ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/11758/20-а
адміністративне провадження № К/9901/18240/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 (головуючий суддя: Волгіна Н.П.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 (головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.) у справі №200/11758/20-а за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення, дій чи бездіяльності протиправними та дискримінаційними; про зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі -відповідач), в якому просив:
визнати протиправними та дискримінаційними рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати недоотриманої пенсії позивача за період з 07.10.2009 по 11.09.2017;
зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 07.10.2009 по 11.09.2017 з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2021 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 18.12.2020, до 01.02.2021.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021, позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не усунуті в повному обсязі недоліки позовної заяви, встановлені в ухвалі суду від 18.12.2020. Зокрема, серед інших зазначених судом недоліків позовної заяви, позивачем залишилися не виконані такі вимоги суду, як: 1) ненадано суду рішення відповідача, яке позивач просить визнати протиправним та дискримінаційним; 2) не надано доказів на підтвердження обставин, про наявність яких представник зазначає у позові: на підтвердження правосуб`єктності позивача та його громадянства суду не надано належним чином засвідченого паспорта позивача (паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду закордон) або іншого документа, який відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI) посвідчує особу.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення про повернення позовної заяви. Скаржник стверджує, що у такий спосіб суди фактично позбавили його права на справедливий суд згідно зі статтями 6 ЄКПЛ та 47 Хартії основних прав ЄС, а також на ефективний засіб правового захисту згідно національного законодавства. Зазначає, що виявлені у ході перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 КАС України недоліки є формальними. З посиланням на прецедентну практику ЄСПЛ скаржник стверджує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, тому що доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. З приводу встановлених судом першої інстанції недоліків позовної заяви зазначає, що стаття 160 КАС України не вимагає подання суду доказів належності особи до громадянства країни. З огляду на те, що строк дії закордонного паспорту позивача закінчився, до позовної заяви було подано копію ідентифікаційного коду, а також судове рішення у справі №200/13647/18-а, яким встановлено громадянство ОСОБА_1, і протиправність дій пенсійного органу по нерозгляду його заяви від 11.09.2017 про призначення/перерахунок пенсії. Скаржник зазначає, що відповідач не заперечує того факту, що позивач є громадянином України. Також, за інформацією з листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області від 02.12.2020 №9237/023-40/20783, пенсійний орган (боржник за виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа №200/13647/18-а, виданим Донецьким окружним адміністративним судом) виконав судове рішення у справі №200/13647/18-а шляхом поновлення позивачу пенсії з 11.09.2017. Водночас предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій органу, що призначає пенсію щодо невиплати пенсії за період з 07.10.2009 по день поновлення пенсії на підставі рішення суб`єкта владних повноважень (11.09.2017). Таким чином, за позицією скаржника, ним у повній мірі дотримані вимоги, встановлені статтею 160 КАС України, щодо оформлення позовної заяви.
Щодо іншого недоліку позовної заяви (ненадано суду рішення відповідача, яке позивач просить визнати протиправним та дискримінаційним), то скаржник зазначає, що таке рішення у нього відсутнє, про що він повідомив суд та заявив окреме клопотання про витребування у пенсійного органу рішення про поновлення пенсії. Стверджує, що про оскаржуване у цій справі рішення позивач дізнався з листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області №9237/023-40/20783 від 02.12.2020. Відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про будь-які прийняті ним рішення.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для залишення позовної заяви без руху слугував висновок суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України, у зв`язку із чим суд встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
надання суду доказів на підтвердження громадянства України позивача та його адміністративної процесуальної правосуб`єктності відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI;
зазначення адреси проживання (перебування) позивача із наданням доказів на підтвердження цієї адреси згідно Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 або згідно Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 №337 (які були чинні станом на час укладання угоди на правову допомогу між адвокатом позивача - Меламедом В.Б. та позивачем);
зазначення відомих номерів засобів зв`язку позивача, його офіційної електронної адреси або адреса електронної пошти (за наявності) або вказати причини не надання таких відомостей;
зазначення по батькові представника позивача або надання пояснень щодо не зазначення таких відомостей.;
зазначення (конкретизування) дій відповідача, які позивач просить визнати протиправними та дискримінаційними;
зазначення (конкретизування) рішення (індивідуального акта) відповідача, яке позивач просить визнати протиправним та дискримінаційним та наданням суду оригіналу або належним чином засвідченої копії цього рішення або наданням клопотання про його витребування у відповідача із зазначенням причин неможливості самостійного отримання спірного рішення стороною позивача та наданням суду доказів на підтвердження такої неможливості;
уточнення прохальної частини позову в тій частині, де представником поставлені запитання до суду, шляхом приведення цієї частини позову у відповідність до приписів пункту 4 частини п`ятої статті 160 та частини першої статті 5 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду від 18.12.2020 представник позивача 05.02.2021 подав повідомлення про усунення недоліків позовної заяви.
Як слідує з ухвали суду першої інстанції від 10.02.2021 про повернення позовної заяви, невиконаними залишені вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині 1) надання суду рішення відповідача, яке позивач просить визнати протиправним та дискримінаційним; 2) доказів на підтвердження обставин, про наявність яких представник зазначає у позові: на підтвердження правосуб`єктності позивача та його громадянства (суду не надано належним чином засвідченого паспорта позивача (паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду закордон) або іншого документа, який відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI посвідчує особу).
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає про таке.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України.
Так, згідно приписів цієї норми, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За правилами, встановленими статтею 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Відтак, факультативними елементами позовної заяви є клопотання та заяви. Вони можуть додаватися до позовної заяви окремо, а можуть зазначатися безпосередньо у позовній заяві. В останньому випадку у позовній заяві зазначається мотивувальна частина клопотання, а прохальній частині - його зміст.
Водночас, клопотання позивача не є його позовними вимогами і вирішуються у стадії відкриття провадження чи підготовки справи до розгляду відповідною ухвалою суду. Необхідність подання тих чи інших клопотань вирішує особа, яка звертається з позовною заявою, а не суд. Тому суд не може вимагати від неї "потрібних" клопотань, хоча може звернути увагу на це.
Згідно із статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.
Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі. Подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Колегією суддів встановлено, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач через свого представника подав уточнення до позовної заяви, зазначивши, що оскаржуване рішення відповідача про поновлення пенсії з 11.09.2017 в нього відсутнє, тому заявив окреме клопотання про витребування цих доказів в судовому порядку.
Щодо висновку суду першої інстанції про непідтвердження громадянства України, то позивач пояснив, що строк дії закордонного паспорту закінчився, проте останній після цього не перестав бути громадянином України. Також позивач стверджує, що відповідач не ставить під сумнів громадянство України, позаяк поновив виплату пенсії. Зазначив, що спір у цій справі направлений на отримання недоплаченої пенсії за період з 07.10.2009 та по день її поновлення відповідачем (11.09.2017).
Колегія суддів проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок її повернення, предмет та підстави позову, а також доводи позивача на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2020, вважає, що такі недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду, оцінені при вирішені справи по суті, проте не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.
За таких обстави, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд