ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/12998/16
адміністративне провадження № К/9901/44189/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економіки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Грибан І.О., Сорочка Є.О. від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Міністерство економіки України; далі - Міністерство, Мінекономрозвитку, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі №4102-10/281 від 20 липня 2016 року, про відмову у видачі висновку про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до рамкового контракту №1 від 22 грудня 2015 року, окремого контракту №1 від 23 грудня 2015 року та окремого контракту №2 від 23 лютого 2016 року, укладеного з компанією Noble Clean Fuels Limited - NCFL (Великобританія), від якої у подальшому права та обов`язки за контрактом перейшли до компанії FTN Monitor Limited (Великобританія) згідно з договором про заміну сторони від 07 червня 2016 року; зобов`язання видати висновок про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до рамкового контракту №1 від 22 грудня 2015 року, окремого контракту №1 від 23 грудня 2015 року та окремого контракту №2 від 23 лютого 2016 року, укладеного з компанією Noble Clean Fuels Limited - NCFL (Великобританія), від якої у подальшому права та обов`язки за контрактом перейшли до компанії FTN Monitor Limited (Великобританія) згідно з договором про заміну сторони від 07 червня 2016 року, з 07 липня 2016 року (включно) та на строк, що становить 90 календарних днів, з моменту набрання законної сили рішенням у справі №826/12998/16.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що відмова Міністерства у продовженні йому строків зовнішньоекономічних операцій за рамковим контрактом купівлі-продажу природного газу №1 від 12 грудня 2015 року та окремими договорами до нього є незаконною, протиправною й такою, що порушує права та інтереси Товариства, адже останнім своєчасно було подано відповідачу всі передбачені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 (далі - Порядок №1409), документи; при цьому вичерпний перелік підстав для відмови у наданні висновку щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) строків проведення розрахунків закріплено в пункті 9 Порядку №1409 й щодо Товариства такі обставини відсутні; проте, незважаючи на викладене, Міністерством було відмовлено у складанні висновку й, до того ж, з порушенням встановленого пунктом 7 Порядку №1409 десятиденного строку розгляду цього питання; разом з тим, відповідачем не було враховано й того, що у разі здійснення купівлі-продажу природного газу з метою його постачання споживачеві операція з транспортування газу є складовою частиною відносин та не може бути відокремлена від безпосередньо операцій з його купівлі-продажу та постачання, а відтак зовнішньоекономічні операції, щодо продовження строків здійснення розрахунків за якими Товариство звернулось до Міністерства, підпадають під визначення підпункту 7 пункту 2 Порядку №1409 та, відповідно, частини 1 статті 6 Закону №185/94-ВР.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не було порушено строків розгляду заяви Товариства про продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями; крім того такі операції, здійснювані на виконання умов рамкового контракту купівлі-продажу природного газу та окремих договорів до нього, не відповідають вимогам статті 6 Закону №185 та пункту 2 Порядку №1409, адже за їх умовами Мінекономрозвитку надає висновки щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу виключно НАК "Нафтогаз України"; разом з тим, причиною перенесення строків поставки природного газу є ненадання потужностей для транспортування природного газу НАК "Нафтогаз України", тобто форс-мажорні обставини, у зв`язку із чим Товариству доцільно було б проінформувати про такі обставини (з наданням підтверджуючих документів) відповідні державні органи, які здійснюють контроль за додержанням вимог валютного законодавства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (з врахуванням ухвали цього ж суду від 02 листопада 2017 року про виправлення описки) позов задоволено.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що з огляду на умови рамкового контракту купівлі-продажу природного газу та окремих договорів до нього їх предметом були чотири хронологічні операції: придбання, продаж, передача та прийом природного газу; в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що ціна за транспортування природного газу до кінцевої магістральної системи не була оплачена позивачем в загальній ціні товару, а відтак, на думку суду, оплата витрат із транспортування газу включена у ціну товару й тягар її сплати, в тому числі додаткових витрат понад договірну ціну, покладено саме на позивача, що, власне, відповідає і предмету рамкового контракту, який врегульовує відносини з транспортування товару; за наведеного зовнішньоекономічні операції за рамковим контрактом купівлі-продажу природного газу підпадають під визначення підпункту 7 пункту 2 Порядку №1409, у зв`язку із чим відповідно до статті 6 Закону №185/94-ВР щодо них могли бути продовжені строки проведення розрахунків; водночас, суд першої інстанції не врахував положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР та в мотивувальній частині рішення зробив категоричний висновок про те, що, в даному випадку, причиною перенесення поставки газу були форс-мажорні обставини, перебравши на себе повноваження Торгово-промислової палати; до того ж, зважаючи, що в період з 07 липня 2016 року по 19 жовтня 2017 року позивач перебував у стані правової невизначеності й після судового тлумачення норм права максимально можливим способом його повернення до попереднього стану може бути лише надання такого ж часу, який би він мав, якби протягом всієї тривалості спірного періоду його право не було порушеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання Міністерства видати Товариству висновок про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до рамкового контракту та окремих контрактів до нього.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Міністерство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що предметом рамкового контракту купівлі-продажу природного газу та окремих договорів до нього було саме придбання природного газу, а відтак положеннями Закону №185/94-ВР й Порядку 1409 не передбачено продовження строків проведення розрахунків за такими зовнішньоекономічними операціями; разом з тим, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив операції з транспортування природного газу з його передачею та прийшов до висновку про включення ціни транспортування до ціни купівлі-продажу газу; при цьому, Міністерство вказало, що в разі наявності форс-мажорних обставин, які унеможливили розрахунки за контрактом в межах встановлених строків, Товариство не було позбавлено можливості проінформувати про них (із наданням підтверджуючих документів) відповідні державні органи, які здійснюють контроль за додержанням вимог валютного законодавства; водночас, зобов`язуючи відповідача видати Товариству висновок про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу апеляційний суд перебрав на себе функції суб`єкта владних повноважень, покладені на нього законом, адже вирішення питання надання такого дозволу за результатами розгляду заяви суб`єкта господарювання відноситься до дискреційних повноважень Міністерства.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 09 грудня 2021 року.
Судом надіслано учасникам справи повістки про виклик у судове засідання рекомендованою кореспонденцією із зворотною розпискою; при цьому Товариству як за адресою, інформація щодо якої міститься в матеріалах справи (04070, м. Київ, вул. Межигірська, 1), так і за зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1), відтак в силу вимог частин восьмої, одинадцятої статті 126, частини першої статті 131 КАС України вважається, що повістку вручено Товариству, а позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду.
08 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про здійснення його заміни на Міністерство економіки України, яке обґрунтовано зміною назви центрального органу виконавчої влади, а також про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Судом здійснено заміну відповідача у справі на Міністерство економіки України.
В судове засідання представники учасників справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явилися, у зв`язку з чим, беручи до уваги положення частини 4 статті 344, пункту 2 частини 1 статті 345 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що 12 грудня 2015 року між Товариством та компанією Noble Clean Fuels Limited (Великобританія) (далі - NCFL) укладено рамковий контракт купівлі-продажу природного газу №1, а в подальшому - 23 грудня 2015 року та 23 лютого 2016 року відповідно окремий контракт №1 та окремий контракт №2.
Відповідно до пунктів 1 - 4 контракту NCFL зобов`язалась продати, передати або організувати передачу, а Товариство - придбати, прийняти чи організувати прийом природного газу на умовах DAP або FCA (у тлумаченні Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс 2010").
На виконання умов контракту позивачем здійснено 100 % оплату природного газу на загальну суму 6 231 252,00 доларів США шляхом виставлення безвідкличних документарних акредитивів з їх наступним розкриттям проти інвойсів NCFL до моменту початку поставки природного газу, внаслідок чого здійснено наступні оплати: 24 лютого 2016 року - в сумі 1 070 400,00 доларів США, 29 лютого 2016 року - в сумі 956 800,00 доларів США, 09 березня 2016 року - в сумі 2 054 052,00 доларів США, 08 квітня 2016 року - в сумі 750 000,00 доларів США, 08 квітня 2016 року - в сумі 1 400 000,00 доларів США, що підтверджується довідкою уповноваженого банку №55854-27.3-200470 від 05 липня 2016 року.
NCFL не змогла забезпечити повне і своєчасне виконання своїх зобов`язань, лише частково здійснивши постачання товару на загальну суму 4 612 197,26 доларів США, що підтверджується митними деклараціями №903010002/2016/2147 від 15 березня 2016 року на суму 3 620 284,62 доларів США, №903010002/2016/4016 від 13 травня 2016 року на суму 186,39 доларів США, №903010002/2016/2984 від 13 квітня 2016 року на суму 991 726,25 доларів США та комерційними актами приймання-передачі товару.
Отже, у NCFL перед позивачем утворилась заборгованість у виді недопоставленого обсягу природного газу на суму 1 619 054,74 доларів США.
В подальшому, з метою виконання зобов`язань за рамковим контрактом купівлі-продажу природного газу, погашення грошової заборгованості перед позивачем або передачею йому недопоставленого обсягу природного газу укладено тристоронній договір про заміну сторони у зобов`язанні від 07 червня 2016 року, за умовами якого FTN Monitor Limited (Великобританія) набуло усіх прав та обов`язків NCFL, відповідно до рамкового контракту купівлі-продажу природного газу та окремих контрактів, укладених з позивачем.
Відповідно до довідки уповноваженого банку №55854-27.3-200470 від 05 липня 2016 року позивачу частково повернуто грошову заборгованість у сумі 360 000,00 доларів США, а відтак частина невиконаного зобов`язання склала 1 259 054,74 доларів США.
У зв`язку із тим, що строк виконання зобов`язання за умовами рамкового контракту закінчувався 07 липня 2016 року, сторони уклали додаткову угоду про продовження строку виконання зобов`язання.
Листом №201607-03 від 05 липня 2016 року позивач звернувся до Міністерства з проханням продовжити строк розрахунків за контрактом на 90 (дев`яносто) календарних днів, тобто до 05 жовтня 2016 року (включно).
Проте, Мінекономрозвитку листом від 20 липня 2016 року №4122-09/281 повідомило позивача про те, що зовнішньоекономічна операція не відповідає вимогам пункту 2 Порядку №1409, у зв`язку із чим у нього відсутні підстави для видачі висновку про продовження строків здійснення розрахунків.
Не погоджуючись із відмовою Міністерства у продовженні строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті врегульовано Законом №185/94-ВР, відповідно до частин 1 та 4 статті 2 якого імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 120 календарних днів (постанова діє до 14 вересня 2016 року включно).
За змістом частин 1 та 2 статті 6 Закону №185/94-ВР строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону №185/94-ВР строків проведення розрахунків за такими операціями визначався Порядком №1409 (положення якого були чинними на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:
1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;
2) засвідчені в установленому порядку: копію зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).
Згідно з пунктами 7 та 9 Порядку №1409 Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави. Підставами для відмови у видачі висновку є: 1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію; 2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.
Порядок розгляду Мінекономрозвитку документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а також підстави для відмови у його видачі встановлювався Положенням про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 18 січня 2008 року №15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за №115/14806 (далі - Положення №15).
За змістом пунктів 4 - 5, 8 - 11 Положення №15 розгляд документів, необхідних для отримання висновку, здійснює відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за участю відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а в разі потреби - за участю інших структурних підрозділів Мінекономрозвитку України. Для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку №1409. Відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності у межах своєї компетенції здійснює розгляд наданих документів з питань відповідності платіжних умов зовнішньоекономічного договору (контракту) чинному законодавству України та умов зовнішньоекономічного договору (контракту) критеріям, визначеним у пункті 2 Порядку №1409. Строк розгляду документів структурними підрозділами Міністерства, які беруть участь у розгляді документів, необхідних для отримання висновків, не повинен перевищувати одного робочого дня. Відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням висновків інших підрозділів здійснює остаточний розгляд документів і готує висновок або письмову відмову (у формі листа) в його видачі з обґрунтуванням підстав такої відмови. Копія висновку протягом п`яти робочих днів з дати його видачі Мінекономрозвитку України надсилається до Національного банку та Державної фіскальної служби України. У видачі висновку може бути відмовлено у разі: 1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 Порядку №1409; що містять недостовірну інформацію; 2) невідповідності поданих резидентом документів законодавству.
У разі відмови у видачі висновку таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку (пункт 17 Положення №15).
Вирішуючи в контексті обставин цієї справи питання віднесення розглядуваної зовнішньоекономічної операції до предмету регулювання Порядком №1409 та, як наслідок, наявність підстав для надання позивачу висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, Верховний Суд вважає, що кращому розумінню нормативного регулювання ситуації, яка склалася у даній справі, сприяє аналіз регулювання таких відносин, запроваджений у 2015 році.
Насамперед слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1998 року №1930 (далі - Перелік №1930) затверджено перелік товарів (продукції, робіт, послуг), за якими звернення про обґрунтованість перевищення термінів розрахунків залишаються без розгляду, й у додатку до цього переліку включено "Газ природний", як товар щодо якого відповідні звернення суб`єктів господарської діяльності залишаються без розгляду. Постановою ж Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №130, яка набрала чинності 27 березня 2015 року, у додаток до Переліку №1930 внесено зміни й позицію "Газ природний" у графі "Найменування товару" доповнено виноскою, у відповідності до якої висновки про обґрунтованість перевищення термінів розрахунків за імпортними операціями з поставки газу природного уповноваженим Кабінетом Міністрів України суб`єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України надаються згідно з Порядком №1409.
Одночасно постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №131 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями", яка набрала чинності 27 березня 2015 року, підпункт 7 пункту 2 Порядку №1409 викладено у новій редакції й відповідно до такої до операцій, що здійснюються резидентами, віднесено - під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; операції з поставки природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України суб`єкт з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки), умовами якого передбачається проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №777, яка набрала чинності 30 вересня 2015 року, до Переліку №1930 та Порядку №1409 внесено зміни.
Зокрема, виноску у додатку до Переліку №1930 викладено у редакції, згідно якої висновки про обґрунтованість перевищення термінів розрахунків за імпортними операціями з поставки газу природного Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" надаються згідно з Порядком №1409.
У Порядку №1409 підпункт 7 пункту 2 викладено у новій редакції й відповідно до такої до операцій, що здійснюються резидентами, віднесено - під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; операції з поставки природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки), умовами якого передбачається проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
При цьому пункт 3 Порядку №1409 доповнено абзацами такого змісту: "Мінекономрозвитку видає Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" висновок за зовнішньоекономічними операціями з ПАТ "Газпром" з поставки та/або транзиту природного газу на строк до 31 грудня 2016 р., який враховує строки розгляду спорів між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Газпром" згідно з Арбітражним Регламентом Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція)".
"Визначений у висновку строк розрахунків може бути продовжений у встановленому порядку за умови подання обґрунтування необхідності такого продовження та підтвердних документів".
Зміст наведених положень у їх зв`язку свідчить про те, що, вносячи відповідними постановами зміни до правил продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, Уряд виокремив із операцій по природному газу, за якими звернення про обґрунтованість перевищення термінів розрахунків залишаються без розгляду як такі, зовнішньоекономічні операції з поставки та/або транзиту природного газу саме НАК "Нафтогаз України", за якими останній Мінекономрозвитку видає відповідний висновок.
З огляду на мету установлених Законом №185/94-ВР строків розрахунків в іноземній валюті та принципи валютного контролю, можна констатувати, що запровадження таких особливостей було здійснено для безперебійного функціонування газотранспортної системи держави, опалювального сезону та задоволення потреб споживачів газу, уповноваженим суб`єктом із транспортування якого є НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим обґрунтування апеляційним судом своєї позиції положеннями підпункту 7 пункту 2 Порядку №1409, адже як буквальне їх тлумачення, конструкція, так і системний аналіз приписів законодавства, виключають правозастосування, яке навів апеляційний суд.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за обставин цієї справи у Мінекономрозвитку не було правових підстав для видачі Товариству висновку про продовження строків здійснення розрахунків у іноземній валюті за операціями, здійснюваними на виконання рамкового контракту купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та компанією NCFL (Великобританія).
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права, які були чинними на момент виникнення спірних відносин, та помилкове скасування законного рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд