ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2021 року
Київ
справа №500/1879/20
адміністративне провадження № К/9901/1030/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року (головуючий суддя: Мартинець О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (головуючий суддя: Шавель Р.М., судді: Запотічний І.І., Кузьмич С.М.) у справі № 500/1879/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, спонукання до вчинення певних дій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
24 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також відповідач або ГУ УПФУ в Тернопільській області), в якому просить:
визнати протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 з 21 квітня 2020 року згідно статті 45 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" (пенсія призначається з дня звернення за пенсією) на підтвердження права на гідне пенсійне забезпечення, будучи впевненою у своїх законних очікуваннях, працюючи в шкідливих умовах праці і погоджуючись на таку працю через можливість отримання пільг, які діяли на момент пільгового стажу і діють згідно рішення Конституційного суду, яке набуває чинності з моменту проголошення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з урахуванням того, що Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, які передбачають поетапне підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані, під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод, рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов`язковими до виконання, обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла поштою 11 січня 2021 року), у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
25 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
10 вересня 2021 року від позивачки надійшло клопотання, в якому вона просить врахувати рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з проханням призначити пенсію за віком на пільгових умовах, однак відповідач розглядаючи її звернення щодо призначення пільгової пенсії повідомив про можливість призначення такої пенсії при досягненні відповідного віку.
При повторному зверненні відповідачем у листі було вказано про достатність стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та призначена вона буде після досягнення віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка із зазначеним рішенням не погоджується та вказує на те, що воно суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційною статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Відтак позивачка зазначає, що з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в попередній редакції, якою визначено право на пільгову пенсію за віком по Списку № 1, зокрема для жінок - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами. Позивачка вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.
В свою чергу відповідач зазначає, що позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що позивачка не досягла віку, встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", хоча має необхідний страховий та пільговий стаж. Відповідач зауважує, що починаючи з 01 січня 2018 року порядок призначення пенсії на пільгових умовах регулюється виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що пов`язано з набранням чинності Закону України від 2 жовтня 2017 року № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі також Закон № 2148-VII.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із питанням щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (заяви від 27 квітня 2020 року та від 19 травня 2020 року).
Листом від 08 травня 2020 року № 750-740/Р-02/8-1900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивачці, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах можливе при досягненні нею відповідного віку та наданні довідки про умови праці, що відповідає встановленим вимогам.
Згідно із інформацією, зазначеною у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за № 1043-971/Р-02/8-1900/20 від 05 червня 2020 року відповідно до поданих документів у позивачки достатньо стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, проте на час звернення ОСОБА_1 виповнилося 45 років та, за позицією відповідача, позивачка не досягла віку, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У вказаному листі також зазначено, що підстав для призначення позивачці на даний час пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.
Відповідач вважає, що питання призначення пенсії можливо розглянути після досягнення віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 цього Закону.
Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним позивачка звернулася до суду із даним позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються виключно положеннями Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також Закон № 1058-IV).
За позицією судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має необхідний страховий та пільговий стаж роботи на посаді ретгенолаборанта, надала докази проведення атестації її робочого місця, проте не досягла віку, встановленого Законом України № 1058-IV для призначення пільгової пенсії, що є обов`язковою умовою призначення такої.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що положення статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі також Закон № 1788-XII ) (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком згідно із Законом України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і відповідач надав відмову саме з урахуванням вимог цього Закону.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачкою зазначено, що з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до Закону № 213-VIII та частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV у редакції Закону № 2148-VІІІ.
Стверджує, що правила зазначених законів містять розбіжності відносно вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону № 213-VIII/жінки - після досягнення 45 років/ та 50 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону № 2148-VІІІ.
Вважає, що за наведених обставин до спірних правовідносин застосовується та норма, яка має більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення та забезпечує правову визначеність.
Звертає увагу на відсутності у відповідача жодних зауважень відносно поданих документів на підтвердження пільгового стажу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що з прийняттям Закону № 2148-VІІІ призначення пенсій на пільгових умовах здійснюється виключно за нормами Закону № 1058-ІV, тобто при вирішенні питання про наявність в особи відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 144 Закону № 1058-ІV.
Не заперечує, що позивачка має необхідний страховий та пільговий стаж, проте не досягла віку, встановленого Законом № 1058-ІV для призначення пільгової пенсії.
Також зазначає, що позивачка зверталася із заявами не встановленої форми, передбаченої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у зв`язку з чим усі її звернення подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглядалися відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та відповіді на них не є відмовами, а носять лише рекомендаційний характер.
За позицією відповідача, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не дає підстави вважати незаконним оскаржуване рішення.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки -післ