ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа №389/3078/16-а(2-а/389/95/16)
адміністративне провадження № К/9901/34235/21 №К/9901/32931/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 389/3078/16-а(2-а/389/95/16)
за позовом ОСОБА_1
до Знам`янського міського голови Філіпенко Сергія Івановича, виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області,
про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційними скаргами ОСОБА_1, виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області
на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Птичкіної В.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, прийняту головуючим суддею Савельєвою О.В.,
та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Знам`янського міського голови Філіпенко Сергія Івановича (далі - відповідач-1, Знам`янський міський голова Філіпенко С.І.), виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області (далі - відповідач-2), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Знам`янського міського голови "Про звільнення ОСОБА_1" від 24 жовтня 2016 року №512-к;
1.2. поновити позивачку на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області з 24 жовтня 2016 року;
1.3. стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.4. стягнути з виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що вважає не законним розпорядження Знам`янського міського голови "Про звільнення ОСОБА_1" від 24 жовтня 2016 року №512-к, яким її звільнено з посади начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, оскільки відповідач-2 не виконав свого обов`язку щодо працевлаштування позивачки. Так, позивачка стверджувала, що з моменту попередження про звільнення і до дня звільнення їй було запропоновано лише окремі вакантні посади, а в цей же час працівникам, які мали нижчу кваліфікацію, пропонувалися посади з більш високими кваліфікаційними вимогами, на які вони й були призначені. При цьому, позивачка звертала увагу, що вона була попереджена про наступне звільнення 10 травня 2016 року шляхом ознайомлення з текстом розпорядження Знам`янського міського голови "Про вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради" від 27 квітня 2016 року №161-к. Водночас лише 11 травня 2016 року їй запропоновано іншу вакантну посаду, а 17 травня 2016 року - ще шість вакантних посад. На переконання позивачки, за таких обставин відповідач, по-перше, не дотримався вимог стаття 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо необхідності одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, й зробив це пізніше, а по-друге, не дотримався вимог цієї ж статті щодо необхідності запропонувати позивачці усі інші вакантні посади (іншу роботу), які з`явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження про звільнення по день звільнення, і які відповідають рівню її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, зокрема, посади у новоствореному відділі організаційно-кадрової роботи, а також посаду старшого інспектора з питань захисту прав споживачів юридичного відділу виконкому, які були утворені відповідно до штатного розпису апарату управління виконавчого комітету, введеного в дію з 01 липня 2016 року (тобто з 10 травня 2016 року по 24 жовтня 2016 року). Позивачка наполягала, що з урахуванням вимог статті 42 КЗпП України, яка носить імперативний характер, позивачка має вищу кваліфікацію, продуктивність праці, тривалий стаж роботи у виконавчому комітеті Знам`янської міської ради, вищий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування порівняно з іншими працівниками, що залишилися працювати у виконавчому комітеті Знам`янської міської ради після проведеної зміни організаційної структури, що супроводжувалася скороченням чисельності штату працівників. Відтак позивачка вважала, що роботодавець був зобов`язаний запропонувати їй і вказані посади, адже вони з`явилися у період між попередженням її про звільнення та звільненням і відповідають її освіті, кваліфікації, досвіду, але протиправно не зробив цього.
3. Заперечуючи проти задоволення позову, представники відповідачів у поясненнях на позовну заяву наполягали, що вимога позивачки до роботодавця запропонувати їй посаду у новоствореному відділі організаційно-кадрової роботи не має правових підстав, оскільки чинне трудове законодавство не містить обов`язку роботодавця пропонувати працівнику, що вивільняється, конкретну посаду у конкретному структурному підрозділі, а лише містить вимогу запропонувати йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. За відсутності згоди позивачки зайняти одну із запропонованих вакантних посад, виконавчий комітет Знам`янської міської ради не мав можливості перевести її на іншу роботу, тому був змушений звільнити за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Таким чином, за твердженням представників відповідачів, при звільненні позивачки були дотримані вимоги частини другої статті 40, статті 42, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а тому відсутні підстави вважати звільнення позивачки незаконним.
3.1. Крім того, представники відповідачів зазначали, що виконавчий комітет Знам`янської міської ради при проведенні звільнення у межах однорідних професій і посад провів перестановку (перегрупування) працівників та здійснив переведення працівників, посади яких скорочуються, за їх згодою на інші посади. З 01 липня 2016 року, згідно з рішенням від 22 квітня 2016 року №194, введені в дію нова структура та штати Знам`янської міської ради, її виконавчого комітету та виконавчих органів. На підставі заяв працівників, посади яких скорочуються та відповідно до розпоряджень міського голови №298-к, №297-к від 01 липня 2016 року головних спеціалістів відділу кадрової роботи та організаційного відділу переведено на посади головних спеціалістів відділу організаційно-кадрової роботи, згідно з розпорядженням №285-к від 30 червня 2016 року начальника організаційного відділу - на посаду начальника відділу організаційно-кадрової роботи, згідно з розпорядженням №286-к від 30.06.2016 оператора комп`ютерного набору відділу кадрової роботи - на посаду оператора комп`ютерного набору відділу загального контролю та звернень громадян. Одночасно представники відповідачів зазначали, що стаття 42 КЗпП України дає право адміністрації при скороченні чисельності, штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому, порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці здійснюється лише за наявності певної кількості працівників, коли одних можна залишити на роботі, а інших звільнити. Відповідач-2 при проведенні звільнення працівників у межах однорідних професій і посад здійснив переведення працівників, посади, яких скорочуються, за їх згодою на інші посади. Таким чином, після здійснення переведень працівників питання "переважного права" на залишення на роботі залишилося актуальним лише щодо позивачки. Тому, на переконання представників відповідачів, запропонувавши позивачці згідно з повідомленнями зайняти вакантні посади, які відповідають рівню її освіти, кваліфікації, досвіду роботи, роботодавець виконав свій обов`язок щодо працевлаштування позивачки.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. Диплом спеціаліста свідчить про те, що позивачка у 2004 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста.
5. У 2008 році позивачка у цьому ж навчальному закладі здобула освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр", що підтверджується дипломом магістра.
6. Згідно із трудовою книжкою позивачки, вона з 21 грудня 2010 року працювала у виконавчому комітеті Знам`янської міської ради Кіровоградської області на посаді начальника відділу кадрової роботи.
6.1. З 07 квітня 2014 року по 01 грудня 2015 року позивачка обіймала посаду керуючої справами (секретаря виконкому).
6.2. 07 квітня 2014 року позивачці присвоєно сьомий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування.
7. Відповідно до рішення одинадцятої сесії Знам`янської міської ради сьомого скликання "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради" від 22 квітня 2016 року №194, з 01 липня 2016 року зменшено загальну чисельність апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, шляхом скорочення посад, зазначених у додатку 1.
7.1. Зокрема, утворено новий структурний підрозділ без статусу юридичної особи - відділ оргнізаційно-кадрової роботи шляхом злиття структурних підрозділів виконавчого комітету - відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради та організаційного відділу виконавчого комітету Знам`янської міської ради.
8. Розпорядженням міського голови "Про вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради" від 27 квітня 2016 року №161-к вирішено попередити працівників про вивільнення, зокрема, і працівників відділу кадрової роботи, і працівників організаційного відділу.
9. Інформацію про заплановане вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці доведено до відома державної служби зайнятості 29 квітня 2016 року.
10. Позивачка ознайомлена із зазначеним розпорядженням від 27 квітня 2016 року №161-к про вивільнення працівників 10 травня 2016 року у перший день виходу на роботу після тимчасової непрацездатності.
11. Наступного дня - 11 травня 2016 року позивачці надано для ознайомлення попередження про звільнення з посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників з одночасною пропозицією переведення на посаду заступника начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради.
11.1. Позивачка відмовилася від ознайомлення з даним попередженням, його отриманням та, відповідно, від запропонованої посади, що підтверджується актом та не заперечується позивачкою.
