі були притягнути до адміністративної відповідальності.
З червня 2016 року у збудованому сараї відповідачі утримують свиней,
в результаті чого на подвір`ї та й у хаті неможливо знаходитись через сильний неприємний запах. Також існує небезпека забруднення довкілля, ґрунту та води.
Посилаючись на вказані обставини просила суд визнати господарську споруду на участку Горби в с. Микуличин об`єктом самочинного будівництва та усунути перешкоди у користуванні будинком і подвір`ям шляхом знесення відповідачами самочинної господарської споруди сараю.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду від 27 червня 2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_5 на належних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від
25 березня 2020 року, залишеним без змін постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено те, що права позивача на користування її земельною ділянкою порушено господарською будівлею, що знаходиться на суміжній земельній ділянці, і що саме знесення об`єкта нерухомості є необхідним без вимоги про переобладнання такої споруди, у разі підтвердження порушення прав позивача.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково не прийняли до уваги, що здійснення будівництва господарської споруди відбулося з порушенням, оскільки в судовому засіданні встановлено той факт, що органи управління ДАБІ на підставі невиконаного припису склали протокол на ОСОБА_5 про допущені порушення, зокрема проведення будівництва дерев`яної господарської будівлі без зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт.
У серпні 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що обставини справи, на висновок у якій посилається позивач, не
є подібними та не відповідають обставинам справи, яка розглядається. Оскаржені рішення ухваленні з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц).
Фактичні обставини, встановлені судами
Позивач є власником житлового будинку, загальною площею 164,4 кв. м, розташованого у АДРЕСА_2 .
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ІФ від 23 березня 1998 року № 028744 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,14 га у с. Микуличин для обслуговування житлового будинку.
Суміжним землекористувачем вказаної земельної ділянки до серпня 2017 року був ОСОБА_5, у власності якого перебувала земельна ділянка площею
0,4530 га
За договором дарування земельної ділянки від 28 серпня 2017 року ОСОБА_5 подарував у спільну часткову власність ОСОБА_3 (1/3 частину) та ОСОБА_4 (2/3 частини) земельної ділянки площею 0,4530 га в с. Микуличин уч. Горби, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 розпочав будівництво господарської споруди.
У квітні 2016 році чоловік позивача - ОСОБА_7 звертався до Яремчанської міської ради, УДАБІ в Івано-Франківській області, Яремчанського ВП ГУНП відносно заборони відповідачам у користуванні під`їзною дорогою до господарства заявника, незаконного будівництва та можливої приватизації земельної ділянки відповідачами і встановлення факту пошкодження власності позивача ? огорожі. На ці звернення подавалися відповіді, зокрема щодо початку проведення будівництва дерев`яної господарської споруди на стрічковому бетонному фундаменті та підтверджено факт наявності конфліктних відносин між рідними сестрами, в тому числі і стосовно меж суміжних земельних ділянок.
На підставі звернення позивача до органів управління ДАБІ в області 05 квітня 2016 року складений протокол на ОСОБА_5 про допущені порушення, зокрема проведення будівництва дерев`яної господарської будівлі без зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт.
При цьому згідно Технічного паспорту на житловий будинок (інвентаризації майна) станом на червень 2017 року, господарська будівля дровітня площею
47 м 2, рік будівництва 1989, на бетоні, дерев`яна, є наявною.
Висновком експерта №42/з будівельно-технічної експертизи від 05 липня
2019 року, виконаного по заяві ОСОБА_1, встановлено, що при проведенні будівництва дерев`яної господарської будівлі на стрічковому бетонному фундаменті розміром 4,8*4,2 м на участку Горби в с. Микуличин, ОСОБА_5 (первісним відповідачем) порушено вимоги ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" п.3.24* в частині дотримання відстаней до межі суміжної земельної ділянки (існуючої огорожі) ОСОБА_1 на участку Горби в с. Микуличин, яка становить 45-50 см. від найбільш виступної конструкції стіни спорудженої будівлі.
Згідно ситуаційної схеми земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_8
у 2019 році на замовлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, металева огорожа (зображена синім кольором) встановлена позивачем знаходиться на земельній ділянці відповідачів, а дерев`яна господарська споруда під літерою "Н" не знаходиться на межі земельної ділянки ОСОБА_1 чи біля такої межі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій, четвертій, сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм
і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, у зв?язку з істотним відхиленням від проекту або порушенням будівельних норм право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 61-20139св19), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зазначено, що "юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування"; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується
з нормами ст. ст. 3, 15, 16, 391 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тому суд повинен встановити, чи були порушені або не визнані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові №6-180цс14 від 19 листопада 2014 року. Отже, побудова об`єкту нерухомості з істотним порушенням будівельних норм та правил є самостійною ознакою самочинного будівництва, а виникнення на нього права власності не позбавляє права зацікавленої особи, права якої порушено, на знесення такого будівництва та обов`язку особи, що здійснила таке будівництво його знесення при порушені прав інших осіб та при неможливості його перебудови. Оскільки, як встановлено судами, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 315 від 09 червня 2016 року визначені численні порушення при здійснені будівництва індивідуального житлового будинку за АДРЕСА_1 будівельних норм і правил, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом знесення ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1, врахувавши при цьому роз`яснення, дані у судовому засіданні експертом, з яких вбачається, що привести
у відповідність до норм ДБН будівництво на вул. Боярка не є можливим, оскільки у даному випадку необхідне капітальне руйнування частин приміщень, що призведе до повної його руйнації".
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що позивач не довела порушення її права користування земельною ділянкою збудованою господарською спорудою, яка розташована на суміжній земельній ділянці, суди зробили правильний висновок про відмову
у задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня
2020 року у справі № 725/5630/15-ц, оскільки висновки судів в оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам щодо застосування норми права, викладених у зазначеній постанові, а висновок про знесення житлового будинку зроблений Верховним Судом за відмінних обставин справи, зокрема,
за встановлення судами істотних порушень будівельних норм і правил; порушення прав власника квартири, розташованої на суміжній земельній ділянці; неможливості привести у відповідність до норм ДБН будівництва шляхом перебудови, що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи.