ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 51/328
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 22.09.2021
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс"
про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії
1. Короткий зміст вимог
1.1. У вересні 2007 року Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" (надалі - ТДВ "Трикотажна фабрика "Киянка", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" (надалі - ТОВ "Киянка-плюс", відповідач) про визнання за ним права власності на нежилі приміщення у будинку № 30 по вул. Васильківській у місті Києві згідно переліку та про зобов`язання відповідача звільнити вказані приміщення та здійснити державну реєстрацію виходу учасника - ЗАТ "Трикотажна фа-брика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка-плюс".
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2010 зборами учасників ТОВ "Киянка-плюс" прийнято рішення про надання згоди на вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників відповідача та повернення внеску у натуральній формі у власність позивача. Також рішенням загальних зборів учасників відповідача від 08.11.2010 керівника останнього було зобов`язано вчинити дії щодо звільнення займаних приміщень з метою передачі їх позивачу, кінцевою датою звільнення вказаних приміщень визначено 08.12.2010. З огляду на те, що спірні приміщення не були звільнені відповідачем, позивач стверджував про порушення його права власності на отриману при виході зі складу учасників відповідача частку, а тому просив захистити таке право в судовому порядку.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 позов ТОВ "Трикотажна фабрика "Киянка" задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Киянка - плюс" здійснити державну реєстрацію виходу учасника - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка - плюс". В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
1.4. Постановою Київського апеляційного господарського суду 19.06.2012 апеляційну скаргу ТОВ "Трикотажна фабрика "Киянка" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ "Трикотажна фабрика "Киянка" права власності на нежилі приміщення у будинку № 30 по вул. Васильківській у місті Києві згідно переліку та зобов`язання відповідача звільнити указані приміщення. Прийнято у цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. У іншій частині рішення залишено без змін.
1.5. 20.04.2021 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, скаржник) подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на оскарження рішення суду першої інстанції та постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №51/328. Відкрити апеляційне провадження у справі №51/328. Зупинити дію рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду 19.06.2012. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду 19.06.2012 у справі №51/328 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
1.6. В обґрунтування своєї скарги та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, апелянт зазначав, що він є власником корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРО" (код за ЄДРПОУ: 32309628) яке, у свою чергу, є власником корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-Плюс". Зменшення статутного капіталу ТОВ "Киянка-Плюс", виведення з статутного капіталу нерухомого майна ТОВ "Киянка-Плюс" та визнання права власності на нерухоме майно на підставі оскаржуваного судового рішення безпосередньо вплинуло на вартість корпоративних прав скаржника, та змусило останнього звернутись до суду з даною апеляційною скаргою.
1.7. ТОВ "ОРО", як власник 70% корпоративних прав ТОВ "Киянка-Плюс", не приймало жодних рішень щодо участі та голосуванні 08.11.2010 у загальних зборах учасників ТОВ "Киянка-плюс".
1.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 клопотання ОСОБА_1, який не був учасником справи, про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.
1.9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 прийнято до розгляду заяву ТОВ "ОРО" про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 .
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 та за заявою ТОВ "ОРО" про приєднання до апеляційної скарги закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
2.2. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 23.01.2012 у справі № 51/328 не вирішувалися питання стосовно прав, інтересів або обов`язків скаржника - ОСОБА_1 .
2.3. Апеляційний суд вказав, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "ОРО" також не вирішувалися, тобто не існує правового зв`язку між заявником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
2.4. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що рішення вважається таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб, проте у цій справі у мотивувальній частині рішення не містились висновки про права та обов`язки ТОВ "ОРО", а також не було вказано про них і у резолютивній частині. Будь - який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 29.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до суду для продовження розгляду.
3.2. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: частини 1 статті 167 ГК України, статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пункт 30 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та порушення норм статей 219, 233, пункту 3 частини 1 статті 264, статей 265, 270 ГПК України.
3.3. Скаржник стверджував, що суд апеляційної інстанції закривши апеляційне провадження з підстав відсутності порушених прав не врахував, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду безпосередньо впливають на права скаржника, зокрема право володіння майновими корпоративними правами, їх розмір, грошове вираження частки у статному капіталі, а також на інтереси скаржника, які проявляються в опосередкованому володінні та управлінні ТОВ "Киянка - Плюс".
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Трикотажна фабрика "Киянка" стверджувало, що здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі №42/254 та постанові Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №921/1359/14-г/5).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану апеляційним судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судом норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
4.4. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги. У той же час, згідно з Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
4.5. Тобто станом на час постановлення судових рішень, які ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку, положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, й у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
4.6. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
4.7. У справі, що переглядається, порушено питання щодо допуску до апеляційного провадження скарги, яка подана до суду апеляційної інстанції після набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду, які переглядались апеляційним судом за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.
4.8. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
4.9. Отже Основним Законом закріплений принцип незворотності дії закону у часі.
4.10. Згідно з висновками, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 06.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
4.11. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
4.12. За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
4.13. Частиною першою статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
4.14. Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
4.15. Водночас розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
4.16. З урахуванням вищезазначеного, суб`єктивне процесуальне право особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припиняється із втратою чинності цим Кодексом та не підлягає відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), який не містить такого застереження.
4.17. При цьому, касаційний суд зауважує, що здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може бути наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
4.18. Аналогічні правові висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 911/3061/15, від 29.03.2021 у справі № 921/1359/14-г/5, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від11.11.2021 у справі № 910/23142/14.
4.19. З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.
4.20. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження.
4.21. За наведених обставин, Верховний Суд вважає, що дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження були процесуально необхідними, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду рішення суду, яке не підлягає оскарженню, і в разі його апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції діяв би не як "суд, встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.
4.22. Доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків про відсутність порушення прав ОСОБА_1 Верховний Суд не розглядає, оскільки у разі надходження апеляційної скарги на судові рішення, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), суд апеляційної інстанції повинен відмовляти у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України.