ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 202/6117/16-а
адміністративне провадження № К/9901/36976/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016 (суддя - Бєльченко Л.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (судді - Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України у м. Дніпропетровську, третя особа Комунальний заклад "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача перевести його з пенсії по інвалідності ІІ групи за загальним захворюванням на пенсію по інвалідності ІІ групи державного службовця, згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу", починаючи з дня призначення йому пенсії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.08.1999 і по час звернення до суду позивач працює на посаді лікаря-інтерна.
16.04.2015 позивачеві призначена пенсія по інвалідності 3 групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому позивача визнано інвалідом 2 групи й з квітня 2016 він отримує пенсію по інвалідності 2 групи.
13.05.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому письмову відповідь щодо повного переліку документів, необхідних для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Заява позивача розглянута відповідачем в порядку Закону України "Про звернення громадян" та 08.06.2016 ОСОБА_1 направлено лист №Г-18, яким позивачу роз`яснено підстави призначення пенсії державного службовця та вказано про необхідність надання для цього довідки про заробітну плату державного службовця.
Крім того, зазначено про те, що у разі надання позивачем довідок про заробітну плату державного службовця, форму яких затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від30.10.2008 №19-11 (із змінами, внесеними Постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 №5-1), можливо буде повернутись до розгляду питання про призначення позивачу пенсії державного службовця.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до с. 37 Закону України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на час призначення йому пенсії він мав достатній трудовий стаж на посаді, віднесеній до категорій державних службовців, відповідно до норм ст. 37 Закону України "Про державну службу" йому повинна була бути призначена пенсія державного службовця, водночас призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058. Враховуючи, що за його заявою відповідач не призначив йому пенсію державного службовця, просив зобов`язати відповідача здійснити таке призначення.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час призначення позивачеві пенсії по інвалідності він не мав достатнього стажу державної служби, а тому відповідачем правомірно призначено позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суди виходили з того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, або із заявою про призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу"; рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" або про відмову у переведенні його з одного виду пенсії на інший відповідачем не приймалося, а лист відповідача №Г-18 від 08.06.2016, на який посилається позивач, не є актом органу державної влади, а є листом, що має інформаційний характер відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Зокрема посилався на те, що має необхідний стаж для призначення пенсії державного службовця, а також на те, що звертався до відповідача саме із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у нього права на даний вид пенсії, а також що з заявою про призначення пенсії державного службовця він не звертався і відповідач рішення з вказаного питання не приймав, є помилковими.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України (тут і надалі в редакції на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.