ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2374/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - Державне підприємство, позивач)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року (головуючий - Подобєд І. М., судді: Кощеєв І. М., Чус О. В.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2021 року (суддя Топчій О. А.), у справі
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
до Комунального підприємства "Тепловодоканал" Енергодарської міської ради (далі - Комунальне підприємство, відповідач)
про зобов`язання укласти додаткову угоду
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Татаренко А.М.)
Вступ
1. Державне підприємство вимагає внести зміни до укладеного з Комунальним підприємством договору на централізоване водопостачання № ВП-1 шляхом виключення двох об`єктів, водопостачання на які, за твердженням позивача, здійснюється за іншим договором №ВП-134, укладеним між сторонами раніше.
2. За позицією відповідача підстави для внесення змін до договору №ВП-1 відсутні, оскільки договір №ВП-134 є неукладеним та не виконувався сторонами.
3. Суди попередніх інстанцій в позові відмовили, вказавши на те, що договір №ВП-134 припинив свою дію на момент ініціювання позивачем процедури внесення змін до договору №ВП-1. Отже, відсутні підстави для виключення спірних об`єктів з договору №ВП-1.
4. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, має відповісти на питання чи довів позивач наявність підстав для внесення змін до договору в односторонньому порядку за рішенням суду.
Обставини, встановлені судами
5. 29.01.2020 між Державним підприємством (споживач) і Комунальним підприємством (виконавець) укладений договір №ВП-1 на централізоване водопостачання, послугу з централізованого водопостачання (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Договір №ВП-1), за яким виконавець зобов`язався надавати споживачеві централізоване водопостачання, послугу з централізованого водопостачання за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, об`єкти ВП ЗАЕС, Промислова зона, відповідно до додатку №1, а споживач зобов`язався оплачувати послуги з централізованого водопостачання за тарифами, встановленими відповідно до законодавства. Строк дії договору до 31.12.2020.
6. Внесення змін до договору здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, якщо інше не передбачено договором (пункт 10.4 договору).
7. Згідно з додатками №1 (розрахунок водоспоживання об`єктами ВП АЕС), №17, №18 (акт розмежування балансової належності мереж) до Договору №ВП-1 серед об`єктів, яким надаються послуги за договором, є "Житловий будинок №155" та "Будівельне містечко №1" (далі - спірні об`єкти).
8. Листом від 20.03.2020 №43/6266 позивач просив відповідача оформити акти про надання послуг з водопостачання та відновити водопостачання на спірні об`єкти у зв`язку з укладенням Договору №ВП-1.
9. 19.06.2020 листом №75-54/13069 позивач надіслав відповідачу додаткову угоду №1 до Договору №ВП-1, у якій запропонував:
- виключити з договору додатки №17 "Акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін (будівельне містечко №1)" та №18 "Акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін (житловий будинок №155)";
- з додатку №1 "Розрахунок водоспоживання холодної води об`єктами ВП ЗАЕС" виключити пункти 18-19, а у додатку №2 договору "Інформація про споживача" виключити пункти 34,35 (які стосуються спірних об`єктів);
- у додатку №3 договору "Перелік уповноважених представників для зв`язку та узгодження питань (п. 3.7 договору)" виключити пункт 8.
9.1. Підставою внесення відповідних змін у договір №ВП-1 позивач вказав те, що на спірні об`єкти відповідач здійснює водопостачання за іншим договором №ВП-134, який укладений між сторонами 07.11.2019.
10. Листом від 01.07.2020 №2385 відповідач повернув позивачу проект додаткової угоди №1 без підписання, посилаючись на відсутність підстав виключення з договору №ВП-1 спірних об`єктів, оскільки договір №ВП-134 від 07.11.2019 не є укладеним у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо всіх його істотних умов.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
11. У вересні 2020 року Державне підприємство звернулося з позовом до Комунального підприємства про зобов`язання укласти додаткову угоду №1 до договору №ВП-1 у запропонованій позивачем редакції.
