ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 808/1684/16
адміністративне провадження № К/9901/32634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №808/1684/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарабей-7" до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про визнання незаконними протоколу та припису, скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (суддя Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.),
ВСТАНОВИВ:
27 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скарабей-7" (далі також - позивач, ТОВ "Скарабей-7") звернулось до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі також - відповідач) про визнання незаконними протоколу та припису, визнання незаконною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Скарабей-7" не є замовником будівництва об`єкта "Реконструкція будівель кафе за адресою: м.Запоріжжя, вул.Нижньодніпровська, 2-з"; товариство не укладало жодних договорів підряду щодо реконструкції будівель кафе і не виконувало самостійно жодних будівельних робіт, а тому не є суб`єктом містобудування у розумінні Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Об`єкти, розташовані на території щодо якої позивачу надано право на здійснення підприємницької діяльності, є тимчасовими спорудами і операції щодо їх встановлення, реконструкції, ремонту або демонтажу не потребують отримання будь-яких дозвільних документів, окрім паспорту прив`язки.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано припис №14 від 29 квітня 2016 року; визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №17/1008-22.1/1328 від 13 травня 2016 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що посадовою особою відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Скарабей-7", про що складено акт перевірки від 26 квітня 2016 року.
В акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було зареєстровано подану замовником будівництва - ТОВ "Скарабей-7" декларацію від 11 серпня 2014 року за №ЗП 143142230020 про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція будівель кафе за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 2-з". Під час перевірки виявлено, що документи, які зазначені в декларації про готовність об`єкту до експлуатації, відсутні. Виїздом на місце було зафіксовано існування будівлі кафе "Г" образної конфігурації в плані розміром приблизно 17,5х11 м з дерев`яних конструкцій без фундаменту.
29 квітня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Оксанченко С.М. у присутності директора ТОВ "Скарабей-7" складено:
- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що є порушенням ч.10 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, відповідальність за яке передбачена абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України "про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності";
- припис №14 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому з метою усунення виявлених порушень від позивача вимагається не експлуатувати об`єкт з 29 квітня 2016 року до прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Постановою №17/1008-22.1/1328 від 13 травня 2016 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 130500,00 грн.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ "Скарабей-7" не є суб`єктом правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена абз.4 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки останнє не є замовником будівництва об`єкту й не виконувало функцій замовника та підрядника одночасно, а сам об`єкт є тимчасовою спорудою, облаштування якої не потребує відповідно до вимог чинного законодавства подання декларації про готовність об`єкту до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним протоколу про порушення у сфері містобудування від 29 квітня 2016 року, суд вказав на те, що такий не є рішенням суб`єкта владних повноважень і сам по собі не тягне правових наслідків для позивача, а лише є документом, який фіксує виявлене, на думку відповідача, правопорушення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту реєстрації відповідачем декларації позивача про готовність об`єкту до експлуатації, останній одразу набуває статусу замовника будівництва, а об`єкт, зазначений ним в декларації, статусу об`єкта будівництва, що, в даному випадку, свідчить про законність та обґрунтованість прийнятих відповідачем протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису та постанови про накладення штрафу.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року № 553.
За змістом частини першої та четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.
За змістом частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року № 553 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Поняття замовника визначено у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", де вказано, що це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Після проведення перевірки контролюючий орган, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складає протокол разом з приписом. Виконання цього припису покладається на суб`єкта містобудування.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 464/2858/17, від 24 липня 2018 року у справі № 804/2418/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 804/2455/16 та від 23 листопада 2018 року у справі № 804/1844/16.
Абзацом 4 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації:
-об`єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат;
-об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти мінімальних заробітних плат;
-об`єктів III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат;
-об`єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат;
-об`єктів V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.
Отже аналіз вищенаведеної норми чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що суб`єктом зазначеного правопорушення може бути лише суб`єкт містобудування, який є замовником будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або той, що виконує функції замовника і підрядника одночасно.
Водночас, судами попередніх інстанцій констатовано, що, в даному випадку, позивач не є суб`єктом правопорушення, яке інкримінується йому відповідачем, оскільки, як встановили суди, він не є замовником будівництва об`єкту. При цьому, відповідачем будь-яких доказів протилежного судам не надано.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Згідно п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, завтердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 від 21.10.2011, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
Як вже було зазначено в цій постанові, під час проведення позапланової перевірки (виїздом на місце) інспектором було зафіксовано існування будівлі кафе "Г" образної конфігурації в плані розміром приблизно 17,5х11 м з дерев`яних конструкцій, без фундаменту, зовнішнє оздоблення - дерев`яні дошки, покрівля металочерепиця.
Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що зазначений об`єкт підпадає під ознаки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розміщення якої потребує лише наявність паспорту прив`язки.
Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем порушення Товариством вимог містобудівного законодавства.
Доводи ж касаційної скарги про законність прийнятих відповідачем протоколу, припису та постанови про накладення штрафу з посиланням на набуття позивачем статусу замовника будівництва, а об`єктом, зазначеним ним в декларації, статусу об`єкта будівництва з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами, зокрема відсутністю у позивача статусу замовника будівництва об`єкту.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,