12. У подальшому, 17 травня 2016 року позивачці надавалися для ознайомлення шість попереджень про звільнення з посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників. При цьому, пропонувалося переведення на наступні посади:
12.1. головного спеціаліста відділу культури та туризму виконавчого комітету Знам`янської міської ради;
12.2. головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
12.3. провідного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради;
12.4. головного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради;
12.5. провідного спеціаліста Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконавчого комітету Знам`янської міської ради;
12.6. державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
13. У свою чергу, позивачка, ставлячи підпис та дату на вказаних попередженнях, просила запропонувати їй посаду у новоствореному відділі організаційно-кадрової роботи, враховуючи її переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю. Позивачка також зазначала, що запропоновані відповідачем посади не відповідають її професії, спеціальності та кваліфікації.
14. Матеріали справи містять декілька довідок, різних за змістом, щодо наявних вакантних посад у структурних підрозділах виконавчого комітету Знам`янської міської ради у період з 10 травня 2016 року по 24 жовтня 2016 року.
15. При цьому, представником відповідача зазначено, що слід брати до уваги лише останню довідку за підписом Знам`янського міського голови від 30 травня 2017 року №01-27/29/1, оскільки інформація саме в цій (останній) довідці, за твердженням представника відповідача, є вірною.
16. Так, у довідці від 30 травня 2017 року №01-27/29/1 зазначено, що з 10 травня 2016 року по 24 жовтня 2016 року було 13 вакантних посад, 7 з яких запропоновані позивачці, 6 - не пропонувалися, зокрема, посади:
16.1. начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам`янської міської ради;
16.2. начальника відділу архітектури та містобудування управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника на військовій службі за контрактом до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію);
16.3. начальника відділу економічного розвитку, промисловості, інфраструктури та торгівлі виконавчого комітету Знам`янської міської ради;
16.4. головного спеціаліста відділу загального, контролю та роботи зі зверненнями громадян виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку);
16.5. головного спеціаліста апарату Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради - не пропонувалися у зв`язку з відсутністю у позивача відповідної освіти.
16.6. При цьому, посада провідного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) не пропонувалася у зв`язку з тим, що позивачці була запропонована рівнозначна посада в управлінні соціального захисту постійного характеру.
17. Відповідно до штатного розпису з 01 липня 2016 року у виконавчому комітеті Знам`янської міської ради були утворені нові посади, зокрема, посада начальника відділу організаційно-кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради; дві посади головних спеціалістів відділу організаційно-кадрової роботи виконавчого комітету Знамянської міської ради.
18. Відповідно до розпоряджень Знам`янського міського голови від 01 липня 2016 року №298-к, №297-к головних спеціалістів відділу кадрової роботи ОСОБА_2 та організаційного відділу ОСОБА_3 переведено на рівнозначні посади головних спеціалістів відділу організаційно-кадрової роботи, згідно з розпорядженням Знам`янського міського голови від 30 червня 2016 року №285-к начальника організаційного відділу ОСОБА_4 переведено на рівнозначну посаду начальника відділу організаційно-кадрової роботи
19. Згідно з Положенням про відділ організаційно-кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради, затвердженим рішенням міської ради від 22 липня 2016 року №269, до нового структурного підрозділу без статусу юридичної особи - перейшли основні повноваження організаційного відділу та відділу кадрової роботи.
20. Розпорядженням Знам`янського міського голови Філіпенка С.І. від 24 жовтня 2016 року №512-к позивачку звільнено з займаної посади начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради у зв`язку зі скороченням штату з 24 жовтня 2016 року (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
20.1. Підставою для видання цього розпорядження є рішення Знам`янської міської ради "Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради" від 22 квітня 2016 року №194 та розпорядження міського голови "Про вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам`янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради" від 27 квітня 2016 року №161-к.
ІІІ. Історія справи.
21. Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року позов задоволено частково.
21.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Знам`янського міського голови Філіпенка С. І. "Про звільнення ОСОБА_1" від 24 жовтня 2016 року № 512-к;
21.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради з 25 жовтня 2016 року;
21.3. Стягнуто з виконавчого комітету Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 2016 року по 12 травня 2017 року в сумі 38047,64 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету.
22.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
23. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували неможливість запропонувати позивачці всі вакантні посади, відповідачем-2 надано до суду не було, як і не спростовано ту обставину, що останній не мав можливості перевести позивачку за її згодою на одну із посад у новоствореному відділі організаційно-кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради. Так, суд першої інстанції зазначив, що в період між попередженням позивачки про звільнення із займаної посади її звільнення існували вакантні посади, які позивачці не були запропоновані, включно, у новоствореному відділі, куди пропонувалося перевестися іншим працівникам, а відтак існувала можливість для працевлаштування позивачки, зокрема, на посаду у новоствореному відділі, яку роботодавець - відповідач-2, всупереч частини третьої статті 49-2 КЗпП України, не реалізував, вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі також не врахував, а тому звільнення позивачки неможна вважати законним.
23.1. З огляду на протиправність спірного розпорядження від 24 жовтня 2016 року № 512-к про звільнення позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має бути поновлена на посаді, з якої вона незаконно звільнена, а саме: на посаді начальника відділу кадрової роботи виконавчого комітету Знам`янської міської ради. При цьому, покликаючись на частини першу та п`яту статті 241-1 КЗпП України, суд першої інстанції зауважив, що у розпорядженні про звільнення зазначено "звільнити з 24 жовтня 2016 року", у зв`язку з чим 24 жовтня 2016 року вважається останнім робочим днем позивачки, а звільненою позивачка вважатиметься з наступного дня, а саме з 25 жовтня 2016 року, яке, водночас, є першим днем вимушеного прогулу позивачки.
23.2. Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку, що з виконавчого комітету Знам`янської міської ради підлягає стягненню на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38047,64 грн, яка утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку (137х277,72=38047,64).
23.3. Позовну вимогу про стягнення 10000 грн моральної шкоди суд першої інстанції визнав такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази на підтвердження фактів заподіяної позивачці моральної чи фізичної шкоди, страждань або втрат немайнового характеру.
24. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.
25. Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року з огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виявилось у позбавленні позивачки об`єктивної можливості давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, заявляти клопотання і відводи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
26. За наслідком нового розгляду справи постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року залишено без змін постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області 12 травня 2017 року.
27. Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що наявність в матеріалах справи кількох довідок з різним змістом, дають підстави для критики суб`єкта владних повноважень щодо дотримання вимог трудового законодавства відносно обов`язку запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі вакансії, які існували на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що за правилами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас матеріали справи не містять даних, що позивачка мала більш низькі кваліфікацію та продуктивність у порівнянні з особами, які були залишені на роботі. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були запропоновані позивачці кілька посад, однак не всі наявні посади, що існували на час звільнення позивачки. Також відповідачем не доведено, що позивачка не мала переважного права залишення на посаді у порівнянні з іншими працівниками через свій більш низький кваліфікаційний показник та більш низьку продуктивність праці. Тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач не в повному обсязі виконав обов`язок, передбачений статтями 40, 42 та 49-2 КЗпП України та допустив звільнення працівника (позивачки) з роботи з порушенням норм трудового законодавства України.
28. Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у справі №389/3078/16-а(2-а/389/95/16). Прийнято додаткову постанову у справі №389/3078/16-а (2-а/389/95/16).
28.1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04055191) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).
28.2. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у справі №389/3078/16-а (2-а/389/95/16) відмовлено.
29. Відмовляючи у частині вимог заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлена позивачкою до стягнення з відповідача-2 сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною (не співмірною).
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
30. 02 вересня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, у якій скаржниця просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та прийняти нову постанову, якою її заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції задовольнити у повному обсязі.
31. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржниця у касаційній скарзі, з урахуванням заяви з обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, поданої позивачкою до Верховного Суду на виконання ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права, а саме статті 134, 139 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19, від 04 вересня 2020 року у справі №820/4281/17, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 26 квітня 2021 року у справі №120/99/20-а, від 23 червня 2021 року у справі №520/12026/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, від 05 березня 2021 року у справі 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 14 липня 2021 року у справі №560/399/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а, від 22 липня 2021 року у справі №818/716/15.
31.1. Так, покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у вказаних справах, позивачка наполягає, що статті 134, 139 КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
32. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представниці позивача.
33. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивачки або її представника.
34. Не погодившись з постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 13 вересня 2021 року.
35. У касаційній скарзі, з урахуванням касаційної скарги у новій редакції, поданої відповідачем-2 до Верховного Суду на виконання на виконання ухвали Верховного Суду від 29 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми матеріального права, а саме частину другу статті 40, частину першу статті 42, частину третю статті 49-2 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітень 2015 року у справі №6040цс15, від 23 грудень 2020 року по справі № 285/4227/18, від 19 травня 2021 року по справі № 310/9294/18.
36.1. Так, скаржник зазначає, що рішення Верховного Суду України від 01 квітень 2015 року у справі № 6-40цс15 містить правовий висновок щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, згідно з яким власник є таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. У свою чергу, скаржник вважає, що всупереч правовій позиції Верховного Суду України у наведеній справі, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність у роботодавця (відповідача-2) обов`язку вжити заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві (в Управлінні соціального захисту населення Знам`янського міськвиконкому Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 13762094), а саме запропонувати позивачці посади головного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради, провідного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради.
36.2. Скаржник також вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №285/4227/18 щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49 КЗпП України у контексті відсутності обов`язку роботодавця пропонувати працівнику, який підлягає скороченню посади працівника, який відсутній у зв`язку із хворобою, відпусткою, відрядженням, оскільки така посада не є вакантною. Так, скаржник наполягає, що посади головного спеціаліста відділу загального, контролю та роботи із зверненнями громадян виконавчого комітету Знам`янської міської ради, головного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради, провідного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам`янської міської ради (штатні працівники перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) не були вакантними у розумінні вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
36.3. Крім того, скаржник вважає, що ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 травня 2021 року у справі №310/9294/18, який полягає у тому, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новостворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. У контексті спірних правовідносин, скаржник вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції про переважене право ОСОБА_1 на залишення на роботі, оскільки структурний підрозділ (відділ кадрової роботи), у якому вона працювала був ліквідований, тому за даних обставин йде мова про працевлаштування працівника на вакантну посаду, а не про залишення на роботі.
37. За таких обставин відповідач-2 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
38. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-2.
39. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В. суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача. Витребувано зі Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали справи № 240/17960/20.
40. 10 листопада 2021 року справа № 240/17960/20 надійшла до Верховного Суду.
41. 15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача-1 на касаційну скаргу, у якому відповідач-1 погоджується з доводами касаційної скарги та просить касаційну скаргу задовольнити.
42. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-1.
43. Також 23 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивачки на касаційну скаргу відповідача-2, у якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України у зв`язку з тим, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
43.1. У разі відмови у закритті касаційного провадження позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
44. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивачки або її представника.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
45. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
48. За змістом пункту 15 частини першої статті 92, частини п`ятої статті 141, статті 146 Конституції України засади місцевого самоврядування, питання формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, зокрема статус виконавчих органів ради та їх повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації, визначаються законом.
49. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи
50. За змістом частини першої статті 54 Закону № 280/97-ВР міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад.
51. Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
52. Відповідно до статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
53. Статтею 20 Закону № 2493-III передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Так, згідно з частиною першою цієї статті, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом № 280/97-ВР, цим та іншими законами України <…>.
54. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
55. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
57. Частина друга статті 40 КЗпП України унормовує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
58. Статтею 42 КЗпП України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, згідно з частиною першою цієї статті при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
58.1. Частиною другою статті 42 КЗпП України визначено перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
58.2. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя статті 42 КЗпП України).
59. Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
60. Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
61. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
62. Частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
63. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
64. Згідно зі статтею134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.