ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/2786/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Могила С.К., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2021 (суддя Петренко Н.Д.)
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1). Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", 2). Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ"
про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів
за участю:
прокурора: Керничний Н.І. (посвідчення)
позивача-1: Чехлов Ю.В. (адвокат)
позича-2: Варбоногло Г.А. (самопредставництво)
відповідача: 1) Горобець В.Д. (адвокат), 2) Єпіхіна Ю.О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - позивач - 1), Одеської міської ради (далі - позивач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" (далі - відповідач) згідно з яким, просив стягнути з відповідача безпідставно утриманні грошові кошти у розмірі 37 514 949,08 грн.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення умов договору та чинного законодавства, безпідставно утримував грошові кошти, що надходили від населення за послуги з надання теплової енергії з лютого 2018 року по серпень 2020 року, як вартість послуг наданих відповідачем за договором.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки цього ж суду від 12.04.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача - 1 безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 37 513 862,09 грн., в іншій частині позову відмовлено, розподілені судові витрати.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що прокурор частково довів обставини з якими пов`язував свої вимоги, оскільки із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог. При цьому суди вказали на те, що відсутність прозорості вимоги, яка міститься у заяві відповідача, унеможливлює зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того зазначено, що прокурор обґрунтував наявність правових підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким провадження у справі закрити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17, від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17, від 18.06.2019 у справі № 914/8912/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 01.11.2018 у справі № 906/458/17. При цьому заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі комунальних підприємств.
3.3 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у поданому 30.11.2021 відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, їх не спростовують.
3.4 Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 у даній справі учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01.12.2021.
3.5 Проте позивачем - 1 відзив на касаційну скаргу в електронній формі подано 06.12.2021, що вбачається із протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, тобто поза межами зазначеного строку.
3.6 Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
3.7 Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
3.9 Отже поза межами вказаного строку право у позивача - 1 на подачу відзиву відсутнє.
3.10 На підставі викладеного, відзив позивача - 1 залишений судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання.
3.11 У відзиві на касаційну скаргу, поданому у письмовій формі згідно поштового конверту 30.11.2021, що надійшов до суду касаційної інстанції 07.12.2021, позивач - 1 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що за результатами укладеного 30.11.2016 між позивачем - 1 (замовник) та відповідачем (виконавець) договору №161130-01, предметом якого є надання виконавцем замовнику фінансових послуг з приймання та переказу коштів, сплачених платниками через "Автоматизовану систему приймання і обліку комунальних платежів" (далі - АСОКП), що належить виконавцю, виконавцем були надані позивачу відповідні послуги із здійснення переказів коштів, прийнятих від платників через "АСОКП", на рахунок замовника (із спеціальним режимом використання) за спожиту теплову енергію.
4.2 Також, судами встановлено, що згідно довідки позивача - 1 сума безпідставно утриманих відповідачем коштів за період з 01.02.2018 по 31.07.2020 становить 37 514 979,08 грн.
4.3 При цьому встановлено, що відповідно до актів наданих фінансових послуг, сума утриманих відповідачем коштів за спірний період складає 37 513 862,09 грн., оскільки у періодах - травень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, грудень 2019 року, червень 2020 року, мало місце розбіжності у розрахунках між позивачем - 1 та відповідачем, які були відкориговані, про що складені акти коректування.
4.4 Також встановлено, що відповідач 15.10.2020 вручив позивачу - 1 лист № 18/10-15/01 разом із заявою про припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору від 30.11.2016 № 161130-01 (далі - Заява), у якій відповідач вказував на те, що в період з 01.02.2018 по 31.08.2020 утворилася двостороння заборгованість у сумі 37 513 897,76 грн., оскільки позивач -1 та відповідач одночасно є кредитором і боржником, тому двосторонні зобов`язання, є такими, що припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
4.5 Листом від 12.11.2020 № 02-01-01-441 позивач - 1 повідомив відповідача про те, що кошти повинні були бути зараховані (повернуті) відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оскільки вони підлягають обов`язковому розподілу між АК "Нафтогаз", АТ "Укртрансгаз", АТ "Одесагаз", АТ "Одеська ТЕЦ" та позивачем - 1, а ні одноособовому використанню замовником. У зв`язку з чим, позивач - 1 просив відповідача повернути на поточний рахунок із спеціальним режимом використання безпідставно утримані кошти для їх подальшого розподілу і лише після їх розподілу буде вирішуватися питання про розрахунки відповідно до умов договору.
4.6 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.7 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.8 Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
4.9 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.
4.10 Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що відсутність прозорості вимоги, яка покладена в основу Заяви, унеможливлює зарахування зустрічних однорідних вимог, на яких наполягав відповідач.
4.11 У справі № 910/11116/19 предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину, а саме заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли з договору про купівлю-продаж електроенергії.
4.12 У справах № 910/21683/17 та № 910/17770/17 предметами позовів було стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів та стягнення заборгованості за договором поставки товару.
4.13 У справі № 920/240/18 предметом позову було стягнення штрафу та пені.
4.14 У справі № 906/458/17 предметом позову було стягнення грошових коштів, розірвання договору оренди нерухомого майна, зобов`язання відповідача звільнити та повернути нежитлове приміщення.
4.15 За вказаних обставин правовідносини у вище наведених справах не є подібними до правовідносин у цій справі, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, враховуючи різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правовий висновок, викладений у вказаних рішеннях, який не є релевантним щодо спірних правовідносин у цій справі.
4.16 Безпідставним є посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 914/8912/16, оскільки така справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня та копія цієї постанови відповідачем до касаційної скарги не додано.
4.17 Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.18 Таким чином із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.
4.19 За таких обставин наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.20 Відповідач посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі комунальних підприємств.
4.21 Пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
4.22 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
4.23 Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
4.24 Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.25 Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.
4.26 Отже, цей Закон було прийнято до набрання чинності наведених вище положень статті 1311 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.
4.27 Разом з тим статтею 53 ГПК України у редакції, чинній із 15.12.2017, тобто такої, що введена у дію після набрання чинності вказаними положеннями Конституції України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5).
4.28 Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.29 Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
4.30 Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
4.31 Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
4.32 Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.
4.33 Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував необхідність представництво інтересів держави в особі позивачів тим, що пунктом 1.3 статуту позивача-1 визначено, що його засновником є позивач - 2, а згідно пункту 2.1 статуту, метою створення позивача -1 є задоволення потреб територіальної громади міста шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та постачанням теплової енергії, та іншої діяльності з метою отримання прибутку в порядку, визначеному законодавством України.
4.34 Зважаючи на викладене суди дійшли висновки, що прокурор обґрунтовано визначив позивачів, як органи уповноважені державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
4.35 Проте суди не звернули уваги на те, що на порушення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором подано позов в особі комунального підприємства, яке не наділено владними управлінськими функціями, воно не здійснює у правовідносинах з юридичними особами публічно-владних управлінських функцій та не приймає жодних владно управлінських рішень, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Отже в даному випадку не обґрунтовано підстав для представництва інтересів держави в особі комунального підприємства в суді.
4.36 При цьому колегія суддів зазначає, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, а позивач - 2 не є стороною договору від 30.11.2016 № 161130-01, при цьому прокурор просить стягнути кошти за договором на користь позивача - 1, а не на користь органу місцевого самоврядування, безпідставним є визначення прокурором позивача - 2 як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.37 Подібні за змістом висновки, що наведені у пунктах 4.42, 4.43 цієї постанови, викладені і у постанові Касаційного господарського суду від 22.11.2021 зі справи № 917/564/21.
4.38 З огляду на викладене, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що прокурор в даному випадку обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в особі позивачів у суді.
4.39 За таких обставин доводи заявника касаційної скарги в частині не обґрунтування прокурором правових підстав для представництва інтересів позивачів у спірних правовідносинах знайшли своє підтвердження.
4.40 Зважаючи на викладене, вимоги, викладені у касаційній скарзі, щодо необхідності закриття провадження у справі за наслідками скасування, прийнятих судових рішень, не можуть бути задоволені, оскільки за наслідками такого скасування позов належить залишити без розгляду.
4.41 Згідно положень частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
4.42 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.43 Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.44 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.45 За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустили суди попередніх інстанцій, оскільки суди порушили норми процесуального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення та прийняти нове, яким залишити позов прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
4.46 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на позивачів.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 313, 315, 316, 317 ГПК України,