ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1334/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. Д. Кондратова
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнтар"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021
у складі колегії суддів: Г. Т. Кордюк - головуючий, Н. М. Кравчук, О. Л. Мирутенко
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
до приватного підприємства "Синерджі Консалтинг"
про стягнення 161 021, 20 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Синерджі Консалтинг" (далі - ПП "Синерджі Консалтинг") 161 021,20 грн, з яких: 154 029,40 грн - основна заборгованість; 4 838,95 грн - пеня; 776,70 грн - 3% річних; 1 376,15 грн - інфляційні втрати.
Позов мотивовано неналежним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №6169/Ф від 21.08.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді в частині повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії за період з 01.07.2019 по 30.04.2020.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПП "Синерджі Консалтинг" на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" 154 029,40 грн основного боргу, 4 838,95 грн пені, 776,70 грн 3% річних, 1 376,15 грн інфляційних, 2 415,32 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов договору та забезпечення об`єкта відповідача за період часу з липня 2019 року по квітень 2020 року включно тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах загальною вартістю 154 029,40 грн, та прострочення виконання зобов`язання відповідачем, що є підставою для стягнення суми боргу.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20 залишено без змін, апеляційну скаргу ПП "Синерджі Консалтинг" - без задоволення.
12 квітня 2021 року особа, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнтар" (далі - ТОВ "Лайнтар") звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20 вирішено питання про права та обов`язки ТОВ "Лайнтар", оскільки останній на підставі договору оренди від 02.11.2020, укладеного з ПП "Синерджі Консалтинг", є орендарем кімнати №501 площею 35,3 кв.м у місті Львові по вул. Наукова 16 та сплачує вартість спожитих комунальних послуг, у тому числі послуг з теплопостачання.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнтар" на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20.
Ухвала мотивована тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та (або) обов`язки лише сторін за договором, а саме ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ПП "Синерджі Консалтинг". Судом не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки інших осіб, у тому числі прав і інтересів ТОВ "Лайнтар". Оскаржуване рішення (його мотивувальна чи (або) резолютивна частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржника.
Предметом позову у цій справі є вимога ЛМКП "Львівтеплоенерго" про стягнення з ПП "Синерджі Консалтинг" основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №6169/Ф від 21.08.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді в частині повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії за період з 01.07.2019 по 30.04.2020.
ТОВ "Лайнтар" не було стороною договору від 21.08.2018 №6169/Ф, укладеного між ПП "Синерджі Консалтинг" та ЛМКП "Львівтеплоенерго", та не має жодних правовідносин з позивачем.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Лайнтар" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 914/1334/20, справу направити до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 17, 254, 264 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ "Лайнтар" вказує на те, що він є користувачем частини приміщень за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 16 відповідно до договору оренди кімнати від 01.11.2020 і на ТОВ "Лайнтар" покладено обов`язок сплачувати комунальні послуги.
4. Позиції інших учасників справи
Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Лайнтар" у задоволенні касаційної скарги.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказані норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 у справі №910/2795/20.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Предметом позову в цій справі є заборгованість ПП "Синерджі Консалтинг" за поставлену ЛМКП "Львівтеплоенерго" теплову енергію в гарячій воді за договором від 21.08.2018 № 6169/Ф, укладеним між ПП "Синерджі Консалтинг" та ЛМКП "Львівтеплоенерго".
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції для встановлення факту наявності заборгованості за договором від 21.08.2018 № 6169/Ф, укладеним між ПП "Синерджі Консалтинг" та ЛМКП "Львівтеплоенерго", досліджував саме правовідносини, які виникли у зв`язку із здійсненням господарської діяльності сторін договору.
ТОВ "Лайнтар" не є стороною договору від 21.08.2018 №6169/Ф, укладеного між ПП "Синерджі Консалтинг" та ЛМКП "Львівтеплоенерго", та не має правовідносин з позивачем.
Місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та (або) обов`язки лише сторін за договором від 21.08.2018 №6169/Ф, а саме ЛМКП "Львівтеплоенерго" та ПП "Синерджі Консалтинг". Судом не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки інших осіб, у тому числі прав і інтересів ТОВ "Лайнтар". Оскаржуване рішення (його мотивувальна чи (або) резолютивна частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржника, рішення з цього приводу судом не приймалось.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лайнтар" на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2020, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки згаданої особи не вирішувались.
Посилання ТОВ "Лайнтар" у касаційній скарзі на договір оренди кімнати від 02.11.2020, укладений між ТОВ "Лайнтар" і ПП "Синерджі Консалтинг", відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що предметом спору є заборгованість ПП "Синерджі Консалтинг" на поставлену ЛМКП "Львівтеплоенерго" теплову енергію за період з 01.07.2019 по 30.04.2020.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі на підтвердження своїх аргументів про порушення судом апеляційної інстанції п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, щодо вирішення судовим рішенням у цій справі питання про його права не підтвердились.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не було порушено положень ст. ст. 17, 254, 264 ГПК України.