12. Позивач, з посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на момент укладення договору), зазначив, що відмова відповідача від внесення змін до умов договору шляхом виключення спірних об`єктів суперечить законодавству та порушує права позивача, оскільки водопостачання на ці об`єкти вже здійснюється відповідачем на підставі раніше укладеного та чинного договору №ВП-134 від 07.11.2019 (далі - договір №ВП-134). За доводами позивача зміна умов договору не суперечить вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки має місце зменшення обсягу закупівлі - виключення двох об`єктів споживача на яких надається послуга водопостачання.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року, в позові відмовлено.
14. Суди встановили, що на підставі договору ВП-1 відповідач, який є суб`єктом природної монополії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, надає позивачу послуги з центрального водопостачання за регульованими тарифами на погоджені сторонами об`єкти позивача. Позивач не довів наявності підстав для виключення з договору №ВП-1 спірних об`єктів з тих підстав, що послуги з водопостачання на них відповідачем надаються за іншим договором, оскільки у договорі №ВП-134 встановлено строк його дії до 29.04.2020, а отже цей договір припинив свою дію станом на дату звернення позивача з пропозицією укласти додаткову угоду (19.06.2020). У справі відсутні докази продовження строку дії договору №ВП-134 та його фактичного виконання сторонами після припинення дії.
15. Відхиляючи заперечення відповідача проти укладення договору від 07.11.2019 №ВП-134 суд апеляційної інстанції зазначив, що він стосується закупівлі комунальних послуг з водопостачання за регульованим тарифом, на нього не поширюються положення Закону України "Про публічні закупівлі", а отже вказаний договір був укладений між сторонами з дотриманням вимог законодавства.
Касаційна скарга
16. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. Унаслідок неправильного застосування частини 3 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суди дійшли помилкового висновку про те, що договір №ВП-134 припинив дію 29.04.2020. В силу вказаної норми права договір продовжив дію на новий річний строк автоматично та діяв до 29.04.2021.
18. Приписи статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не підлягають застосуванню до правовідносин із закупівлі позивачем послуг з централізованого водопостачання за регульованим тарифом, а застосування судами цих норм до спірних правовідносин призводить до обмеження прав сторін щодо внесення змін до договору №ВП-1.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
19. Позивач не довів наявності визначених статтею 188 Господарського кодексу України та статтями 651-653 ЦК України підстав для односторонньої зміни умов договору, а тому висновки судів про відмову в задоволенні позову є законними та обґрунтованими.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповіді на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій в цьому контексті
20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
23. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
24. Верховний Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є внесення змін у договір №ВП-1 шляхом виключення з погодженого сторонами переліку об`єктів надання послуг з центрального водопостачання двох об`єктів - "Житловий будинок №155" та "Будівельне містечко №1". Підставою для внесення таких змін у договір позивач визначив те, що на спірні об`єкти відповідач здійснює водопостачання на підставі іншого чинного на момент виникнення спору договору №ВП-134. Отже, позивач стверджує, що стосовно спірних об`єктів між сторонами укладено два ідентичних договори на водопостачання, які діють одночасно.
24.1. Правовою підставою позову позивач вказував статтю 651 ЦК України, а також послався на положення частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у наведеній вище редакції) вважаючи, що запропоновані зміни у договір № ВП-1 охоплюються спеціальними правовими підставами для внесення змін до договорів про закупівлю.
25. У свою чергу відповідач заперечував як факт укладення договору №ВП-134, так і його виконання сторонами та стверджував, що послуги водопостачання надаються ним позивачу саме за договором №ВП-1.
26. Суди встановили, що: (1) договір №ВП-134 був укладений між сторонами, проте строк його дії сплив станом на момент ініціювання позивачем внесення змін до договору № ВП-1; (2) 20.03.2020 позивач сам звертався до відповідача з проханням відновити водопостачання на спірних об`єктах у зв`язку з укладенням договору №ВП-1. За таких обставин суди обох інстанцій дійшли висновку про недоведення позивачем наявності правових підстав для виключення з умов договору № ВП-1 спірних об`єктів.
27. Заперечуючи проти таких висновків судів, позивач у касаційній скарзі звертається до двох аргументів: (1) договір №ВП-134 свою дію не припинив та є чинним щонайменше до 29.04.2021; (2) на договір №ВП-1 не поширюється дія Закону України "Про публічні закупівлі", а отже внесення змін до нього відбувається у загальному порядку, встановленому нормами цивільного законодавства.
28. У цьому контексті скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування: (1) частини 3 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо порядку продовження строку дії договору про надання комунальних послуг та (2) статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на момент укладення спірного договору) щодо спеціальних підстав внесення змін в договір про закупівлю.
29. Верховний Суд зазначає, що до предмету доказування у даному спорі входить наявність у позивача права на односторонню зміну умов договору та у зв`язку з цим повторює сформульоване ключове питання спору: чи довів позивач наявність підстав для внесення змін до договору в односторонньому порядку за рішенням суду.
30. Відповідь на це питання - ні, позивач не довів наявності у нього права на односторонню зміну умов договору. Мотивуючи свій висновок Верховний Суд зазначає про таке.
31. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 188 Господарського кодексу України.
32. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
33. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
34. Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
35. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
36. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
37. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
38. Отже, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
39. Верховний Суд звертається до власних правових висновків щодо застосування статті 651 ЦК України, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, які є загальними для такої категорії спорів.
40. Звертаючись із даним позовом, позивач обґрунтовував необхідність внесення змін у договір №ВП-1 помилковим включенням спірних об`єктів в умови договору та вказував, що надання послуг з водопостачання на ці об`єкти здійснюється відповідачем за іншим договором. Отже, на переконання позивача, спірний договір необхідно привести у відповідність до фактичних правовідносин сторін, а відмова відповідача від внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди суперечить вимогам законодавства.
41. У той же час в умовах укладеного між сторонами договору не передбачено можливості односторонньої зміни його умов. При цьому саме позивач є замовником послуг відповідача, тобто ініціатором укладення договору № ВП-1, у додатках до якого сторони на підставі вільного волевиявлення шляхом підписання двосторонніх актів погодили перелік об`єктів водопостачання та узгодили розмежування балансової належності мереж водопостачання, у тому числі і на спірні об`єкти. У зв`язку з укладенням договору №ВП-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою поновити водопостачання на спірні об`єкти, тобто своїми діями визнав, що водопостачання здійснюється саме на підставі спірного договору.
42. Отже, у задоволенні заявленого позову слід відмовити з підстав відсутності договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін до договору в судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони, тобто відсутності у позивача принципової можливості односторонньої зміни умов договору №ВП-1 з наведених ним у позові підстав.
43. Щодо аргументу скаржника відносно чинності договору № ВП-134, Верховний Суд зазначає, що обставини укладення вказаного договору не входять до предмету доказування у межах даного спору, який стосується виключно можливості односторонньої зміни умов договору №ВП-1. Отже, суди попередніх інстанцій помилково вдались до оцінки обставин укладення, чинності та виконання договору № ВП-134, які з огляду на сформульований позивачем предмет позову не мають правового значення для вирішення спору у даній справі. За обставинами справи між сторонами існує спір щодо укладення договору №ВП-134, який не може бути вирішений у межах даної справи. Зазначене свідчить про недотримання судами закріпленого в статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства. У зв`язку з чим висновки судів та відповідні обставини, які стосуються правовідносин сторін за договором № ВП-134, який не є предметом заявлених позивачем позовних вимог, підлягають виключенню з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.
44. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та наведені Судом вище підстави для відмови в позові Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування норм статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", яка не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору у зв`язку з відсутністю у позивача правових підстав для односторонньої зміни умов договору як таких.