ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 120/3220/19-а
провадження № К/9901/5249/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Залімського І.Г., суддів: Мацького Є.М., Сушка О.О.)
у справі № 120/3220/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову у затверджені висновку від 05.09.2019 року №15/2-3456 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 1 групи інвалідності з 31.07.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 1 "Б" групи інвалідності з 31.07.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 460250,00 грн. згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги а розмірі у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850 з урахуванням встановленого права на отримання грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб станом на 31.07.2018.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 позов задоволено.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Міністерством внутрішніх справ України подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 про повернення апеляційної скарги і скерувати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належно оформлені докази про наявність у підписанта зазначеної апеляційної скарги права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно адвокатами. Натомість суду не додано документа, який свідчить про те, що Шопіна Ю.О., яка підписала апеляційну скаргу від імені МВС України, має статус адвоката. Також, суд апеляційної інстанції констатував, що ц матеріалах справи також відсутні документи, які б свідчили про те, що Шопіна Ю.О. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва
IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. У своїй касаційній скарзі заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки повноваження представника були оформлені належним чином, відповідно до вимог КАС України, а долучена до скарги довіреність повністю відповідала вимогам чинного законодавства.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
9. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
10. Відповідно до частини третьої цієї статті юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
11. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
12. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
13. Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
14. Водночас, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
15. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
16. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/5500/18, в якій зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя.
17. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.
18. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
19. Порядок засвідчення копій документів регулюється Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі - Правила № 1000/5).
20. Відповідно до пункту 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.
21. Відповідно до пунктів 1, 2, 8 глави 10 розділу ІІ Правил №1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.
22. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
23. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
24. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
25. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
26. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
27. Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.
28. Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини шостої статті 59 КАС.
29. Як свідчать матеріали справи апеляційна скарга від імені відповідача - МВС України підписана представником Шопіною Ю.О. В матеріалах справи міститься копія довіреності від 14.09.2018 №9/2018 строком її дії 3 роки, яка долучалась до апеляційної скарги.
30. Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що МВС України уповноважує головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України Шопіну Ю.О. представляти інтереси Міністерства в усіх судах України, в т.ч., апеляційних, (…) з усіма правами, наданими позивачеві, відповідачеві та третій особі, (…), у т.ч., з правом підписувати позовні заяви (скарги), завіряти (засвідчувати) копії документів, у т.ч., довіреностей (…). Представнику надається право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів МВС України в судах.
31. Вказана копія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.
32. Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.
33. Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №810/3555/18, від 21.11.2019 у справі №807/638/13-а, від 05.03.2020 у справі №760/8323/17, від 26.03.2020 у справі №620/623/19, від 21.12.2020 у справі №240/4741/18 та від 10.06.2020 у справі №640/10770/19.
34. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про необхідність здійснення представництва органів державної влади з 01.01.2020 виключено адвокатами, Верховний Суд зазначає про таке.
35. Приписами Закону України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 1312, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
36. Крім того, Законом № 1401-VIII розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено пунктом 161, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
37. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
38. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом №1401-VIII, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
39. Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства слідує, що представництво відповідно до статті 1312 Конституції України здійснюється у судах виключно адвокатами - з 01 січня 2020 року. Винятком із цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
40. За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
41. Відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
42. Згідно із частиною четвертою статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
43. Наведене кореспондується з частиною четвертою статті 12 КАС України.
44. Як обумовлено частиною другою статті 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
45. Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС України).
46. Із матеріалів справи слідує, що предметом цього спору є оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови призначити позивачу одноразову грошову допомогу. Тобто, ця справа стосується захисту соціальних прав позивача.
47. Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, суд апеляційної інстанцій не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
48. Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №640/10770/19, від 29.12.2020 у справі №263/18632/19 та від 21.01.2021 у справі №802/2291/15-а.
49. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому є таким, що підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
50. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
51. Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, які призвели до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
52. Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення, судові витрати відповідно ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -