ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 320/1855/21
адміністративне провадження № К/9901/30343/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (головуючий суддя - Журавель В.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.)
у справі № 320/1855/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А2167
про визнання протиправним та скасування наказу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 09 червня 2020 року №1620 "Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування ТРМ-А-80 №899, ТРМ-А-80 №784 мотопіхотного батальйону" в частині покладення збитків на майора ОСОБА_1 та притягнення його до повної матеріальної відповідальності (пункт 4 Наказу).
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, позов залишено без розгляду.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
5. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
7. Зокрема, скаржник вказує, що вперше звернувся до суду з позовом у грудні 2020 року, однак, без належного повідомлення та надання строку на усунення недоліків, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року його позов залишено без розгляду. Вказану ухвалу він не отримав, а його представник отримав наприкінці січня 2021 року після спливу всіх строків на усунення недоліків позовної заяви та оскарження судового рішення.
8. Після отримання вказаної ухвали, з метою захисту своїх прав повторно звернувся з позовом до адміністративного суду.
9. Також посилається на електронну відповідь керівника апарату Київського окружного адміністративного суду на його звернення з приводу не відправлення кореспонденції протягом 2020-2021 років, в якій зазначено, що у періоди відсутності коштів судом застосовувались "альтернативні" шляхи надсилання судової кореспонденції, тобто шляхи не передбачені КАС України та іншими законодавчими актами.
10. Крім того, зазначає, що суди залишили поза увагою той факт, що спір з приводу законності наказу командира військової частини тривав і триває, фактичні відрахування коштів в рахунок відшкодування шкоди з його грошового забезпечення почались лише в січні 2021 року, відносини між сторонами не набули сталість. Вважає, що він не демонстрував пасивну поведінку та не проявляв байдужість до спірного рішення, а дисципліновано та добросовісно, як військовослужбовець, в порядку визначеному законом та діючими статутами Збройних Сил України збирав докази, інформацію та оскаржував спірне рішення як до правоохоронних органів, командира військової частини та старших за службовим становищем командирів, командувача військ Оперативного командування "Північ", Командуючого Сухопутними військами ЗСУ, Генерального штабу ЗСУ.
11. Лише після чергового звернення до старшого за службовим становищем командира (начальника) - начальника Генерального штабу ЗСУ та неотримання належної відповіді, звернувся до суду з вказаним позовом.
12. Зазначає, що відповіді на його звернення та запити надавалися відповідачем неповно та зі значною затримкою, про що свідчить їх зміст та дати.
13. Скаржник вважає, що суди приймаючи оскаржувані рішення не врахували, що відповідно до постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року №813/3756/17, метою встановлення строку звернення до суду є: дотримання принципу правової визначеності, дисциплінування учасників судочинства, досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах, стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
14. Також, на думку скаржника, судами проігноровані положення частини четвертої статті 122 КАС України, які визначають строки звернення до суду з позовом у разі досудового врегулювання спору.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
16. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
17. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
18. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.
19. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
20. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
22. Згідно з частиною четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
23. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
24. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
25. Верховний Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
26. Водночас строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за захистом своїх прав і законних інтересів.
27. Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17 та від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16.
28. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
29. У справі, що розглядається, судами встановлено, що 19 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини А2167 від 09 червня 2020 року №1620 "Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування ТРМ-А-80 №899, ТРМ-А-80 №784 мотопіхотного батальйону" в частині покладення збитків на майора ОСОБА_1 та притягнення його до повної матеріальної відповідальності (пункт 4 Наказу).
30. До позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що несвоєчасне подання позову обумовлено епідеміологічною ситуацією в країні.
31. Суд першої інстанції ухвалою від 24 лютого 2021 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, встановивши десятиденний строк для усунення її недоліків з дня отримання копії даної ухвали. Запропоновано усунути недоліки шляхом подання до суду: додаткових пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження викладених обставин (зокрема, надавши дані про ознайомлення заявника ОСОБА_1 із спірним наказом від 09 червня 2020 року, відомості про початок здійснення стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1, документи про нараховані йому суми грошового забезпечення та інші документи, які свідчать про дату, коли заявнику стало відомо чи повинно було стати відомо про порушення його прав).
