ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1075/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна" та (2) ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23 червня 2021 року (головуючий - Желік М.Б., судді: Скрипчук О.С., Мирутенко О.Л.), якою частково скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 22 вересня 2020 року (суддя Березняк Н.Є.) у справі
за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до: (1) Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова
та за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія"
про визнання недійсним договору.
У судовому засідання взяли участь представники:
Прокуратури - прокурор Павловська А.В.
Позивача - Матвіюк М.А., Матлай Й.І.
Відповідача 2 - Величко Д.В.
ОСОБА_1 - Васько І.П.
(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймалися Верховним Судом)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини спору
1. 26.11.2016 між Міністерством оборони України (далі МОУ, Замовник) в особі Західного управління капітального будівництва МОУ (далі ЗУКБ МОУ) на підставі Положення про ЗУКБ МОУ № 23 від 17.06.2003, від імені якого на підставі довіреності № 220/386/д від 10.11.2016 та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015 за № 28-ДП діяв тимчасово виконуючий обов`язки начальника ЗУКБ МОУ Винарський В.В. (Сторона-1), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Плюс Україна" (ТОВ "Енерджі Плюс Україна", Підрядник, Сторона-2) було укладено Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (надалі - Договір), який посвідчено Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 3558, відповідно до умов якого Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язалися збудувати об`єкт (об`єкт будівництва) житловий комплекс, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.
1.1. Для реалізації вказаного Договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва об`єкта визначена цим договором (пункт 2.2 Договору).
1.2. Згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору, фінансування будівництва здійснюється Стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об`єкта є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних чи юридичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами. У разі залучення Стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього Договору, Сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно до пункту 7.1 цього договору, частки.
1.3. Відповідно до розділу 3 Договору об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1 м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно наказу начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015 № 7 закріплено за КЕВ м. Львова. НСБЛВС, А 0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому № 4/370 від 26.01.53, № 394 від 07.08.64 та № 3-"С" від 08.02.85. Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену пунктом 1.1.5 цього Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт. Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього договору.
1.4. В розділі 4 Договору визначено права та обов`язки його сторін. Так, Сторона-2 бере на себе зобов`язання погасити заборгованість Сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75 000, 00 грн (пункт 4.1.20 Договору); компенсувати квадратними метрами житла Стороні-1 витрати, пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434 000,00 грн (пункт 4.1.22 Договору).
1.5. Сторона-1 зобов`язана передати Стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 4.2.3 Договору); Сторона-1 зобов`язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього Договору, в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна (пункт 4.2.4 Договору).
1.5. Строки виконання робіт, порядок розрахунків та частки сторін в об`єкті визначено в розділах 5-7 Договору.
1.6. Згідно з пунктом 12.7 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань.
2. В подальшому на підставі Акту приймання-передачі від 26.11.2016, Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла будівельний майданчик виробничу територію (земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко № 1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га), яка виділена у встановленому порядку для розміщення об`єкту, що будується, а також машин, механізмів, матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання, комунікацій, виробничих і санітарно-побутових приміщень, які використовуватимуться в процесі будівництва.
3. Окрім цього, на виконання умов Договору, 10.02.2017 сторонами було підписано Акт № 1 приймання-передачі квартири та Акт № 2 про зарахування, згідно яких Міністерством оборони України було прийнято у власність однокімнатну квартиру № 19 загальною площею 47,6 м кв. та загальною вартістю 492 065 грн за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 21б.
4. На підставі Договору, Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 26.11.2016, Актів № 1 та № 2 від 10.02.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Міністерством оборони України квартири № 19 за адресою м. Львів, вул. Рубчака, 21б, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 90577289 від 26.06.2017.
5. 13.02.2017 заступник Міністра оборони України (листом № 2641) повідомив Міністра оборони України про отримання в рамках виконання інвестиційної угоди вищезазначеної квартири та про надання її сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 .
Узагальнений зміст вимог та підстав позову
6. У травні 2017 року заступник військового прокуратура Західного регіону України (далі "Прокурор") звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі МОУ (далі також "Позивач") із позовною заявою до ЗУКБ МОУ (далі також "Відповідач-1") та ТОВ "Енерджі Плюс Україна" (далі також "Відповідач-2") про визнання Договору недійсним з моменту укладення.
6.1. Звертаючись до суду Прокурор зазначав, що внаслідок укладення Договору сторонами було неправомірно змінено цільове призначення земельної ділянки, а саме із земель оборони на землі житлової та громадської забудови, що прямо суперечить вимогам частини 2 статті 20 Земельного кодексу України та відповідно до статті 21 цього ж Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
6.2. Окрім того, Прокурор вказував, що оспорюваний Договір від імені МОУ укладено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ЗУКБ МОУ Винарським В.В. на підставі довіреності, яка не передбачала повноважень щодо підписання договорів, додаткових угод на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт, та без проведення конкурсу, передбаченого Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715.
Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
7. Дана справа розглядалася судами неодноразово.
8. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 позов Прокурора залишено без задоволення.
8.1. Цим же рішенням суду було залишено без розгляду подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівська мрія", як особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовну заяву про визнання Договору дійсним (третя особа заявила таке клопотання).
9. Вказане рішення господарського суду мотивоване таким:
- доводи Прокурора про те, що Винарський В.В. не мав повноважень на укладення оспорюваного Договору є безпідставними, адже такі повноваження були прямо передбачені у Положенні про ЗУКБ МОУ, а той факт, що Винарський В.В. свої повноваження перевищив (не отримав погодження Головного КЕУ ЗСУ) не може бути підставою для визнання цього Договору недійсним, адже спірний правочин був двічі схвалений самим МОУ, шляхом прийняття ним у власність житлової квартири, а також укладенням Додаткової угоди до спірного Договору;
- спірна земельна ділянка у м. Львові, по вул. Княгині Ольги, 1-5 до 1995 року дійсно належала до земель оборони і була закріплена за КЕЧ Львівського району КЕУ Прикарпатського військового округу та перебувала в користуванні військової частини 63349, але разом з тим, в 1995 році за рішенням Львівської міської ради вказану ділянку було вилучено із користування військової частини та змінено її цільове призначення та категорію, а саме із земель оборони на землі житлової та громадської забудови; таким чином не заслуговують на увагу доводи Прокурора, що підставою недійсності оскаржуваного Договору є фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови, позаяк уклавши Договір, Відповідачі жодним чином такого призначення не змінили.
10. За наслідками перегляду даної справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові Прокурора скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір з моменту його укладення.
11. Постанова апеляційного господарського суду мотивована таким:
- висновки господарського суду першої інстанції про те, що Винарський В.В. мав повноваження на укладення оспорюваного Договору є помилковими, адже довіреність, на підставі якої він підписав від імені МОУ оспорюваний Договір, не передбачала повноважень на його підписання чи підписання будь-яких інших договорів про будівництво на вказаних у довіреності земельних ділянках; водночас Положення про ЗУКБ МОУ передбачало погодження укладення такого договору з Головним управлінням розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, і в будь-якому випадку, не наділяло Управління самостійно укладати договір на будівництво саме від імені Міністерства оборони України;
- помилковими є також висновки місцевого господарського суду про те, що оспорюваний Договір у подальшому було схвалено Позивачем, адже прийняття однокімнатної квартири, оформлене Винарським В.В., який уклав без відповідних повноважень спірний Договір, не можна розцінювати як наступне схвалення правочину саме МОУ; наявний у матеріалах справи лист № 2641/з від 13.02.2017 заступника Міністра оборони України генерала-майора О.М. Шевчука, у якому він доповідає Міністрові оборони України Полтораку С.Т. про прийняття на баланс до квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква квартири загальною площею 47,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для подальшої передачі сім`ї загиблого Героя України капітана ОСОБА_2 та погодження цього листа Міністром оборони України також не можуть слугувати належними доказами схвалення МОУ спірного Договору, адже як у згаданому листі, так і у його погодженні відсутні покликання саме на оспорюваний Договір; 75 000 грн, які ТОВ "Енерджі Плюс Україна" перерахувало на виконання спірного Договору на рахунки ЗУКБ, не можуть свідчити про схвалення МОУ умов цього Договору, оскільки Управління є окремою юридичною особою та розпорядилось ними на свій розсуд;
- спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; враховуючи те, що ухвалою Львівської міської ради у 1995 році спірну земельну ділянку було надано у постійне користування для військової частини, безпідставними є висновки місцевого господарського суду про те, що вказана земельна ділянка не належить до земель оборони; також на момент укладення спірного Договору, спірна земельна ділянка не могла належати до комунальної власності з правом постійного користування у КЕВ м.Львова, оскільки відповідно до частини 2 статті 77 Земельного кодексу України, викладеній у редакції Закону № 5245-VI від 06.09.2012, землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; крім цього, на момент укладення спірного Договору на земельній ділянці було розміщене нерухоме майно МОУ, що ще раз підтверджує приналежність земельної ділянки до земель оборони;
- аналіз матеріалів даної справи свідчить також про те, що при укладенні спірного Договору його сторонами не було дотримано Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715, що в сукупності з наведеним вище є підставою для визнання оспорюваного Договору недійсним;
- щодо участі Прокурора у даній справі, то слід вказати, що ним було належно обґрунтовано правові підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України в господарському спорі; разом з цим, у зв`язку з необхідністю невідкладного вжиття заходів, спрямованих на відвернення можливих негативних наслідків виконання спірного правочину та очевидною тривалою бездіяльністю компетентного органу, якому повинно було бути відомо про порушення інтересів держави, одночасне подання позовної заяви до господарського суду та повідомлення Міністерства оборони України про це, не є підставою вважати звернення Прокурора необґрунтованим.
Касаційні скарги
12. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Енерджі Плюс Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
13. Водночас, із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду, як особа, що не приймала участі у справі, однак, яка вважає, що судом було вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, звернулася ОСОБА_1 . У касаційній скарзі просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а дану справу направити на новий розгляд цьому ж суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги ТОВ "Енерджі Плюс Україна" (узагальнено)
12. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано вимог статті 131-1 Конституції України та неправильно застосовано приписи статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру". Вказує також, що здійснене судом застосування вказаних норм суперечить висновкам Верховного Суду щодо їх правильного застосування, які було викладено у постановах від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 19.02.20119 у справі № 925/226/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/12705/18, що в свою чергу призвело до незастосування ним положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову Прокурора без розгляду).
12.1. Обґрунтовуючи наведене скаржник зазначає, що при розгляді цієї справи апеляційним господарським судом було проігноровано те, що її матеріали не містять жодних доказів неможливості захисту інтересів держави Міністерством оборони України самостійно. Більше того, в матеріалах справи відсутні також докази звернення Прокурора до МОУ перед поданням позову в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Подавши позов у даній справі, Прокурор фактично усунув Позивача від можливості звернутися до суду самостійно і тим самим неправомірно став альтернативним суб`єктом звернення до суду, що прямо суперечить як положенням наведених норм матеріального права, так і висновкам Верховного Суду щодо їх правильного застосовування.
13. Крім цього, Відповідач-2 вказує, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано також положення статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України та не враховано висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо правильного застосування вказаних норм, які було викладено у постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17 та від 20.03.20118 у справі № 910/8794/16.
13.1. Обґрунтовуючи наведене скаржник зазначає, що в силу вказаних норм Цивільного кодексу України та висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо їх правильного застосовування для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Більше того, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
13.2. Матеріалами цієї справи підтверджується, що оспорюваний Договір, як мінімум двічі, був схвалений самим Міністерством оборони України, шляхом прийняття у власність житлової квартири, а також укладення Додаткової угоди до Договору, а тому правових підстав для визнання його недійсним з підстав укладення його представником з перевищенням повноважень у даному випадку не було. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторони Договору не мали наміру його виконувати, навпаки всі дії сторін свідчать про те, що спірний Договір був прийнятий до виконання.
14. Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд не описує і не аналізує, адже приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (був підставою для відкриття касаційного провадження) вони не охоплюються.
15. Доводи відзиву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на касаційну скаргу ТОВ "Енерджі Плюс Україна", Верховним Судом не розглядаються, адже подано вказану заяву з пропуском, установленого судом строку для вчинення такої дії.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 (узагальнено)
16. Як вже зазначалося, ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду з підстав того, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови було вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.
16.1. Скаржниця вказує, що вона є однією із значної кількості інвесторів, які на підставі попередніх договорів купівлі-продажу квартир, вклали грошові кошти у будівництво житлового комплекту, що мало відбутися в рамках оспорюваного у цій справі Договору. Зазначає також, що при розгляді цієї справи жоден із учасників спору про обставини залучення грошових коштів від фізичних осіб не заявив, хоча такі обставини мають істотний вплив на вирішення цього спору. Підкреслює, що визнання недійсним оспорюваного Договору безумовно зачіпає її права та інтереси, адже в такому випадку вона позбавляється права набуття квартири у житловому комплексі по АДРЕСА_2 .
Доводи відзиву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на касаційну скаргу ОСОБА_1 (узагальнено)
17. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор стверджує про безпідставність усіх доводів та аргументів скаржниці. З постановою апеляційного господарського суду погоджується та просить залишити її без змін.
Процесуальні питання
18. Окрім вже згаданих пояснень, наведених у відзиві на касаційну скаргу, Прокурором до Верховного Суду було подано також клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав того, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду жодних прав, інтересів чи обов`язків скаржниці не зачіпає.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин спору
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1
19. Відповідно до частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
19.1. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи:
- учасники справи;
- особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
19.2. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
19.3. Разом з цим, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
20. Як вже зазначалося, ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду було вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки у зв`язку із тим, що судом було визнано недійсним оспорюваний Договір на підставі якого мав бути збудований житловий комплекс по АДРЕСА_2, інвестором у будівництво якого (на підставі попереднього договору купівлі-продажу, укладеного із ТОВ КУА "Оптимум") є скаржниця.
20.1. Але Верховний Суд з вказаним твердженням не погоджується і вважає його безпідставним, позаяк із вказаних аргументів жодним чином не слідує наявності тих умов з якими законодавець пов`язує можливість оскарження судового рішення не залученою до участі у справі особою (пункти 17. - 17.3. цієї Постанови).
20.2. Як справедливо у своєму клопотанні зазначає Прокурор, у постанові апеляційного господарського суду відсутні будь-які висновки про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1, не є вона й учасником спірних правовідносин, будь-яких прав чи обов`язків за оспорюваним Договором не набувала. Питання виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаним Договором перед третіми особами до предмету доказування у цьому спорі не входили, а тому усі доводи скаржниці про вплив таких обставин на результат його вирішення є необґрунтованими.
21. Пунктом 3 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
21.1. Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено, а Верховним Судом не встановлено обставин, які давали б підстави вважати, що судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, інтереси чи обов`язки скаржниці, в силу згаданого вище припису пункту 3 частини 1 статті 296 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою такої особи підлягає закриттю.