Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 638/5977/16
провадження № 61-22024св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", підписану адвокатом Посметною Майєю Миколаївною, на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2016 року в складі судді Задорожного М. І. та на постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі по тексту - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивувало тим, що 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6307556, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 88 305 дол. США. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6307566, за умовами якого третя особа передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Позивач указував, що з січня 2009 року ОСОБА_2 систематично порушувала умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту, в зв`язку з чим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 104 321,75 дол. США та 20 872,71 грн. ПАТ "ПУМБ" указувало, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано боржником ні в добровільному, ні в примусовому порядку, а станом на 31 березня 2016 року сума її заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими з 12 січня 2012 року, склала 50 962,71 дол. США. У подальшому банк довідався, що предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя відчужено позичальником за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1, чим порушено права банку на задоволення власних вимог як кредитора та іпотекодержателя за рахунок реалізації предмета іпотеки.
З урахуванням викладеного ПАТ "ПУМБ" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ), яка належить ОСОБА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за процентами за користування кредитом у загальному розмірі 50 962,71 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як під час переходу права власності на спірну квартиру від ОСОБА_2 до ОСОБА_1, так і на момент розгляду справи судом у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно були відсутні записи щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою. За таких обставин суд не вбачав за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Апеляційний суд виходив із того, що після пред`явлення вимог про дострокове стягнення кредитної заборгованості та зміни в односторонньому порядку строку виконання основного зобов`язання банк втратив право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами в обумовленому договором розмірі. Оскільки ПАТ "ПУМБ" просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за відсотками, нарахованими за межами строку кредитування, а позовних вимог про стягнення відсотків у порядку статті 625 ЦК України не пред`явило, суд апеляційної інстанції не вбачав правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд також прийняв до уваги, що позивач не заперечував, що на момент відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_1 та на час розгляду справи судами обтяження квартири іпотекою у відповідному державному реєстрі відсутнє. Крім того, даних щодо скасування або визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 позивачем суду не надано.
Аргументи учасників справи
06 грудня 2019 року ПАТ "ПУМБ" подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" та зробили неправильний висновок про непоширення на ОСОБА_1 статусу іпотекодавця;
- відсутність у державному реєстрі запису про обтяження нерухомого майна іпотекою не свідчить про відсутність такого обтяження взагалі та про припинення іпотеки;
- договір іпотеки № 6307566 від 17 квітня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_2, залишається чинним з огляду на невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання (непогашення кредитної заборгованості);
- реєстрація припинення іпотеки відбулася на підставі підроблених документів, зокрема, листів ЗАТ "ПУМБ", що встановлено висновком судової експертизи та свідчить про чинність первісного запису про реєстрацію іпотеки з моменту його внесення до державного реєстру;
- апеляційний суд зробив помилковий висновок про неможливість нарахування відсотків за користування кредитом після ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредитним договором передбачено право банку на нарахування відсотків до повного виконання основного зобов`язання;
- відсотки, в рахунок погашення яких банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, нараховані саме в порядку частини другої статті 625 ЦК України, яка передбачає нарахування кредитором трьох процентів річних від простроченої суми лише в тому разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором;
- суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права під час вирішення клопотань позивача про забезпечення позову та витребування доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 квітня 2008 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6307556, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 88 305 дол. США зі строком повернення до 17 квітня 2023 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 17 квітня 2008 року банк та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 6307566, відповідно до умов якого третя особа передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом № 18191581 від 17 квітня 2008 року.
У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 6307556 від 17 квітня 2008 року в загальному розмірі 104 321,75 дол. США та 20 872,71 грн, в тому числі заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 87 030,02 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом, нараховану станом на 11 січня 2012 року, в розмірі 17 291,73 дол. США; заборгованість за пенею станом на 11 січня 2012 року в розмірі 20 872,71 грн; 3219 грн судових витрат.
Судове рішення позичальником у добровільному та/або примусовому порядку не виконано.
05 вересня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуто ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В. за реєстраційним номером №4178.
На момент відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_1 запису про її обтяження іпотекою відповідні державні реєстри не містили.
Станом на 31 березня 2016 року ОСОБА_2 нарахована заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором у розмірі 50 962,71 дол. США за період з 12 січня 2012 року по 31 березня 2016 року, в рахунок погашення якої ПАТ "ПУМБ" просило звернути стягнення на предмет іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку"у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У статті 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У справі, що переглядається, суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки за договором № 6307566 від 17 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 . У подальшому вказана квартира була відчужена на користь ОСОБА_1 за відсутності у державних реєстрах запису про обтяження її іпотекою.
Уважаючи, що відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" свідчить про перехід до ОСОБА_1 прав та обов`язків іпотекодавця, ПАТ "ПУМБ" пред`явив позов про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 як на предмет іпотеки за договором № 6307566 від 17 квітня 2008 року.
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що "цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню".
У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що:
виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У справі, що переглядається, незважаючи на відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою, ПАТ "ПУМБ" пред`явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, не заявляючи вимог про визнання за банком права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.
За таких обставин у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" слід було відмовити саме у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту. Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.