32. Вказана ухвала мотивована тим, що з урахування епідеміологічної ситуації в Україні та змін, які були внесені до законодавчих актів, ОСОБА_1 автоматично продовжено строки на оскарження спірного наказу до 06 серпня 2020 року, тобто у цей строк останній мав подати позовну заяву. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09 червня 2020 року (з моменту винесення оскаржуваного наказу) або з 05 серпня 2020 року (з моменту оскарження наказу до військових органів) було відомо про спірний наказ. А тому, він повинен був у місячний строк з 06 серпня 2020 року, тобто до 07 вересня 2020 року, подати позов до суду. Разом з тим, суд зазначив, що оскарження спірного наказу до військового командування вищого рівня чи звернення до органів прокуратури та ДБР не є підставою для поновлення строку для звернення до суду.
33. На усунення недоліків позовної заяви представник позивача подав до суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що у ОСОБА_1 є шестимісячний строк звернення до суду, відповідно до вимог статті 122 КАС України.
34. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
35. Суд першої інстанції зазначив, що через неналежне фінансування про прийняті ухвали та рішення суду сторін повідомляли засобами телефонного зв`язку, направленням на електронні пошти та розміщенням на сайті (у разі відсутності у позовних заявах телефонів та електронних адрес), для забезпечення функціонування розгляду справ та непорушенням прав громадян на звернення до суду.
36. 23 березня 2021 року секретарем судового засідання було надіслано копію ухвали на електронну пошту представника позивача - адвокату Несвітайлу Олексію Миколайовичу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Київського окружного адміністративного суду.
37. Днем вручення ОСОБА_1 копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, якою встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня одержання копії вказаного судового рішення, є 23 березня 2021 року, а відтак останнім днем строку на усунення недоліків позовної заяви є 2 квітня 2021 року.
38. Разом з тим, станом на 19 квітня 2021 року інформація про виконання ОСОБА_1 вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року до суду не надійшла.
39. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
40. 12 травня 2021 року від адвоката Несвітайла О.М. надійшли пояснення, в яких він зазначив, що позов пов`язаний не з проходженням публічної служби, а з питаннями матеріальної відповідальності під час виконання військового обов`язку. Позивач проходив публічну службу на різних посадах у різних військових частинах і його послужний список, що доданий до позовної заяви, не містить даних про притягнення його до матеріальної відповідальності. До звернення з позовом до суду позивач відповідно до встановленого порядку оскаржував рішення командира військової частини про притягнення його до матеріальної відповідальності.
41. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в позовній заяві позивачем зазначено, що не погоджуючись з рішенням про притягнення до матеріальної відповідальності в порядку, визначеному статею 114 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, з метою оскарження рішення командира, врегулювання спору, через свого представника 5 серпня 2020 року звернувся до Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону з адвокатським запитом з проханням повідомити, чи зверталося командування військової частини А2167 до органів військової прокуратури з повідомленнями з приводу розкомплектування військової техніки ТРМ-А-80 №899, ТРМ-А-80-1 №784 мотопіхотного батальйону.
42. Крім того, суд першої інстанції врахував, що в заяві про усунення недоліків представником ОСОБА_1 - адвокатом Несвітайлом О.М. підтверджено, що зі спірним наказом ОСОБА_1 ознайомлений в червні 2020 року, вказана обставина також підтверджується і самим наказом, в якому міститься підпис про ознайомлення та дата.
43. Також, до матеріалів позовної заяви додано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 13 липня 2020 року №291, яким призначено адвоката Несвітайла О.М. для представництва інтересів особи в суді у справі щодо оскарження наказу командира військової частини А2167 від 09 червня 2020 року №1620 "Про результати службового розслідування за фактом розукомплектування ТРМ-А-80 №899, ТРМ-А-80 №784 мотопіхотного батальйону".
44. У зв`язку з цим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано зазначив, що з червня 2020 року та з липня 2020 року ОСОБА_1 було відомо про спірний наказ, для захисту своїх прав ним укладено угоду про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 13 липня 2020 року №291 з адвокатом Несвітайлом О.М., тому відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 КАС України ОСОБА_1 міг своєчасно звернутися з позовом до суду, однак цього не зробив.
