ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/16468/16
адміністративне провадження № К/9901/38995/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №815/4544/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи України", за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, ДП "Національні інформаційні системи України", третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2016, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 ; визнання протиправним та скасування наказу від 18.10.2016 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами розгляду скарги протиправно їй було заблоковано доступ до ЄДР, як державному реєстратору. Копію скарги отримана нею 17.10.2016, а засідання комісії відбулось 12.10.2016. Такі дії позбавили її можливості надати будь-які пояснення, зауваження, з`ясувати всі обставини щодо скарги.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2016 №2975/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 №30325604 та тимчасового заблокування доступу державного нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Судами встановлено, що 19.09.2016 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 15.09.2016 та 28.09.2016 додатки до скарги на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 №30325604, від 07.07.2016 №30369200, №30369266.
За результатом розгляду скарги Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України дійшла висновку про, зокрема, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 та блокування доступу державного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру прав строком на три місяці.
Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2016 №2975/5, зокрема, скасовано рішення прийняте державним нотаріусом Мазур О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 №30325604; тимчасово заблоковано доступ державного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Не погоджуючись із висновком Комісії від 12.10.2016 та наказом Міністерства юстиції України "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", вказуючи на порушення процедури розгляду скарги, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень були допущені порушення п. 11 Порядку №1128 в частині направлення позивачу копії скарги з доданими документами. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про недопушення позивачкою, як державним нотаріусом, вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення №30325604 про державну реєстрацію права власності на магазин непродовольчих товарів, прийнятого за результатами поданих ОСОБА_3 документів.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задволеня позову та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що процедурні порушення, за їх наявності, не можуть бути окремою підставою для скасування правомірного по суті рішення, в цьому випадку наказу.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що відповідачами було порушено процедуру розгляду скарги, зокрема, не надіслано копію скарги ОСОБА_2 у строки, передбачені п.11 Порядку №1128, що позбавило можливості її, як суб`єкта оскарження, надати свої пояснення та заперечення.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 N755-IV (далі - Закон N755-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги:
- на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);
- на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно із ч. 3 статті 34 Закону N 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону N 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
- відмову в задоволенні скарги;
- задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;
б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації;
в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.
Згідно із ч. ч. 8, 10 статті 34 Закону N 755-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
- скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;
- на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;
- у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
- у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
- є рішення цього органу з такого самого питання;
- в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;
- скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
- закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
- державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок) розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Відповідно до п. 11 Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.
З огляду на це, ненаправлення та / або направлення копії скарги та доданих до неї документів надаються суб`єкту оскарження не у строк, встановлений п. 11 Порядку не може вважатися формальним порушенням.
Таким чином, позивачка була фактично позбавлена можливості надавати відповідні пояснення.
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що суб`єкту, дії якого оскаржуються, не надіслано скарги, у строк, встановлений п. 11 Порядку, Комісія не мала законних підстав розглядати скаргу по суті.
Позбавлення суб`єкта оскарження можливості надати відповідні пояснення, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Водночас, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка позбавлена права оскаржувати наказ в частині реєстраційного запису з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Наказ №2975/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосується виключно майнових прав третіх осіб.
Реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора. Тому у частині скасування рішення про реєстрацію, оскаржуваний наказ не може порушувати прав нотаріуса, як реєстратора, оскільки останній не є учасником правовідносин, що винили на підставі реєстраційної дії, а отже й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносинах є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії. Саме вони мають право на звернення до суду.
У постанові від 01.07.2020 у справі №9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом".
З огляду на вищенаведене, нотаріус у цих правовідносинах не має права на звернення до суду з метою оскарження вищезазначеного пунку наказу в жодному виді провадження, а тому провадження у цій частині справи підлягає закриттю.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд