ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 815/3285/17
адміністративне провадження № К/9901/49337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Бучик А.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шосенко К.М.,
представника відповідача - Жукової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №815/3285/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій про визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Косцової І.П.,
в с т а н о в и в :
В червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 4 Рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій, оформленого протоколом №5 від 24.06.2015 року, у частині відмови у визначенні статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій"; зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій визначити йому статус "Ветеран війни-учасник бойових дій" згідно з пунктом 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано пункт 4 Рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій, зазначеного в протоколі №5 від 24.06.2015року, у частині відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій"; зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 статусу "Ветеран війни-учасник бойових дій"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення відповідачем, позивач має право на присвоєння йому статусу "Ветеран війни- учасник бойових дій", оскільки останнім безпосередньо виконувались роботи з розмінування місцевості за адресами: с.Октябрьське, Ленінського району; с.Багерове, Ленінського району.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач фактично безпосередньої участі в проведенні робіт з розмінування місцевості не приймав. Наявність же наказу начальника Головного управління генерал-майора служби цивільного захисту №270 від 12 квітня 2011 року про допуск позивача до проведення робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів не свідчить про те, що він виконував такі роботи, оскільки відсутні документи щодо реалізації цього наказу, а саме акти виконання робіт з розмінування місцевості.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, вважаючи його незаконними та необґрунтованим, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що норма п. 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції на час звернення позивача з рапортом про розгляд клопотання щодо визначення йому статусу учасника бойових дій), не ставить питання надання статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій" в залежність від того чи брала особа безпосередню участь у розмінуванні чи ні. Звертає увагу, що згідно наказів про допуск особового складу до проведення робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів позивача було допущено до проведення робіт з розмінування, а відтак він має право на отримання статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій". Окрім того, доказом участі позивача у роботах з розмінування місцевості є також відомість, затверджена начальником ГУ МНС України в АР Крим, про здачу заліку на допуск особового складу до проведення робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Так, судами встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах цивільного захисту на посаді заступника начальника управління - начальника відділу технічного забезпечення управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України в Одеській області.
07 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. начальника ГУ ДСНС України в Одеській області полковника служби цивільного захисту Фок О.Л. із рапортом щодо визначення йому статусу "Ветеран війни-учасник бойових дій".
22 квітня 2015 року відбулося засідання комісії з підготовки та попереднього розгляду документів із визначення статусу учасника бойових дій, особам рядового і начальницького складу Головного управління ДСНС України в Одеській області, на якому було вирішено клопотати перед комісією ДСНС України про визначення статусу учасника бойових дій полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступнику начальника управління-начальника відділу технічного забезпечення управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України в Одеській області.
24 квітня 2015 року вищевказаний рапорт позивача з доданими до нього документами був скерований на ім`я в.о. голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Шкіряка З.Н.
24 червня 2015 року відбулося засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у ДСНС України, на якому розглядались документи щодо визначення статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій" підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступнику начальника управління-начальнику відділу технічного забезпечення управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України в Одеській області, за наслідками якого комісія вирішила відмовити у визначенні ОСОБА_1 статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій", з підстав того, що надані на розгляд Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у ДСНС України документи не підтверджують його безпосередню участь у розмінуванні (виявленні, знешкодженні, транспортуванні та знищенні) вибухонебезпечних предметів.
Вважаючи незаконним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Визначення правового статусу ветерана війни врегульовано відповідним Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
П. 11 ст. 6 вказаного Закону (в редакції на час звернення позивача з рапортом про порушення клопотання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій) передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об`єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 № 426-VIII п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої, учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Вказана редакція статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла на час прийняття відповідачем спірного рішення.
Як вбачається з процитованих норм, нова редакція п. 11 ст. 6 Закону чіткіше та конкретніше (звужено) визначає категорію осіб, які визнаються учасниками бойових дій.
Так, якщо більш пізніша редакція цієї статті Закону передбачала, що учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об`єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час, то нова редакція статті містить також умови участі особи у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) та безпосереднього виконання такою особою завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України.
При цьому, варто зауважити, що п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 № 426-VIII встановлено, що статус учасника бойових дій зберігається за особами, яких визнано учасниками бойових дій відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності цим Законом.
З огляду на те, що з рапортом про надання статусу "Ветеран війни - учасник бойових дій" позивач звернувся до органів ДСНС у квітні 2015 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що діяла на той час (квітень 2015 року).
Відтак, для правильного вирішення цього спору слід перевірити встановлення судами обставин залучення позивача до розмінування полів і об`єктів народного господарства, а також тралення бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час. При цьому, як слушно зауважує позивач, та обставина чи брав він безпосередню участь в розмінуванні чи ні, не має жодного значення для правильності вирішення спору, оскільки п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в первинній редакції) для визнання особи учасником бойових дій не вимагав безпосередньої участі особи у розмінуванні у складі груп піротехнічних робіт.
Так, 04 лютого 2010 року на підставі проведених зборів з піротехніками та водолазами, що успішно засвоїли матеріали та здали заліки з підривної справи та очистки місцевості й акваторії від вибухонебезпечних предметів, Начальником спеціального морського загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту винесено Наказ "Про допуск особового складу Спеціального морського загону до проведення робіт щодо очистки місцевості та акваторії від вибухонебезпечних предметів (ВНП)", пунктом №1 якого до керівництва роботами, пов`язаними із очисткою місцевості та акваторії від вибухонебезпечних предметів, допущено майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.
З урахуванням Наказу начальника Головного управління МНС України в АР Крим №213 від 24 березня 2011року "Про організацію та проведення зборів з особовим складом, що залучається до виконання завдань з розмінування місцевості та акваторії внутрішніх вод Чорного та Азовського морів від м.Ялта до Запорізької області від вибухонебезпечних предметів", начальником спеціального морського загону Головного управління МНС України в АР Крим 28 березня 2011року винесено Наказ "Про організацію та проведення зборів з особовим складом, що залучається до виконання завдань з розмінування місцевості та акваторії від вибухонебезпечних предметів", пунктами 1,5 якого наказано у період з 28 березня 2011року по 30 березня 2011року провести збори з особовим складом, що залучається до виконання завдань з розмінування місцевості та акваторії від вибухонебезпечних предметів. До зборів, у тому числі, залучено майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, виконуючого обов`язки начальника Спеціального морського загону.
На підставі проведених зборів з особовим складом піротехнічних груп ГУ МНС України в АР Крим, що успішно засвоїли матеріали та здали заліки, відповідно до Наказу начальника Головного управління МНС України в АР Крим від 24 березня 2011року №213 "Про організацію та проведення зборів з особовим складом, що залучається до виконання завдань з розмінування місцевості та акваторії внутрішніх вод Чорного та Азовського морів від м.Ялта до Запорізької області від вибухонебезпечних предметів", начальником Головного управління генерал-майором служби цивільного захисту Недобітковим О.А. 12 квітня 2011року винесено Наказ "Про допуск особового складу до проведення робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів", яким допущено до проведення робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів співробітників ГУ МНС України в АР Крим, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення та Спеціального морського загону ГУ МНС України в АР Крим, у тому числі, майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 .
Відповідно до спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України № 405/223/625/455 від 27 травня 2008 року для виконання робіт щодо очистки місцевості від вибухонебезпечних предметів (ВНП) часів Великої Вітчизняної Війни (ВВВ), з метою виконання "Програми знешкодження вибухонебезпечних предметів, що залишилися з часів Другої світової війни в районі міст Керчі та Севастополя на 2000-2010 роки", начальником спеціального морського загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту винесено накази "Про призначення групи піротехнічних робіт щодо очистки місцевості від ВНП" №608 від 24 грудня 2010 року, №580 від 10 грудня 2010 року, №104 від 26 березня 2010 року, №91 від 31 березня 2011 року, №86 від 30 березня 2011року, №83 від 28 березня 2011 року, №69 від 11 березня 2011 року, №54 від 04 березня 2011 року, пунктом 1 яких наказано групі розмінування здійснити роботи щодо очистки територій від ВНП, за адресами: акваторія мису Білий, район Керч-Фортеці, м.Керч; с.Соляне, Ленінського району; акваторія району бухти Булганак; м.Керч, Керч-Фортеця; м.Керч, СОТ "ВЕТЕРАН"; м.Керч, вул.Енгельса; м.Керч, вул.Л. Толстого; с.Южне, Ленінського району; с.Петрове, Ленінського району; акваторія с.Южне, Ленінського району; с.Аджимушкай; с.Приозерне; с.Єрофеєво; с.Семісотка, Ленінського району.
Відповідно до пункту 2 зазначених наказів загальне керівництво під час проведення робіт начальник спеціального морського загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ОСОБА_1 залишив за собою.
Комісіями у складі піротехнічних підрозділів складено акти виконання робіт з розмінування місцевості, у яких зазначено, що особовим складом піротехнічного підрозділу, відповідно до вищевказаних наказів начальника спеціального морського загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту виконано роботи з розмінування місцевості за адресами: акваторія мису Білий, район Керч-Фортеці, м.Керч; с.Соляне, Ленінського району; акваторія району бухти Булганак; м.Керч, Керч-Фортеця; м.Керч, СОТ "ВЕТЕРАН"; м.Керч, вул.Енгельса; м.Керч, вул.Л. Толстого; с.Южне, Ленінського району; с.Петрове, Ленінського району; акваторія с.Южне, Ленінського району; с.Аджимушкай; с.Приозерне; с.Єрофеєво; с.Семісотка, Ленінського району.
Зважаючи на такі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був залучений до розмінування місцевості та акваторії від вибухонебезпечних предметів в розумінні п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла на час звернення позивача з рапортом про порушення клопотання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій).
З огляду на викладене, суд першої інстанції хоча й застосував невірне мотивування до спірних правовідносин, проте в цілому дійшов вірного висновку за результатами розгляду цієї адміністративної справи.
Натомість висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими.
Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, суд першої інстанцій прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте застосував закон, який не підлягає застосуванню, а також не застосували закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині підлягає зміні з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.
Керуючись ст. 341, 344, 349, 351, 356 КАС України, Суд