ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/1936/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"- Антофій М.О, адвокат (довіреність від 11.01.2021 №3),
відповідача - акціонерного товариства "Полтаваобленерго" - Баранова В.І., адвокат (довіреність від 29.01.2021 №10-72/2136),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
на рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2021 (суддя Пушко І.І.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (головуючий суддя: Гребенюк Н.В., судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.)
у справі № 917/1936/19
за позовом комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - Підприємство, позивач)
до акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - Товариство, відповідач)
про визнання недійсним правочину.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства про визнання недійсним правочину - заяви від 17.10.2019 №10-75/16024 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до спірної заяви від 17.10.2019 №10-75/16024 Товариство зарахувало свою заборгованість перед Підприємством за договорами про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення у сумі 43 749, 53 грн у рахунок часткового погашення заборгованості Підприємства перед Товариством у розмірі 40 146 843, 84 грн, яка підлягає стягненню на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 №917/2053/17.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Після нового розгляду рішенням господарського суду Полтавської області від 01.07.2021 у справі №917/1936/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021, у позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог не є формою розрахунків, а є формою припинення зобов`язань, при цьому відповідно до умов укладених між сторонами спору договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення від 01.03.2003 №32-8, від 01.02.2006 №41-6, від 01.07.2011 №44-16 останні не містять заборони щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому вказане не є підставою для визнання недійсним одностороннього правочину.
Водночас судами на виконання вказівок Верховного Суду встановлено, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на спірні правовідносини не розповсюджується, а відповідні суми пені, стягнуті з позивача у даній справі рішенням господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/2053/17, не підлягають списанню на підставі зазначеного Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.07.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 917/1936/19 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Підприємства про визнання недійсною заяви від 17.10.2019 №10-75/16024 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження Підприємство визначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та застосованого Східним апеляційним судом у постанові від 28.09.2021.
Підприємство наголошує на необхідності приведення судової практики Верховного Суду у відповідність до норм матеріального права, зокрема, статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", оскільки у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 помилково було зазначено, що після набуття чинності Законом України "Про ринок електричної енергії" припинили існування поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.
Встановлення законодавчими актами певного порядку проведення розрахунків свідчить про те, що їх учасники повинні суворо його дотримуватись, та, відповідно, і про заборону (неможливість) проведення таких розрахунків у будь-який інший спосіб, ніж передбачено цими законодавчими актами. Тобто сторони у відповідних правовідносинах, за наявності спеціальних норм регулювання правовідносин у сфері розрахунків за електричну енергію, не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти викладених у ній доводів і вважає їх безпідставними. У зв`язку з цим просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки останні є законними і обґрунтованими, прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Товариством 17.10.2019 на адресу Підприємства направлено заяву №10-75/16024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яку відповідач отримав 22.10.2019, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції від 22.10.2019 за вх. №4868.
Зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що станом на 16.10.2019 Підприємство має заборгованість перед Товариством відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 зі справи № 917/2053/17 у сумі 40 146 843,84 грн, з яких: 17 779 511,45 грн основний борг за використану активну електричну енергію; 1 900 196,74 грн пеня за несвоєчасну оплату електричної енергії; 16 531 889,68 грн інфляційні нарахування за активну електроенергію; 79 781,15 грн інфляційні нарахування за перетоки реактивної електроенергії; 4 005 473,26 грн 3% річних за активну електроенергію; 18 312,36 грн грн 3% річних за перетоки реактивної електроенергії; 219 782,86 грн судового збору.
В заяві також зазначено, що Товариство має заборгованість перед позивачем на загальну суму 43 749,53 грн, яка виникла на підставі укладених договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: 379,85 грн за договором від 01.03.2003 №32-8 за серпень 2018 року; 43 209,74 грн за договором від 01.02.2006 №42-6 за серпень 2018 року; 159,94 грн за договором від 01.07.2011 №44-16 за серпень 2018 року.
Так, 01.03.2003 між Підприємством та Карлівською філією відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" укладений договір №32-8 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, предметом якого є комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за умовами якого водоканал зобов`язується надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.
01.02.2006 між Підприємством та відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" укладений договір №42-6/836 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, предметом якого є комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за умовами якого водоканал зобов`язується надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.
Між Підприємством та Товариством 01.07.2011 укладено договір №44-16 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, предметом якого є комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за умовами якого водоканал зобов`язується надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.
На виконання умов вказаних договорів:
- 17.08.2018 Підприємством виставлено Карлівській філії Товариства рахунок №2220-08 на оплату згідно договору від 01.03.2003 №32-8 за серпень 2018 року на суму 379,85грн;
- 21.08.2018 Підприємством виставлено Карлівській філії Товариства рахунок №899-08 на оплату згідно договору від 01.02.2006 №42-6 за серпень 2018 року на суму 43 209,74 грн;
- 20.08.2018 Підприємством виставлено Карлівській філії Товариства рахунок №2951-08 на оплату згідно договору від 01.07.2011 №44-16 за серпень 2018 року на суму 159,94 грн.
Товариством обсяг наявної заборгованості перед позивачем не заперечується.
У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Товариство, посилаючись на приписи статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), повідомило Підприємство про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:
1) зобов`язання Підприємства перед Товариством на суму 43 749,53 грн у частині оплати пені, що виникло на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 по справі № 917/2053/17. Всього 43 749,53 грн;
2) зобов`язання Товариства перед Підприємством на суму 43 749,53 грн, яке виникло на підставі укладених договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: 379,85 грн за договором від 01.03.2003 №32-8 за серпень 2018 року; 43 209,74 грн за договором від 01.02.2006 №42-6 за серпень 2018 року; 159,94 грн за договором від 01.07.2011 №44-16 за серпень 2018 року. Всього 43 749,53 грн.
Таким чином, відповідач повідомив, що припиняються зобов`язання Товариства перед Підприємством на суму 43 749,53 грн на підставі укладених договорів про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення від 01.03.2003 №32-8, від 01.02.2006 №42-6, від 01.07.2011 № 44-16 за серпень 2018 та припиняються зобов`язання Товариства перед Підприємством на суму 43 749,53 грн у частині пені, яка виникла на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 у справі №917/2053/17.
На виконання вказівок Верховного Суду судами попередніх інстанцій встановлено, що господарським судом Полтавської області у рішенні від 15.02.2018 у справі № 917/2053/17 розглядались вимоги про стягнення заборгованості за електричну енергію, спожиту за період з 01.11.2016 по 30.11.2017, та штрафних санкцій (пені), інфляційних нарахувань та річних, нарахованих з 01.12.2016 на борг, який виник у вказаному періоді (з 01.11.2016 по 30.11.2017). Таким чином, предметом спірного правочину є припинення шляхом зарахування зустрічних вимог зобов`язань, які виникли після 01.07.2016.
А тому дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на спірні правовідносини не розповсюджується, і відповідні суми пені, стягнуті з позивача у даній справі рішенням господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/2053/17, не підлягають списанню на підставі вищезазначеного Закону.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).