ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9341/18
провадження № К/9901/28165/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г.)
у справі № 826/9341/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати за позивачем право на проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру грошового зобов`язання відповідних категорій військовослужбовців;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 100% підвищення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням проведених виплат з 01 січня 2018 року.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині, позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування додаткових видів грошового забезпечення при визначенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 70% грошового забезпечення, з урахуванням усіх видів додаткового грошового забезпечення, які були враховані при призначенні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат".
4. 24 липня 2020 року позивачем подано заяву про роз`яснення судового рішення, в якій заявник просив суд роз`яснити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 в частині "які саме додаткові види грошового забезпечення повинні бути враховані при перерахунку пенсії на виконання вищевказаної постанови".
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
6. Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 та задовольнити його заяву про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції зазначив, що резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 є чіткою, зрозумілою та такою, що не припускає кілька варіантів тлумачення.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. У своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що відповідач виконав рішення у цій справі на власний розсуд (виключивши деякі види грошового забезпечення позивача із розрахунку його пенсії) і причина цьому - не зрозуміла резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
10. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
12. За правилами статті 254 КАС України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
13. Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
14. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
15. Враховуючи зазначене, колегія суддів зауважує, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
16. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
17. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08.
18. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
19. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру
20. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 814/907/16.
21. Критерієм для роз`яснення судового рішення є встановлення судом факту того, що рішення є незрозумілим, тобто зі змісту його резолютивної частини не можна зробити висновки про обсяг прав та обов`язків учасників справи у спірних правовідносинах.
22. Аналогічна правова позиція встановлена Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 619/3407/16-а.
23. У цій справі суди встановили, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 виконана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Позивачем зазначений факт не заперечується.
24. Фактично позивач не погоджується з складовими грошового забезпечення та їх сумами, які були враховані відповідачем при виконанні зазначеного судового рішення. Зазначені обставини не можуть бути підставою для роз`яснення судового рішення, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.
Тобто, якщо позивач вважає, що відповідачем судове рішення, яке набрало законної сили, виконано не правильно, він не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною заявою в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
25. Отже, в цьому випадку, суди вірно зазначили, що резолютивна частина постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 є чіткою, зрозумілою та такою, що не припускає кілька варіантів тлумачення.
26. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
27. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -