ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/313/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр" - Дьякова В.О., ОСОБА_1 - Цвика А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренді" арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни за вх. № 9469/2021
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021
у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренді"
про визнання банкрутом.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив задовольнити касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренді" арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни за вх. № 9469/2021 - постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/313/20 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 залишити без змін. При цьому
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренді" (далі - ТОВ "Ренді") на засновників (керівників) банкрута.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду Одеської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 916/313/20 про банкрутство ТОВ "Ренді".
3. Так, 25.02.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ренді", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.
4. Відповідно до ухвали попереднього засідання від 31.03.2020 визнаними вимогами кредиторів ТОВ "Ренді" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр"; Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
5. 09.06.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано вимоги до боржника таких кредиторів: Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр".
6. Загальна сума кредиторських вимог кредиторів до ТОВ "Ренді", визнаних Господарським судом Одеської області у справі № 916/313/20, становить 10 208 074,34 грн.
7. 07.07.2020 постановою Господарського суду Одеської області визнано банкрутом ТОВ "Ренді", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.
8. 03.11.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області відсторонено арбітражного керуючого Сухініна С.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Ренді", призначено ліквідатором ТОВ "Ренді" арбітражного керуючого Колмикову Т. О.
Подання до суду заяви.
9. 26.01.2021 ліквідатор боржника звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про покладання субсидіарної відповідальності на посадових осіб боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ренді" грошових коштів в сумі 10 188 051,42 грн та стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Ренді" грошових коштів в сумі 20 022,92 грн.
10. Заява ліквідатора засновувалася на звіті про проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Ренді" від 19.06.2020, виготовленому ФОП Шевченко А.О.
Ліквідатор боржника зазначила, що підставою для притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності є наступне:
- за результатом проведеного аналізу фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання ТОВ "Ренді", який проведено в процедурі розпорядження майном станом на 19.06.2020, встановлено в діях посадових осіб Боржника наявність ознаки дій, спрямованих на доведення до банкрутства ТОВ "Ренді";
- значний обсяг активів ТОВ "Ренді" становила дебіторська заборгованість. Керівником ТОВ "Ренді", як вбачається з даних балансу Боржника, не велась претензійно-позовна робота, що фактично призвело до втрати боржників, які були винні грошові кошти ТОВ "Ренді", а це в свою чергу призвело до фактичної втрати активу підприємства, що кваліфікується як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи, відповідно до обов`язків, покладених на них Статутом;
- під час ведення господарської діяльності та на підставі рішень та дій колишніх керівників та засновників ТОВ "Ренді" - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, господарська діяльність боржника фактично припинилася у незаконний спосіб, що виражалося у бездіяльності керівництва та засновників боржника в частині не проведення претензійно-позовної роботи, що завдало істотної матеріальної шкоди інтересам кредиторів.
Розгляд справи судами.
11. 20.04.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на посадових осіб боржника ТОВ "Ренді" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ренді" 10 188 051 (десять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч п`ятдесят одну) грн 42 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Ренді" 20 022 (двадцять тисяч двадцять дві) грн 92 коп.
12. Ухвала суду мотивована тим, що період виникнення кредиторської заборгованості співпадає з періодом виконання повноважень керівників ТОВ "Ренді": ОСОБА_1 (30.03.2018 - 07.05.2019) - заборгованість перед кредиторами в загальній сумі 10 188 051,42 грн та ОСОБА_2 (07.05.2019 - 25.02.2020) - заборгованість в сумі 20 022,92 грн.
Тобто, під час ведення господарської діяльності завдяки діям колишніх керівників та засновників ТОВ "Ренді" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - господарську діяльність товариства фактично припинено у незаконний спосіб, у зв`язку з бездіяльністю керівництва боржника по вжиттю заходів з повернення грошових коштів шляхом проведення претензійно-позовної роботи, що в свою чергу завдало істотної матеріальної шкоди кредиторам.
13. 09.09.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/313/20. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ТОВ "Ренді" у зв`язку з доведенням до банкрутства.
14. Суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що станом на 01.01.2020 обсяги дебіторської заборгованості, згідно даних проведеної інвентаризації ТОВ "Ренді", які можливо було б віднести до активів з метою визначення рівня платоспроможності боржника, відсутні. При цьому в матеріалах справи також відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували факт існування чи вибуття дебіторської заборгованості, на яку посилався арбітражний керуючий. А тому невжиття дій щодо повернення дебіторської заборгованості, факт існування якої не підтверджується належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності.
Крім того, посилання у звіті на вірогідність шахрайства та зловживанням своїм службовим станом керівництвом ТОВ "Ренді" не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише вироком суду у кримінальній справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про доведення ТОВ "Ренді" до банкрутства, не доведено вини засновників та керівників боржника у банкрутстві підприємства, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Колмикової Т.О. про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов`язаннями ТОВ "Ренді".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
15. 22.09.2021 (згідно з поштовим ідентифікатором № 6507807840850 на конверті) ліквідатором ТОВ "Ренді" арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/313/20 залишити в силі.
16. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження ліквідатор боржника Колмикова Т.О. зазначає, що Південно-західним апеляційним господарським судом в оскарженій постанові не враховано висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, що кореспондується з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.
17. 12.11.2021 до Верховного Суду від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Ренді" арбітражного керуючого Колмикової Т.О., в якому підтримано доводи касаційної скарги та наведено прохання скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/313/20 залишити без змін.
18. 15.11.2021 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Цвика А.О. надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Ренді" арбітражного керуючого Колмикової Т.О., в якому зазначено про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права та наведено прохання відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
19. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що у даному випадку тільки не передання ліквідатору первинних фінансових документів боржника не є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності. При цьому судом першої інстанції не зазначено, яким чином відсутність документів вплинула на втрату платоспроможності боржника, тобто на втрату можливості задовольнити вимоги кредиторів, отже не доведено причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
22. Судова колегія не погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
23. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
24. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
25. При цьому умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
26. Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
27. Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
28. Відповідно до положень частини першої статті 62 КУзПБ до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання.
29. За статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
30. Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
31. Таким чином, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні статті 62 КУзПБ є зменшення ліквідаційної маси.
32. Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.
33. При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.
34. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
35. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
36. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.
37. Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.
38. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
39. Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
40. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.
41. У цій справі ліквідатором було визначено суб`єктів відповідальності - керівників (учасників) банкрута та судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.03.2018 по 07.05.2019 учасником ТОВ "Ренді" з часткою у статутному капіталі у розмірі 100% був ОСОБА_1 (виконував повноваження керівника боржника з 02.04.2018 по 07.05.2019), а з 07.05.2019 учасником ТОВ "Ренді" з часткою у статутному капіталі у розмірі 100% став ОСОБА_2 (керівник боржника з 08.05.2019).
42. Водночас, судом першої інстанції зазначено про об`єкт цього правопорушення - завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями (бездіяльністю) керівників банкрута.
43. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов`язання.
44. Так само і статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
45. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.
46. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
47. Слід зауважити, що відповідачі у справі не надали пояснень стосовно обставин здійснення господарської діяльності та добросовісності/недобросовісності своєї бездіяльності, яка виражена у ненаданні ліквідатору колишніми керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника.
48. Стосовно об`єктивної сторони у цій справі ліквідатор виходив з того, що керівниками ТОВ "Ренді" жодних дій з вчинення претензійно-позовної роботи відносно повернення дебіторської заборгованості не здійснювалось і при цьому не передавалися ліквідатору первинні фінансові документи боржника.
49. Слід зауважити, що частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників або інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".
50. Проте, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, серед іншого, прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Такий обов`язок встановлено у частині другій статті 59 КУзПБ.
51. Тому колегія суддів критично ставиться до посилання суду апеляційної інстанції на пункт 3.2. "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361), яким визначено перелік ознак погіршення фінансово-господарського стану підприємства, оскільки такий перелік не є вичерпним.
52. Судова колегія звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
53. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
54. Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно непередачі документів зробили неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
55. А відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021, документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Крім того, зроблено висновок, що колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.
56. Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому загалом часовому проміжку.
57. Крім того, тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
58. ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов`язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.
59. Необхідно підкреслити, що законодавство України про неплатоспроможність також понад вже 20 років містить положення стосовно субсидіарної відповідальності.
60. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі ліквідатором у заяві про покладання субсидіарної відповідальності викладено усі складові елементи цього господарського правопорушення, а судом першої інстанції їх розглянуто та ухвалено обґрунтоване рішення про стягнення з відповідачів відповідних сум. Водночас судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи частини другої статті 61 КУзПБ.