45. Що стосується твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Несвітайла О.М. про те, що спірний наказ отримано лише у вересні 2020 року, то суд першої інстанції правильно зазначив, що з вересня 2020 року ОСОБА_1 (з моменту отримання оскаржуваного наказу його представником) також міг звернутися до суду з додержанням місячного строку, проте позовна заява була подана до суду у лютому 2021 році.
46. Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції, адвокатом Несвітайлом О.М. надано довідку про перебування позивача у відрядженні, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 16 листопада по 29 листопада 2020 року та з 14 січня по 02 лютого 2021 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області. Проте, матеріали справи не містять доказів перебування позивача у відрядженні в червні-липні 2020 року та в інші періоди до подання позову у 2021 році, що могло бути враховано судом як підстава для поновлення строку звернення до суду.
47. За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано не взяв до уваги твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Несвітайла О.М., що подання позовної заяви у більш стислі строки не було можливим через відсутність за місцем проживання майора ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням бойових завдань в районі проведення Операції Об`єднаних сил на сході України.
48. Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з 09 червня 2020 року ОСОБА_1 було відомо про порушення своїх прав, а тому звернувшись 19 лютого 2021 року до суду з вказаним позовом він пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
49. Водночас, суд першої інстанції, врахувавши обґрунтування зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду про те, що несвоєчасне подання позову обумовлено епідеміологічною ситуацією в країні, правильно зазначив, що з урахуванням епідеміологічної ситуації в Україні та змін, які були внесені до законодавчих актів, ОСОБА_1 автоматично продовжено строки на оскарження спірного наказу до 06 серпня 2020 року.
50. До того ж суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що оскарження спірного наказу до військового командування вищого рівня чи звернення до органів прокуратури та ДБР не є підставою для поновлення строку для звернення до суду, оскільки спосіб і форма захисту своїх прав обирається заявником самостійно.
51. Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Несвітайла О.М. про те, що з вказаним позовом ОСОБА_1 має право звернутися до суду протягом шестимісячного строку, відповідно до вимог статті 122 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано визнав помилковими.
52. Верховний Суд вважає, що оскарження спірного наказу до правоохоронних органів, командира військової частини та старших за службовим становищем командирів, командувача військ Оперативного командування "Північ", Командуючого Сухопутними військами ЗСУ, Генерального штабу ЗСУ не вважається досудовим врегулюванням спору у розумінні частини четвертої статті 122 КАС України, з огляду на таке.
53. Так, пункти 110, 111 знаходяться у розділі "Пропозиції, заяви та скарги" Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і передбачають, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:
прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.
54. Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
55. Разом з тим, пунктом 113, 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов`язків і наказів командирів (начальників). Вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
56. З аналізу цих та інших статей Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України "Пропозиції, заяви та скарги" випливає висновок, що відповідні статті цього розділу регулюють право військовослужбовця звернутися зі скаргою як видом звернення щодо будь-яких питань їх службової діяльності, зокрема і незаконного притягнення до відповідальності. Проте можливість військовослужбовця подавати різні види звернень, серед яких і скарги, не можна вважати встановленим законом досудовим порядком вирішення спору, оскільки правовідносини щодо права на звернення і встановлений законом порядок досудового врегулювання спору мають різні мету і характер, а тому їх не можна ототожнювати.
57. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 580/3244/19.
58. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про те, що з вказаним позовом ОСОБА_1 має право звернутися до суду протягом шестимісячного строку, відповідно до вимог статті 122 КАС України, є необґрунтованими.
59. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
60. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
61. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
62. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
63. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
64. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
65. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві про поновлення такого строку, є неповажними.
66. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що вперше з позовом про оскарження спірного наказу він звернувся до суду у грудні 2020 року, однак ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року його позов було залишено без розгляду, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки таке звернення позивача відбулося вже з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, та не можуть бути визнані поважними підставами для поновлення строку при зверненні до суду з позовом у лютому 2021 року.
67. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду.
68. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд