ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/1158/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури та (2) Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20 липня 2021 року (головуючий - Бєляновський В.В., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.), якою частково скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 26 березня 2021 року (суддя Немченко Л.М.), у справі
за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті",
за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора реєстраційного відділу виконавчого комітету Голопристанської міської ради Зелінського В.Ф.,
про припинення права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва.
(у судовому засіданні взяв участь прокурор Семенчук М.А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
1. У листопаді 2020 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області (далі "Позивач", Селищна рада) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" (далі - "Відповідач", ТОВ "Табіті", Товариство), в якому просив:
- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво "Бази відпочинку" готовністю 18%, що знаходиться за адресою: Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4, за ТОВ "Табіті", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - № 1258758165247;
- зобов`язати ТОВ "Табіті" усунути перешкоди у користуванні Селищною радою земельними ділянками з кадастровими номерами: 6524755500:01:001:1205 площею 0,1622 га, 6524755500:01:001:1207 площею 0,2702 га, 6524755500:01:001:1210 площею 0,2704 га, 6524755500:01:001:1208 площею 0,1622 га, 6524755500:01:001:1209 площею 0,1081 га, 6524755500:01:001:1206 площею 0,1081 га шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованого об`єкту нерухомого майна - незавершене будівництво "Бази відпочинку" готовністю 18 %, яке складається з наступних частин: літнє кафе, А (32,2 кв.м.), вбиральня з душовими, Б (28,5 кв.м.), побутові приміщення, В (16,9 кв.м.), склад, Г (16,9 кв.м.), навіс, Д (14,9 кв.м.), альтанка, Є, Ж, 3, К, Л, огорожа, 1, зовнішні рукомийники, 2, водонапірний бак, 3, мостіння, І, II, III (далі - спірний об`єкт незавершеного будівництва).
2. Узагальнено позовні вимоги Прокурора обґрунтовувалися незаконністю проведеної державної реєстрації спірного об`єкта незавершеного будівництва, позаяк таку реєстрацію проведено за відсутності у Відповідача речових прав на земельну ділянку та документа, який надавав право на виконання будівельних робіт. Порушення ж інтересів держави Прокурор мотивував тим, що внаслідок проведення оспорюваної державної реєстрації самочинно збудований об`єкт незаконно отримав статус об`єкта незавершеного будівництва, чим у свою чергу порушено інтереси територіальної громади смт. Лазурне, яку позбавлено можливості розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розміщено таке самовільно збудоване майно.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.03.2021 позовні вимоги задоволено частково. Припинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво "Бази відпочинку" готовністю 18%, що знаходиться за адресою: Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4, за ТОВ "Табіті", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - № 1258758165247. В решті позову відмовлено.
4. Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості доводів Прокурора про те, що спірну державну реєстрацію було проведено з порушенням вимог статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", оскільки на день її проведення 22.05.2017 був відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт. При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав власності ТОВ "Табіті" на спірний об`єкт незавершеного будівництва підлягають задоволенню.
5. Що ж стосується позовних вимог щодо усунення Відповідачем перешкод у користуванні Селищною радою земельними ділянками шляхом знесення самовільно збудованого об`єкту нерухомого майна, то суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог, оскільки встановив, що на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази права власності Селищної ради на вказані земельні ділянки.
6. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021, рішення місцевого господарського суду від 26.03.2021 в частині задоволених позовних вимого скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Прокурора відмовлено.
7. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що обраний Прокурором у цій справі спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Відповідача на спірний об`єкт є неналежним, позаяк вказана вимога не здатна призвести до реального поновлення прав Селищної ради. Крім цього така вимога не відповідає і способам захисту, що передбачені Законом України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже відповідно до рішення державного реєстратора від 10.05.2018 право власності на спірний об`єкт зареєстровано саме за ТОВ "Табіті", вказане рішення є чинним і Прокурором окремо не оскаржено.
Касаційні скарги
8. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Прокурор і Селищна рада звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами. У своїй скарзі Прокурор просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а дану справу направити на новий розгляд цьому ж суду. В свою чергу Селищна рада просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги Прокурора
9. У поданій касаційній скарзі Прокурор стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом (при відсутності висновку Верховного Суду) було неправильно застосовано приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що в результаті призвело до неправильного висновку суду про те, що обраний Прокурором у даній справі спосіб захисту є неналежним.
10. Обґрунтовуючи вказане скаржник стверджує про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що станом на час ухвалення оскаржуваної постанови, відповідно до приписів вказаних норм матеріального права існувало декілька альтернативних способів захисту речових прав, серед яких, поряд із скасування рішення державного реєстратора, визначено скасування судом державної реєстрації прав. Саме такий спосіб захисту і був обраний Прокурором у даній справі, позаяк саме він у практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати Позивачу відновлення порушеного права і не потребуватиме скасувань ряду послідовних реєстрацій та рішень реєстраторів.
11. У даному випадку незавершене будівництво, як об`єкт нерухомості взагалі не могло існувати, а тому і право Відповідача на нього не виникало. Існування ж зареєстрованого у непередбачений законом спосіб об`єкта порушує право комунальної власності на землю під ним та унеможливлює повноцінну реалізацію прав Селищної ради, як її власника. Обраний Прокурор спосіб захисту міг у повні мірі захистити права землевласника, але ж суд апеляційної інстанції вказане проігнорував.
Узагальнені доводи касаційної скарги Селищної ради
12. У своїй касаційній скарзі Селищна рада вказує про неправильне застосовування судом апеляційної інстанції приписів статті 16 ЦК України та пункту 9 частини 1 статті 27 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і доводи скарги у цій частині частково перекликаються з тими, які наводить Прокурор.
13. Підкреслює також, що висновок апеляційного господарського суду про те, що єдиним належним способом захисту прав Позивача у спірних правовідносинах є вимога про скасування рішення державного реєстратора суперечить висновкам Верховного Суду, які надані у постанові від 27.05.2021 у справі № 914/1201/19, де суд касаційної інстанції вказав, що таким способом є також скасування державної реєстрації прав.
14. Крім цього, скаржник стверджує, що продовжуючи логіку суду касаційної інстанції із вказаної постанови є усі підстави вважати, що вимога про припинення державної реєстрації права власності також є належним способом захисту речових прав на нерухоме майно, позаяк пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено, що судове рішення про припинення права власності є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.
15. Враховуючи те, що висновок Верховного Суду з питань комплексного застосування положень частини 2 статті 16 ЦК України та пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах наразі відсутній, Селищна рада просить суд касаційної інстанції такий висновок надати, чим підтвердити належність обраного Прокурором способу захисту у даній справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин спору
16. Згідно із частинами першою - другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а мотивувальна частина оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду зміні з таких підстав.
19. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
20. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
21. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
22. Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
23. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
24. Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (стаття 4 ГПК України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
25. З огляду на вказані положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
26. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
27. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
28. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
29. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 2 статті 45 ГПК України).
30. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
31. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
32. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
33. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
34. З матеріалів цієї справи убачається, що Прокурором позов у ній подано з мотивів захисту інтересів територіальної громади смт. Лазурне, яку позбавлено можливості розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розміщено самовільно збудоване майно, внаслідок вчинення державними реєстраторами неправомірних дій з внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей про державну реєстрацію права власності на зазначений об`єкт (як об`єкт незавершеного будівництва) за ТОВ "Табіті".
35. Але, в ході розгляду цієї справи господарським судом першої інстанції було установлено, що земельна ділянка 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне під спірним об`єктом незавершеного будівництва на праві власності належить саме ТОВ "Табіті" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2019, укладеного Відповідачем із Селищною радою.
36. Пізніше, земельна ділянка з кадастровим номером 652475500:01:063:0099 була поділена ТОВ "Табіті" на земельні ділянки з кадастровими номерами 652475500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 652475500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 652475500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га і наразі саме до цих земельних ділянок спрямовані позовні вимоги у даній справі.
37. Місцевий господарський суд врахував також і наявність спору у справі № 923/196/20 щодо дійсності вказаного вище договору купівлі-продажу. Суд з`ясував, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.07.2020 у справі № 923/196/20 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2019, укладений між Селищною радою та ТОВ "Табіті" було визнано недійсним, проте в подальшому 02.12.2020 зазначене рішення господарського суду першої інстанції було скасовано в апеляційному порядку Південно-західним апеляційним господарським судом.
38. Таким чином, місцевий суд достеменно встановив, що станом на час заявлення позову у даній справі та її розгляду судом по суті, власником земельних ділянок на яких розміщено спірний об`єкт незавершеного будівництва є ТОВ "Табіті", тобто особа за якою і зареєстровано спірний об`єкт, а не територіальна громада смт. Лазурне в особі Селищної ради.
39. В свою чергу викладене переконливо свідчить про те, що позов Прокурором у даній справі подано на захист права власності на земельну ділянку, яке у Селищної ради було відсутнє, а тому таке право не могло бути порушене оспорюваними реєстраційними діями і відповідно не потребувало захисту.
40. За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
41. Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
42. Як вже зазначалося, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що відсутність порушеного права Позивача на захист якого подано позов є підставою для прийняття судом рішення про відмову у його задоволенні. Таким чином, виходячи із фактичних обставин цієї справи, апеляційний господарський суд прийняв правильне по суті рішення, однак внаслідок неврахування висновків Верховного Суду прийняв його з помилкових мотивів і вдався до аналізу спірних правовідносин в частині обраного Прокурором способу захисту порушеного права, хоча мав відмовити в позові через відсутність права, яке потребувало захисту.
43. У зв`язку з наведеним, враховуючи, що касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, з підстав неправильного застосовування апеляційним судом приписів статей 15, 16 ЦК України, які Верховний Суд знаходить частково обґрунтованими, колегія суддів доходить висновку й про часткове задоволення касаційних скарг, однак разом з тим, підстав для формування висновків з питань застосування правових норм, які ставлять скаржники у своїх касаційний скаргах, колегія суддів не вбачає, адже такі висновки не мають значення для правильного вирішення цього спору по суті.
44. Так само, через відсутність у даному випадку порушеного права на захист, якого було подано позов у даній справі, колегія суддів не приймає і посилання Селищної ради на постанову Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 914/1201/19, позаяк в межах тієї справи подібних обставин встановлено не було.
45. В частині ж аргументів Прокурора про те, що у справі № 923/196/20, укладений між Селищною радою та ТОВ "Табіті" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2019 таки було визнано недійсним, колегія суддів нагадує, що перевіряє правильність застосування судами правових норм виключно на підставі та в межах встановлених фактичних обставин справи, а тому такі аргументи враховувати не може. Зазначені обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, але підставою для нового розгляду справи вони наразі не є.