ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/2804/19
провадження № К/9901/31460/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді Мінаєва О.М., Ральченко І.М.)
у справі № 520/2804/19
за позовом Приватної фірми "Розцвіт"
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправними та скасування припису і постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Приватна фірма "Розцвіт" звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК4283/926/2НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 500760,00 грн; № ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375570,00 грн; № ХК4283/926/2НП/АВ/П/ІП-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 4173,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати винесений Головним управлінням Держпраці у Харківській області відносно Приватно фірми "Розцвіт" припис про усунення виявлених порушень від 07 лютого 2019 року.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано, позов задоволено повністю.
4. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 липня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), наказу Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів", Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84, заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О. прийнято наказ від 21 січня 2019 року № 01.01-07/149.
7. Вищезазначеним наказом державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування осіб з інвалідністю, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області - Кравченку С.В., Назаренку О.О., Масловій А.К., Ващенко Т.М. доручено здійснити захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи впорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та централізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України об`єктом відвідування: Приватна фірма "Розцвіт" (юридична адреса: 61166, Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 85-А.
Вирішено розпочати захід державного контролю у формі інспекційної відвідування з 22 січня 2019 року з дотриманням п. 10 Порядку №295.
8. Для проведення інспекційного відвідування на підставі наказу від 21 січня 2019 року № 01.01-07/149 інспекторам Управління Держпраці видано направлення від 21 січня 2019 року № 01.01-94/02.04/284 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, як це визначено ч. 2 ст. 7 Закону № 877-V.
9. 22 січня 2019 року було здійснено вихід за юридичною адресою Приватної фірми "Розцвіт", однак у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування оформлено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 22 січня 2019 року №ХК4283/926/НП та вимогу про надання документів від 22 січня 2019 року №ХК4283/926/НД, які направлені на адресу підприємства засобами поштового зв`язку за трек-номером №6100225342063. Вимогою встановлено обов`язок суб`єкта господарювання надати документи, перелік яких зазначений в вимозі, у строк до 10 год 00 хв 30 січня 2019 року, інспекційне відвідування зупинено до 30 січня 2019 року.
10. Вимогу про надання документів не було виконано.
11. 30 січня 2019 року був здійснений вихід за юридичною адресою позивача та відповідно до вимог Порядку №295 здійснено фіксування інспекційного відвідування за допомогою відеотехніки.
12. У зв`язку з невиконанням вимоги про надання документів від 22 січня 2019 року №ХК4283/926/НД, інспекторами праці сформовано акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30 січня 2019 року №ХК4283/926/2НП та вимогу про надання документів від 30 січня 2019 року №ХК4283/926/2НД.
13. Вимогою встановлено обов`язок суб`єкта господарювання надати документи, перелік яких зазначений в вимозі, у строк до 10 год 00 хв 07 лютого 2019 року, інспекційне відвідування зупинено до 07 лютого 2019 року.
14. За результатом проведеної перевірки, співробітниками Головного управління Держпраці у Харківській області сформовано акт перевірки від 07 лютого 2019 року №ХК4283/926/2Нп/АВ, яким зафіксовано порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП, ст. 96 КЗпП, ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП, ст. 107 КЗпП.
15. На підставі вказаного акту перевірки, Головне управління Держпраці у Харківській області сформовано припис про усунення до 07 березня 2019 року виявлених порушень від 7 лютого 2019 року № ХК4283/926/АВ/П.
16. Позивач, не погоджуючись з приписом Головного управління Держпраці у Харківській області від 7 лютого 2019 року №ХК4283/926/АВ/П, подав на адресу керівника Головного управління Держпраці у Харківській області скаргу від 22 лютого 2019 року.
17. На підставі висновків вказаного акту перевірки від 07 лютого 2019 року №ХК4283/926/2Нп/АВ, контролюючим органом прийнято постанову №ХК4283/926/2НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 500760,00 грн; постанову № ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375570,00 грн; постанову №ХК4283/926/2НП/АВ/П/ІП-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 4173,00 грн.
18. Позивач, не погодившись із діями контролюючого органу щодо проведення спірної перевірки та рішеннями, які прийняті за її результатами, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що проведення Управлінням Держпраці інспекційного відвідування позивача відбулося за наявності правових підстав для цього. Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на недотримання порядку повідомлення про інспекційне відвідування та порушення строків проведення інспекційного відвідування.
20. Оцінюючи суть порушень щодо допуску неоформлених працівників, суд дійшов висновку, що договори про надання послуг укладені з фізичними особами мають ознаки трудового договору, а також фактично підміняють трудові договори.
21. Окружний адміністративний суд, оцінюючи порушення позивачем ст. 107 КЗпП України, зробив висновок, що надання іншого дня відпочинку за роботу у святкові та неробочі дні особам, котрі працюють за графіком і норма робочого часу не виконувалась понад установлену норму центральним органом виконавчої влади, не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.
22. Щодо висновків контролюючого органу про недотримання Приватною фірмою "Розцвіт" приписів ст.96 КзпП та ч.1 та 2 ст. 115 КЗпП, то суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданих підприємством документів (штатним розписом на 2019 рік) всім працівникам встановлено заробітну плату в розмірі 4273 грн, тобто без урахувань міжкваліфікаційних (посадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що є порушенням ст. 96 КЗпП України. Також відповідно до наданих підприємством документів (відомостей на виплату готівки) заробітна плата за вересень 2018 року виплачена 12 жовтня 2018 року; за жовтень 2018 року - 14 листопада 2018 року; за листопад 2018 року - 13 грудня 2018 року. Таким чином заробітна плата працівникам Приватної фірми "Розцвіт" виплачується один раз на місяць та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснювалась виплата, що є порушенням ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України.
23. Суд першої інстанції взяв до уваги повідомлення позивача про виконання вимог припису та надані платіжні доручення про сплату ЄСВ, але зазначив, що вищезазначені документи були скеровані до Головного управління Держпраці у Харківській області уже після прийняття спірних постанов та припису, а, також, що відповідні документи не спростовують факт виявлених та зафіксованих порушень позивачем вимог трудового законодавства та не звільняють Приватну фірму "Розцвіт" від обов`язку дотримання вимог чинного законодавства у відповідності, в строки та в порядку вимог нормативно-правових актів.
24. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, задовольняючи позов, керувався тим, що вимога від 22 січня 2019 року, яка направлена на адресу позивача засобами поштового зв`язку, отримана Приватною фірмою "Розцвіт" 30 січня 2019 року о 18:39, що підтверджується випискою відстеження поштових відправлень Укрпошти. Приватна фірма "Розцвіт" є суб`єктом малого підприємництва, відтак тривалість інспекційного відвідування не повинна перевищувати двох днів. Натомість, контролюючим органом перевірка позивача проведена в порушення п. 10 Порядку № 259, тобто здійснена протягом трьох робочих днів.
Також, в судовому засіданні досліджено відеозапис інспекційного відвідування Приватної фірми "Розцвіт", який містить розмову інспекторів Управління Держпраці та осіб, яких не можливо індентифікувати як таких, що допущені до роботи без оформлення трудового договору. Крім того, вказаний відеозапис не містить відомостей, що свідчать про фактичний допуск позивачем працівників до роботи без укладання трудових договорів.
25. Колегія суддів вважала, що постанова від 06 березня 2019 року №ХК4283/926/2НП/АВ/П/ІП-ФС підлягає скасуванню, оскільки є такою, що винесена передчасно, не зважаючи на те, що позивачем усунуто вимоги припису від 7 березня 2019 року.
26. Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушень ч. 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки викладені в оскаржуваній постанові факти не відповідають дійсності, відповідачем належними доказами не доведено, що Приватна фірма "Розцвіт" використовувала найману працю чотирьох осіб без офіційного оформлення трудових відносин, а відповідні фізичні особи працювали у позивача та надавали відповідні послуги за цивільно-правовими договорами.
27. Щодо правомірності прийняття постанови № ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375570,00 грн, колегія суддів відзначила, що сторони трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день, що відповідає вимогам ст. 72 КЗпП України. Відповідно до табелів робочого часу підприємства за 2019 рік встановлено, що вказаними працівниками використано інші дні відпочинку, відповідно до поданих ними заяв.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
28. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
29. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи про досягнення між позивачем та виконавцями робіт/послуг домовленості з усіх параметрів та факторів цивільного правочину, що унеможливлює його виконання договорів. А саме, договори не містять в собі кінцевого результату, який отримав би позивач у разі виконання послуг; відсутній строк виконання послуг/робіт, а лише зазначено, що цивільно-правовий договір закінчується фактичним наданням у повному обсязі послуг.
30. Управління Держпраці не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції, що на відеозаписі інспекційного відвідування Приватної фірми "Розцвіт" неможливо ідентифікувати осіб, як таких, що допущенні до роботи без оформлення трудового договору виходячи з того, що самим адвокатом позивача в порядку п.7 ст. 20 Закону України "Про адвокату та адвокатську діяльність" допитані саме ті особи, які були зафіксовані на відеозаписі інспекційного відвідування, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
31. На думку відповідача, в оскаржуваній постанові Другого апеляційного адміністративного суду порушено норми матеріального права в питанні компенсації за роботу у святкові дні працівникам, у зв`язку з чим суд прийшов до хибного висновку про відсутність з боку суб`єкта господарювання порушень вимог ст. 107 КЗпП, оскільки положення 107 КЗпП України використовується у випадку, коли робота у святковий, неробочий день не включається до норми робочого часу. Для працівників, які працюють за графіками і робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до норм зазначеної статті 107 КЗпП України, а саме - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.
Відповідач звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 817/2367/16.
32. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував п. 29 Порядку №295 та судової практики Верховного Суду в частині того, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
33. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що відповідач здійснив інспекційне відвідування із суттєвим порушенням встановленої Законом № 877-VІ та Порядком № 295 процедури, наслідком чого є визнання протиправними рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №818/1511/17, від 10 січня 2019 року у справі № 823/922/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 813/3201/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/5113/17.
34. Позивач у відзиві стверджує, що фактична необхідність у залученні фізичних осіб до надання послуг та надання ними послуг саме на підставі цивільно-правових договорів, викликана тим, що ресторан, де відбувалося інспекційне відвідування, в силу свого розташування, різноманітності кухні, демократичних цін, інтер`єру та екстер`єру, приваблює відвідувачів для святкування масових заходів. У зв`язку із цим у ресторані відбуваються святкові/корпоративні банкети, для організації та проведення яких позивач одноразово залучає осіб на підставі цивільних договорів.
35. На думку позивача, не може бути взято до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 817/2367/16, оскільки фактичні обставини тієї справи є відмінними від цієї справи, бо досліджувалося питання надання іншого дня відпочинку особі, яка працювала у святковий день у 2016 році (14 жовтня), зважаючи на те, що на 2016 рік Мінсоцполітики визначало рекомендації щодо норми робочого часу на підприємствах (лист Мінсоцполітики від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 від 20 липня 2015 року) на відміну від відсутності відповідних рекомендацій у 2018 році.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
(а) щодо постанови №ХК4283/926/2НП/АВ/П/ІП-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 4173,00 грн
37. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вирішував питання щодо можливості поширення ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) на правовідносини, які виникають під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю.
38. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а зазначено про те, що відповідач правомірно не застосував під час прийняття спірного рішення положення ч. 11 ст. 7 Закону № 877-V, згідно з якими у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
39. У вказаній постанові Суд зробив висновок про те, що згідно з п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
40. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав за результатами касаційного розгляду справи №805/430/18-а дійшла такого правового висновку, що у період до 14 травня 2019 року (день прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17) п. 29 Порядку №295 підлягав застосуванню якщо під час інспекційного відвідування встановлено триваючі на момент початку такої перевірки факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, а тому заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності підлягали вжиттю одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
41. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, слід зазначити, що виконання припису не спростовує допущеного порушення і тому суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову №ХК4283/926/2НП/АВ/П/ІП-ФС з підстави усунення позивачем порушень трудового законодавства, тоді як суд першої інстанцій правомірно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
(б) щодо № ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375 570,00 грн
42. Як встановлено судами, постановою № ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС на позивача накладено штраф за порушення вимог ст. 107 КЗпП України, у зв`язку із тим, що відповідно до табелів обліку використання робочого часу працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 працювали 8 годин 07 січня 2018 року (Різдво Христове), працівники ОСОБА_9, ОСОБА_10 працювали 8 годин 08 березня 2018 року (Міжнародний жіночий день), працівники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 працювали 8 годин 24 серпня 2018 року (День незалежності України), працівник ОСОБА_14 працював 8 годин 25 грудня 2018 року (Різдво Христове). Однак, згідно з розрахунковими відомостями заробітня плата у святкові дні у подвійному розмірі не нараховувалася та не виплачувалася.
43. Позивач вказав, що усі вище перелічені працівники звернулися до роботодавця із письмовими заявами про наданням їм іншого дня відпочинку та наказами керівника Приватної фірми "Розцвіт" їх залучено до роботи у вихідні (святкові) дні з наданням іншого дня відпочинку.
44. Мінімальними державними гарантіями у розумінні ст. 12 Закону України є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Такі встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
45. Статтею 107 КЗпП України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
46. Згідно із ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
47. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 73 КЗпП України, у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
48. У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 817/2367/16 зроблено висновок про те, що аналіз змісту положень ст. 107 КЗпП дає підстави для висновку, що працівникам, які одержують місячний оклад, робота у святковий і неробочий день оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо така робота провадилася понад місячну норму. У разі, залучення до роботи у святковий чи неробочий день працівників, які одержують місячний оклад, така робота оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, лише якщо ця робота провадилась з перевищенням місячної норми робочого часу. При цьому, у разі виконання зазначеними працівниками роботи у святковий чи неробочий день, однак, у межах місячної норми робочого часу, інший день відпочинку не надається, оскільки це спричинить зменшення встановленої їм норми робочого часу.
49. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, слід врахувати таке.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлено на підприємстві (п`ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог ст.ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП.
50. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до табелю обліку робочого часу Приватної фірми "Розцвіт":
- за січень 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відпрацювали 168 годин;
- за березень 2018 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 відпрацювали 168 годин;
-за серпень 2018 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відпрацювали 176 годин;
- за грудень 201 8 року ОСОБА_15 відпрацював 160 годин.
51. Із розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік, здійсненого з урахуванням роз`яснень Мінсоцполітики, викладених у листі від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214, вбачається, що норма робочого часу за січень 2018 року складала 168 годин, за березень 2018 року - 167 годин, за серпень 2018 року - 175 годин, за грудень 2018 року - 167 годин.
52. Дійсно, надання іншого дня відпочинку за роботу у святкові та неробочі дні особам, котрі працюють за графіком і норма робочого часу не виконувалась понад установлену норму, не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.
53. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
54. У цій справі приватна фірма невірно розтлумачила вимоги КЗпП України та помилково замінила іншим днем відпочинку роботу працівників у святкові дні.
55. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що працівники отримали заробітну плату за місяць, в якому випадав святковий день, у обсязі, який мали отримати при відпрацюванні норми робочого часу і при цьому додатково отримали інший вихідний день.
56. З вказаного вбачається, що права працівників Приватної фірми "Розцвіт" не були порушені неправильним розумінням їх роботодавцем норм трудового законодавства.
57. Отже, мінімальні державні гарантії в оплаті праці не були порушені приватним підприємством, а власну помилку в правильному оформленні робочого часу позивач компенсував працівникам шляхом надання додаткового вихідного дня.
58. З урахуванням цього є протиправною і підлягає скасуванню постанова №ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375570,00 грн.
Висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги і скасування постанови відповідача №ХК4283/926/2НП/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Приватну фірму "Розцвіт" штрафу у розмірі 375570,00 грн. є вірним за мотивами, викладеними Верховним Судом, у зв`язку з чим слід змінити мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині.