ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 160/9061/20
адміністративне провадження № К/9901/10940/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2020 року: №0051591-5240-0423/2, №0051591-5240-0423, №0051593-5240-0423/2, №0051593-5240-0423, №0051588-5240-0423/2, №0051588-5240-0423, №0051589-5240-0423/2, №0051589-5240-0423, №0051595-5240-0423/2, №0051595-5240-0423, №0051592-5240-0423/2, №0051592-5240-0423, №0051596-5240-0423/2, №0051596-5240-0423, №0051594-5240-0423/2, №0051594-5240-0423, №0051591-5240-0423/1, №0051593-5240-0423/1, №0051588-5240-0423/1, №0051589-5240-0423/1, №0051595-5240-0423/1, №0051592-5240-0423/1, №0051596-5240-0423/1, №0051594-5240-0423/1.
На обґрунтування позову вказував, що нежитлові будівлі, щодо яких йому визначено податкові зобов`язання згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому звільнені від оподаткування податком на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, в силу положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Також, стверджував, що спірні податкові рішення прийняті відповідачем поза межами строку давності, визначеного ПК України, а тому він вважається вільним від податкового зобов`язання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження позивач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом за подібних правовідносин, у постановах від 10 квітня 2020 року (справа №823/1751/17), від 24 квітня 2020 року (справа №540/2206/19), від 1 жовтня 2019 року (справа №0340/1905/18), та зазначає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус належної йому будівлі.
Також, позивач вважає, що суди залишили поза увагою те, що спірні об`єкти нерухомості використовуються сільськогосподарським товаровиробником ПП "Агропромислова фірма "Довіра", єдиним засновником та керівником якого є позивач.
Більш того, наполягає на тому, що, ознайомившись з мотивами рішення суду першої інстанції, якими у задоволенні позову було відмовлено, ним надано до суду апеляційної інстанції додаткові докази на підтвердження тієї обставини, що ПП "Агропромислова фірма "Довіра" є сільськогосподарським товаровиробником та платником єдиного податку четвертої групи, однак жодної оцінки такі докази в суді апеляційної інстанції не отримали.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником об`єктів нерухомості, які розташовані у с. Михайлівка Новомосковського району: будівля зернового складу загальною площею 285,50 кв.м.; зерносклад (цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, для розміщення складів) площею 889,5 кв.м.; будівля заправки площею 889,5 кв.м.; корівник; будівля механізованого току площею 0,5235 га; вагова; механізована майстерня; будинок рибалки.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 2 квітня 2020 року прийнято низку податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховано податкові зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за податкові періоди 2016, 2017 та 2019 років, усього на 73261,72 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податкові зобов`язання за податкові періоди 2016 - 2019 років, прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Доказів прийняття спірних рішень поза межами строку давності, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, суди попередніх інстанцій також не встановили.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Як з`ясовано судом першої інстанції з наявних у справі матеріалів, об`єкти нерухомості - будівля зернового складу, зерносклад, корівник,