ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/712/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Чумака Ю.Я.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської районної ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)
за позовом Новоград-Волинської районної ради
до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області
треті особи, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Підприємство Новоград-Волинська центральна міськрайонна аптека №217,
2) Відділ культури і туризму Новоград-Волинської міської ради,
про скасування свідоцтв про право власності, записів про державну реєстрацію права власності та визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області (далі - відповідач, Міська рада), Новоград-Волинська районна рада (далі - позивач, Районна рада) просила з урахуванням уточнення позовних вимог:
скасувати свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 937260, видане виконкомом Новоград-Волинської міської ради 05.01.2006, на нежитлове приміщення центральної міськрайонної аптеки № 217 в цілому, яке розташоване в м. Новограді-Волинському по вул. Шевченка за № 29;
скасувати запис від 06.01.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - тип об`єкта: нежиле приміщення, аптека; за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 29, згідно якого власником 1/1 частки є територіальна громада м. Новоград-Волинського в особі Новоград-Волинської міської ради;
скасувати свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 937258, видане виконкомом Новоград-Волинської міської ради 05.01.2006, на нежитлові будівлі в цілому, які розташовані в м. Новограді-Волинському по вул. Карла Маркса (Соборності) за № 34;
скасувати запис від 06.01.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - тип об`єкта: нежитлові будівлі аптеки; за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Карла Маркса (Соборності), буд. 34, згідно якого власником 1/1 частки є територіальна громада м. Новоград-Волинського в особі Новоград-Волинської міської ради;
визнати право спільної сумісної власності за територіальною громадою Новоград-Волинського району в особі Новоград-Волинської районної ради на нежитлові будівлі аптеки за адресою: Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Соборності №24 та на нежитлове приміщення аптеки, за адресою: Житомирська обл., м. Новоград- Волинський, вул. Шевченка, 29, іншим співвласником яких є територіальна громада міста Новоград-Волинська в особі Новоград-Волинської міської ради.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Районна рада володіє часткою у спірних об`єктах нерухомого майна на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено перелік державного майна України, яке передалось до власності адміністративно-територіальних одиниць, а також на підставі рішення виконавчого комітету народних депутатів Житомирської обласної ради від 22.02.1992 №30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських міст обласного підпорядкування рад народних депутатів".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021 (суддя Шніт А.В.) позов задоволено.
2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що спірні об`єкти нерухомості належать Районній раді та Міській раді на праві спільної сумісної власності; позовна давність про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем, не пропущена, оскільки позов подано у 2019 році, а про порушення свого права позивач дізнався з рішення Міської ради від 26.07.2018 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин", згідно якого Міська рада планувала припинити право постійного користування земельною ділянкою підприємству Новоград-Волинська центральна міськрайонна аптека №217 по вул. Соборності 24.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржені у справі свідоцтва видані на підставі рішення Міської ради від 15.11.2003 № 457 про, зокрема, затвердження реєстру майна комунальної власності територіальної громади міста Новоград-Волинський та видачу свідоцтв, а для скасування свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво, таким чином, оскаржені свідоцтва про право власності не породжують виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксують факт його наявності, вказане рішення Міської ради є чинним, тому вимоги про скасування свідоцтв про право власності та визнання права спільної сумісної власності не відповідають належному та ефективному способу захисту, а з урахуванням викладеного не підлягає також задоволенню вимога про скасування записів про реєстрацію права власності.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі Новоград-Волинська районна рада просить скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3.2. В скарзі Районна рада посилається на неправильне застосування судами норм права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах за результатами розгляду подібних правовідносин, а саме в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (позивач вимагав не тільки скасування свідоцтв про право власності і записів в реєстрі, а також визнання права сумісної власності як способу захисту, передбаченого ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), на порушення судами норм процесуального права, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 ч.2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
3.3. Міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову апеляційного суду як законну та обґрунтовану залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Згідно положень статті 315 цього Кодексу постанова суду касаційної інстанції має містити, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі.
4.3. Як встановлено судами, 05.11.1991 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність).
4.4. Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, аптечні склади, магазини аптечні, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.
4.5. Пунктом 3 вищевказаної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.
4.6. Рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів від 23.12.1991 №339 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" встановлено перелік об`єктів державного майна України, переданого відповідними міністерствами і відомствами до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць Житомирської області, зокрема і центральні районні аптеки.
4.7. Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської районної ради народних депутатів Житомирської області №5 від 29.01.1992 "Про реєстрацію та перереєстрацію окремих підприємств району" вирішено зареєструвати Новоград-Волинську центральну районну аптеку.
