ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 32/96
адміністративне провадження № К/9901/60761/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2018 (суддя - Ващенко Т.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Губська Л.В., Бєлова Л.В.) у справі №32/96.
встановив:
Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц" (далі - СП ТОВ "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої є відповідач (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) від 02.02.2005 № 000082600/0.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2005 провадження у справі №32/96 зупинено до остаточного вирішення спорів у справах про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Нонстар ЛТД" та ПП "Спецсервіс-2003", що розглядалися Солом`янським районним судом м. Києва.
Постановою Господарського суду м. Києва від 07.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС України оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 07.06.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС України посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на непідтвердження належним чином оформленими первинними документами; свідоцтва контрагентів позивача про реєстрацію їх як платників ПДВ анульовані, засновники таких суб`єктів не мають відношення до їх господарської діяльності.
У відзиві на касаційну скаргу СП ТОВ "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ СП ТОВ "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц" при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Нонстар ЛТД" та ПП "Спецсервіс-2003" за період з 01.01.2003 по 01.12.2004.
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 31.01.2005 № 10/26-20/20021843, в якому відображено висновки про те що позивачем:
безпідставно завищено податковий кредит по операціям з ТОВ "Нонстар ЛТД" на суму 35788,00 грн., що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету ПДВ у липні 2003 року на суму 35788,00 грн.;
безпідставно завищено податковий кредит по операціям з ПП "Спецсервіс-2003" на суму 26958 грн., що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету ПДВ в грудні 2003 року та січні 2004 року на суму 26958,00 грн.
Такі висновки податкового органу обґрунтовані наступним:
рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.09.2004 визнано недійсними свідоцтво про державну реєстрацію, статут та установчий договір, свідоцтво платника ПДВ (від дати внесення до реєстру платників ПДВ) ТОВ "Нонстар ЛТД", первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ "Нонстар ЛТД", а ДПІ у Солом`янському районі м. Києва 03.12.2004 складено акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 36078640, виданого ТОВ "Нонстар ЛТД";
рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.05.2004 визнано недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ (від дати внесення до реєстру платників ПДВ) ПП "Спецсервіс-2003", первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ПП "Спецсервіс-2003", а ДПІ у Солом`янському районі м. Києва 15.07.2004 р. було складено акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 36087444, виданого ПП "Спецсервіс-2003".
На підставі результатів перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2005 № 0000082600/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 94119,00 грн., з яких: 62746,00 грн. - за основним платежем та 31373,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Судами також встановлено, між позивачем та ПП "Спецсервіс-2003" укладено договори поставки та монтажу від 19.12.2003 № 2003-12-19, від 30.12.2003 № 2003-30-12, від 31.12.2003 № 2003-31-12, від 25.12.2003 № 2003-25-12, від 15.01.2004 № 2004-01-15, від 19.12.2003 № 2003-12-19.
Також між позивачем і ТОВ "Нонстар ЛТД" укладено договір поставки та монтажу від 19.06.2003 № 2003-06-19.
Виконання операцій за вказаними договорами підтверджується відповідними первинними документами, зокрема: специфікаціями, податковими накладеними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, а предмет вказаних договорів узгоджується з видами економічної діяльності позивача.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення СП ТОВ "Автомобільний Дім "Україна-Мерседес-Бенц" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Поряд з цим судами встановлено, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.09.2004 у справі № 2130-1/05 (22-3080/05) визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Нонстар ЛТД"; визнано недійсним статут та установчий договір ТОВ "Нонстар ЛТД"; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Нонстар ЛТД" № 36078640, видане 21.05.03., від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість; визнано недійсними первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ "Нонстар ЛТД".
Однак, рішення не набрало законної сили та ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.05.2005 скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2005 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 у справі № 2а-9436/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014, у задоволенні позову про припинення державної реєстрації ПП "Спецсервіс-2003" з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, тобто з 22.10.2003 - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження по перегляду означених судових рішень.
Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є правильними та підлягають залишенню без змін.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд