ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 140/3766/19
адміністративне провадження № К/9901/30054/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді - Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2019 року: № 0002383302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 280408,80 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 138939,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69469,60 грн); № 0002373302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування" на (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 11578,27 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5789,14 грн); вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 жовтня 2019 року № Ф-0002363302 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 169814,57 грн, а також рішення від 29 жовтня 2019 року № 0002353302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 84907,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що напівпричепи та сідлові тягачі згідно з чинним законодавством не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення. Зазначав, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення прийняті з порушення податкового законодавства, то такі підлягають скасуванню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 29 жовтня 2019 року №0002383302 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 136663,31 грн та штрафних санкцій на суму 68331,65 грн, №0002373302 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 11388,61 грн та штрафних санкцій на суму 5694,30 грн. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 29 жовтня 2019 року №0002353302 в частині визначення штрафних санкцій на суму 83516,46 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 жовтня 2019 року №Ф-0002363302 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 167032,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ФО-П ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5753,34 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року залишити в силі. В касаційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в той час як податковим органом за результатом перевірки констатовано порушення підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України. Зауважує, що посилаючись у своїх висновках на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №807/250/18 суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відмінність обставин у цих справах та не врахували, що позивачем не проводились та не включались до витрат підприємця амортизаційні відрахування на основні засоби. Також акцентує на тому, що судом апеляції інстанції не правильно розтлумачено та застосовано норми Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III). Цитуючи визначення понять у цьому Законі стверджує про те, що вантажний автомобіль відноситься до "транспортних засобів загального призначення", а сідельний тягач до "транспортних засобів спеціалізованого призначення", а отже "вантажний автомобіль", "напівпричіп" та "сідельний тягач" є окремими транспортними засоби. Вважає, що основним засобом подвійного призначення є матеріальний актив, який може використовуватись як фізичною особою-підприємцем в межах господарської діяльності, так і тією ж фізичною особою для задоволення власних життєвих потреб. Вказане, як зазначає позивач, унеможливлює віднесення транспортних засобів позивача до основних засобів подвійного призначення, оскільки не допускає їх використання позивачем для власних потреб. Натомість, підпункт 177.4.5 пункту 177.4. статті 177 ПК України не містить переліку основних засобів, витрати на придбання чи утримання яких не включаються до витрат підприємця, а підпункт 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України регулює порядок проведення підприємцем нарахування амортизації та жодним чином не стосується витрат на придбання та утримання основних засобів.
ГУ ДПС у Волинській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Контролюючий орган, зокрема, зазначає, що відповідно до статті 177 ПК України, у редакції чинній час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, до яких належать вантажні автомобілі. Вказує, що поняття термінів, пов`язаних з автомобільним транспортом, визначає Закон №2344-111, згідно з яким напівпричіп - це причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача. Напівпричіп за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажу. Тому вважає, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат понесені витрати, пов`язані з утриманням, технічним обслуговуванням та ремонтом сідлового тягача з напівпричепом, які призначені для перевезення вантажів.
Відповідач зауважує, що скаржником наводиться невірне трактування норм статті 177 ПК України та помилково стверджується про незастосування висновків Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №807/250/18 до спірних правовідносин. Наполягає, що у статті 177 ПК України засобами подвійного призначення визначено вантажні автомобілі, натомість скаржник помилково ототожнює визначення подвійного призначення з можливістю використання транспортного засобу підприємцем в особистих цілях.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 15 жовтня 2019 року складено Акт № 2796/03-20-33-02/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 порушено вимоги:
пункту 44.1 статті 44, підпунктів 177.4.2, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 138939,19 грн, а саме за 2017 рік на суму 60140,05 грн та за 2018 рік на суму 78799,14 грн;
підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 11578,27 грн, з яких за 2017 рік на 5011,67 грн та за 2018 рік на 6566,60 грн;
пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 169814,57 грн, у тому числі за 2017 рік на 73504,51 грн та за 2018 рік на 96310,06 грн.
На підставі зазначеного Акта перевірки податковим органом 29 жовтня 2019 року податкові повідомлення-рішення:
№ 0002383302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 280408,80 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 138939,20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69469,60 грн);
№ 0002373302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування" на (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 11578,27 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5789,14 грн);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 жовтня 2019 року № Ф-0002363302 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 169814,57 грн,
а також рішення від 29 жовтня 2019 року № 0002353302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 84907,29 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями, прийнятими ГУ ДПС у Волинській області 29 жовтня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про завищення позивачем витрат у 2017-2018 роках є безпідставними, оскільки у власності позивача фактично перебувають сідлові тягачі і напівпричепи, які у період 2017-2018 роки використовувались у господарській діяльності ФО-П О