4.8. На підставі даного рішення внесено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР та створено підприємство Новоград-Волинська центральна міськрайонна аптека №217, (ідентифікаційний код 04592486) за адресою вул. Шевченка, 29 у місті Новоград-Волинський Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №805932.
4.9. Відповідно до Статуту підприємства серії ААВ №037581, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської районної ради №5 від 29.01.1992, Новоград-Волинська центральна районна аптека №217 знаходиться за адресою м. Новоград-Волинський, вул. Леніна, 63, до аптеки прикріплено 14 аптек, 5 аптечних пунктів першої групи, 70 аптечних пунктів другої групи, 4 міських і 10 сільських аптек.
4.10. Правовою підставою розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування рад народних депутатів є рішення виконкому обласної ради народних депутатів №30 від 22.02.1992 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських, міст обласного підпорядкування рад народних депутатів".
4.11. За цим рішенням до спільної власності Новоград-Волинського райвиконкому та Новоград-Волинського міськвиконкому віднесено Центральну районну аптеку.
4.12. Відповідно до рішення Житомирської обласної ради народних депутатів від 18.03.1992 пункт 2 "Охорона здоров`я і соціального забезпечення" додатку 1 рішення облвиконкому доповнено підпунктом 2.3. - Центральна районна аптека у спільну власність з Новоград-Волинським райвиконкомом.
4.13. Згідно копії Рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської районної ради народних депутатів Житомирської області №45 від 24.03.1992 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю районної ради і власністю селищних та сільських рад народних депутатів", яким затверджено перелік майна комунальної власності районної ради народних депутатів та перелік майна комунальної власності селищних і сільських рад народних депутатів, яке їм передається у відповідності з цим рішенням. Додатком №1 до даного рішення визначено перелік майна комунальної власності районної ради народних депутатів, згідно пункту 3 розділу 2 якого Центральну районну аптеку і її мережу віднесено у спільну власність з міськвиконкомом.
4.14. Рішенням Новоград-Волинської районної ради народних депутатів від 25.03.1992 затверджено рішення райвиконкому від 24.03.1992 №45 з додатками 1-3 про розмежування майна комунальної власності між власністю районної ради і власністю селищних та сільських рад народних депутатів. Згідно з додатком №1 до рішення виконкому районної Ради народних депутатів від 24.03.1992 №45 до майна комунальної власності районної ради народних депутатів віднесено центральну районну аптеку і її мережу у спільну власність з міськвиконкомом.
4.15. Рішенням Новоград-Волинської міської ради народних депутатів від 26.03.1992 "Про створення комунальної власності міської ради народних депутатів" затверджено перелік майна, що входить до комунальної власності міської ради народних депутатів /Додаток №1/, зокрема, державне майно центральної районної аптеки, що знаходиться на території міста (розділ 9 Додатку №1 "Охорона здоров`я об`єкти спільної власності міської і районної рад народних депутатів").
4.16. Рішенням Новоград-Волинської районної ради народних депутатів 20 сесії 21 скликання від 08.07.1992 "Про формування власності районної ради народних депутатів та передачу в управління районної державної адміністрації" вирішено підтвердити рішення районної ради народних депутатів від 25.03.1992 в частині зарахування у спільну власність районної і міської рад об`єктів в т.ч. Новоград-Волинської центральної міськрайонної аптеки, що передбачено рішення облвиконкому №30 від 22.02.1992 та рішенням обласної ради від 18.03.1992. Також вирішено звернутись до міської ради народних депутатів відмінити рішення від 26.03.1992 "Про створення комунальної власності міської Ради народних депутатів" в частині затвердження вище названих об`єктів, що знаходяться на території міста, як майна комунальної власності міської ради народних депутатів, що протирічить вказаним рішенням облвиконкому та обласної ради народних депутатів.
4.17. Листом представника Президента України у Новоград-Волинському районі Житомирської області №76/533 від 26.11.1992 повідомлено завідуючого центральною районною аптекою про передачу у спільну власність виконкому районної і міської рад народних депутатів центральної районної аптеки. Вказано на необхідність до 04.12.1992 передати в загальний відділ райдержадміністрації статут організації для реєстрації та заключення контракту між керівником і райдержадміністрацією.
4.18. Матеріали справи містять також копії актів передачі у комунальну власність Новоград-Волинському міськвиконкому та Новоград-Волинському райвиконкому підприємств, установ та організацій комунальної власності, від 1992 року що були у підпорядкуванні Житомирського ОПО "Фармація", а саме Новоград-Волинської ЦРА №217.
4.19. Відповідно до рішення Новоград-Волинської районної ради народних депутатів від 12.02.1993 визначено перелік комунальної власності районної ради. Також, пунктом 5 зазначено просити міську раду народних депутатів відмінити рішення дев`ятої сесії міської Ради від 26.03.1992 "Про створення комунальної власності міської ради народних депутатів" в частині затвердження об`єктів, які знаходяться на території міста як майна комунальної власності Міської ради народних депутатів.
4.20. Рішенням Новоград-Волинської міської ради народних депутатів 20 сесії 21 скликання від 18.02.1993 за результатом розгляду рішення Новоград-Волинської районної ради народних депутатів від 12.02.1993 "Про уточнений перелік об`єктів комунальної власності районної ради народних депутатів" в частині передачі до комунальної власності районної ради підприємства побутового обслуговування, Міська рада вирішила залишити звернення Районної ради народних депутатів без задоволення.
4.21. 15.11.1995 Новоград-Волинською міською радою народних депутатів було укладено контракт з керівником підприємства, що є в комунальній власності, за яким Сахненко Т.Р. призначається на посаду завідуючої центральної міськрайонної аптеки з 15.11.1995 по 31.12.1998.
4.22. Також матеріали справи містять контракт, укладений Новоград-Волинською районною державною адміністрацією з Сахненко Т.Р. керівником підприємства, що є у комунальній власності Новоград-Волинської районної ради від 21.09.1995.
4.23. Рішенням Новоград-Волинської міської ради народних депутатів №178 від 29.04.1996 доручено міському бюро технічної Інвентаризації провести реєстрацію нежилих об`єктів нерухомого майна міської комунальної власності та видати реєстраційні посвідчення на об`єкти. Додатком до рішення міськвиконкому №178 від 29.04.1996 визначено список нежилих приміщень.
4.24. Відповідно до статуту підприємства Новоград-Волинської центральної міськрайонної аптеки №217, затвердженого 27.07.1999 головою Новоград-Волинської районної ради та керуючим справами виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, Новоград-Волинська міськрайонна аптека є самостійним суб`єктом - комунальної власності міськрайонної ради.
4.25. Відповідно до п. 5 Розділу I "Загальні положення" Центральна міськрайонна аптека має наступну структуру, в підпорядкуванні якої знаходяться 10 аптек (з них 4 міських і 7 в сільській місцевості, а саме: аптека №177 м. Новоград-Волинський по вул. Леніна, 117; №212 м. Новоргад-Волинський по вул. Леваневського, 14; аптека №29 м. Новоград-Волинський; аптека №16 смт. Городниця; аптека №140 с. Кикова; аптека №130 с. Орепи; аптека №45 с. Пищів; аптека №129 с. Тупольці; аптека №44 с. Ярунь; аптека №226 с. Бр.Гута), 8 аптечних пунктів, 11 аптечних кіосків, 69 аптечних пунктів при ФАПах.
4.26. Відповідно до рішення №151 від 22.04.2003 "Про реєстр майна комунальної власності територіальної громади міста Новоград-Волинського" виконком Новоград-Волинської міської ради затвердив реєстр об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста (будівлі та споруди) згідно з додатком.
4.27. Новоград-Волинська міська рада відповідно до рішення №457 від 25.11.2003 керуючись п.1а ст.29, п.1б ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.2 рішення №151 від 22.04.2003 "Про реєстр майна комунальної власності територіальної громади міста Новоград-Волинського" виконкому Новоград-Волинської міської ради та враховуючи рішення виконкому №298 від 26.09.1989 "Про проведення реєстрації житлових будинків", №178 від 29.04.1996 "Про проведення реєстрації нежитлових об`єктів нерухомого майна міської комунальної власності" вирішила:
затвердити реєстр майна комунальної власності (нежитлові приміщення) територіальної громади міста Новоград-Волинський згідно додатку №1;
видати свідоцтва про право власності на ці об`єкти згідно додатку до цього рішення;
Відділу управління комунальною власністю постійно проводити уточнення реєстру нежитлових приміщень територіальної громади Новограда-Волинського з подальшим внесенням змін до нього та до 01.01.2004 скласти додатково реєстр підвалів та напівпідвалів, забезпечити ефективне та раціональне використання цього майна;
Відділу управління комунальною власністю до 01.12.2003 підготувати проект розпорядження міського голови "Про склад комісії з питань інвентаризації майна комунальної власності" та до 01.01.2004 провести інвентаризацію будівель і споруд міської комунальної власності;
контроль за виконанням цього рішення покласти на начальника відділу управління комунальною власністю.
4.28. Відповідно до додатку до рішення виконкому міської ради від 25.11.2003 №457 затверджено реєстр майна комунальної власності (нежитлові приміщення) територіальної громади м. Новоград-Волинського (об`єкт № 272 - Центральна міськрайонна аптека №217 по вул. Шевченка, 28 та об`єкт №273- аптека №29 по вул. К. Маркса, 34).
4.29. 06.01.2006 згідно свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення серії ЯЯЯ 937260 від 05.01.2006, яке видано на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради №457 від 25.11.2003, зареєстровано право власності територіальної громади м. Новоград-Волинського в особі Новоград-Волинської міської ради на нежитлове приміщення Центральної міськрайонної аптеки №217 в цілому, яке розташовано за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 29.
4.30. 06.01.2006 згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 937260 від 05.01.2006, яке видано на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради №457 від 25.11.2003, зареєстровано право власності територіальної громади м. Новоград-Волинського в особі Новоград-Волинської міської ради на нежитлові будівлі в цілому, які розташоване в м. Новоград-Волинський, вул. Карла Маркса, 34.
4.31. Рішенням Новоград-Волинської міської ради №236 від 22.11.2007 "Про перейменування вулиць та провулків міста" вирішено перейменувати вулицю Карла Маркса на вулицю Соборності.
4.32. Згідно рішення Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №7 від 23.01.2008 "Про впорядкування нумерації будинків" вирішено впорядкувати нумерації будинків на вулицях, згідно рішення міської ради від 22.11.2007 №236. Відповідно до додатку до вказаного рішення будинку №34 по вул. Карла Маркса (аптека) присвоєно номер 24 та вказано нову назву вулиці Соборна.
4.33. Відповідно до листа №206 від 19.09.2019 Підприємства Новоград-Волинська центральна міськрайонна аптека №217 на балансі підприємства станом на 01.01.2018 перебувало майно: будівля аптеки №29 та складські приміщення за адресою м. Новоград-Волинський, вул. Соборності, 24 та приміщення аптеки №177 за адресою м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 69. Будівлю аптеки №29 та складські приміщення за адресою м. Новоград-Волинський, вул. Соборності, 24 знято з балансу 31.10.2018.
4.34. Нежитлові будівлі в цілому на вул. Соборній, 24 передано на баланс відділу культури і туризму Новоград-Волинської міської ради на підставі рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради №814 від 11.10.2018 "Про передачу будівлі комунальної власності територіальної громади міста. Передача оформлена актами приймання-передачі основних засобів від 31.10.2018.
4.35. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.09.2019 засновниками (учасниками) підприємства Новоград-Волинська центральна міськрайонна аптека №217 є Новоград-Волинська міська рада Житомирської області та Новоград-Волинська районна рада.
4.36. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.37. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
4.38. Згідно з п.5 ч.1 ст.296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.39. Позивач в касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження посилається на постанови Верховного Суду, які, за його доводами, не врахував апеляційний суд при винесенні оскаржуваного рішення, проте вказані правовідносини у зазначених постановах Верховний Суд вважає неподібними до тих, що розглядаються у справі.
4.40. Так, у справі № 923/466/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018) предметом судового розгляду був позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Херсонського державного університету до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області про визнання недійсним рішення селищної ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення із земель державної власності з переведенням до земель запасу селищної ради.
4.41. У справі № 915/572/17 (постанова Верховного Суду від 11.02.2020) розглядалися позовні вимоги Миколаївської міської ради до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СТІВ" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, з підстав того, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, які були підставою для прийняття спірного рішення державного реєстратора та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірного запису про право власності на об`єкт нерухомого майна.
4.42. Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом, підставами позову, а також правовим регулюванням спірних правовідносин і обставинами, що були встановлені судами.
4.43. За наведених обставин, згідно з п.5 ч.1 ст.296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Новоград-Волинської районної ради, відкритого з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України.
4.44. З приводу інших доходів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
4.45. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, посилаючись на постанови Верховного Суду виходив з того, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржувані свідоцтва про право власності не породжують виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксують факт його наявності. Таким чином для скасування свідоцтв про право власності на вказане нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво. Пункт 1 рішення Новоград-Волинської міської ради №457 від 25.11.2003, на підставі якого оспорювані свідоцтва видані, є чинним, не скасованим, в судовому порядку незаконним не визнаний, тому позовні вимоги про скасування свідоцтв про право власності та визнання права спільної сумісної власності за територіальною громадою Новоград-Волинського району в особі Новоград-Волинської районної ради на нежитлові будівлі аптеки не відповідають належному та ефективному способу захисту, передбаченому законом та є передчасними (безпідставними). А з урахуванням викладеного не підлягає також задоволенню вимога про скасування записів про реєстрацію права власності.
4.46. Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
4.47. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2).
4.48. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
4.49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
4.50. Таким чином, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
4.51. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
4.52. Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права.
4.53. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
4.54. За змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
4.55. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
4.56. Отже, позивач обрав спосіб захисту свого права - визнання права власності, який прямо передбачений законом, і може ефективно відновити його права.
4.57. Велика Палата Верховного Суду знову звертала увагу, на те що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16ц, який колегія суддів вважає за необхідне застосувати з урахуванням частини 4 статті 300 ГПК України.
4.58. Щодо скасування свідоцтв про право власності, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
4.59. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень на момент виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів (преамбула цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-IV).
4.60. Згідно з абзацами другим і третім ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; а Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.
4.61. Відповідно до ст.19 вказаного Закону свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.
4.62. Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування (п.6.1.).
4.63. Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціям є одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна (Додаток 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).
4.64. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
4.65. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
4.66. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
4.67. Звідси ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
4.68. Отже, свідоцтво про право власності, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на об`єкт нерухомості, є підставою для державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, позовні вимоги про його скасування є похідними від вимог про визнання права власності і можуть розглядатись судом поряд з вимогами про визнання права власності.
4.69. Таким чином, за наявності інших позовних вимог, наведених вище (пп.4.55, 4.56 цієї постанови), та висновків суду касаційної інстанції (п.4.57 цієї постанови), висновки суду апеляційної інстанції про те, що для скасування свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво, є помилковими, що унеможливлює прийняття судом рішення про відмову у позові з підстав невірного обрання способу захисту позивачем.
4.70. Щодо позовних вимог про скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно слід зазначити, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
4.71. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній з 16.01.2020 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
4.72. Таким чином, чинним законодавством з 16 січня 2020 року судове рішення про скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно не передбачено в якості підстав для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
4.73. Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.74. Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, а також від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19.
4.75. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
4.76. Натомість відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. А відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
4.77. В касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази - рішення виконкому обласної ради народних депутатів №30 від 22.02.1992 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів", яким спірне нерухоме майно було передано у спільну власність позивача та відповідача, а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, - апеляційний суд встановив належність спірного майна одноосібно відповідачу на підставі рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №457 від 25.11.2003, відповідно до якого затверджено реєстр майна комунальної власності (нежитлові приміщення) територіальної громади міста Новоград-Волинський згідно додатку №1.
4.78. Колегія суддів вважає вказані доводи скаржника необґрунтованими, оскільки з тексту оскарженої постанови вбачається, що рішення виконкому обласної ради народних депутатів №30 від 22.02.1992 судом досліджувалось, а висновки щодо одноосібної належності відповідачу спірних об`єктів нерухомості апеляційним судом не висловлювались, відмова в позові апеляційного суду мотивована обранням позивачем належного способу захисту.
4.79. В силу частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.80. Відповідно до частини 4 статті 310 цього Кодексу справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
4.81. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що частина доводів касаційної скарги знайшла своє підтвердження, що свідчить про порушення апеляційним судом норм права і винесення незаконного рішення, що свою чергу з урахуванням приписів статті 300 ГПК України та мотивів відмови у позові апеляційного суду є підставою для скасування прийнятого апеляційним судом рішення відповідно до ст.310 ГПК України.
4.82. Оскільки вирішення спору у даній справі пов`язане із встановленням обставин справи, що не були встановлені у постанові суду апеляційної інстанції, та дослідженням доказів, що до компетенції суду касаційної інстанції не віднесено, а судом апеляційної інстанції скасування рішення місцевого господарського суду та відмова у позові обумовлені неналежним способом захисту без дослідження обставин справи щодо прав та обов`язків учасників справи, з метою дотримання положень статті 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи у тих межах, які передбачені положеннями ГПК України, справу належить направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4.83. Касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою позивача, на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК, відповідно до наведених вище в даній постанові і ст.296 ГПК України підлягає закриттю.
4.84. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати підлягають розподілу за результатами винесення судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,