ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/505/20
адміністративне провадження №К/9901/29646/20, К/9901/35042/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" і Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року (суддя Андрухів В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (Димерлій О.О., Танасогло Т.М., Єщенко О.В.)
у справі № 420/505/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якому просило:
- визнати протиправними дії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що полягають у відмові застосовувати при справлянні портових зборів знижки для суден, що заходять у морський порт "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25;
- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що полягає у не застосуванні при справлянні портових зборів знижки для суден, що заходять у морський порт "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25;
- зобов`язати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" застосувати для суден, що заходять до акваторії морського порту "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25 знижку зі ставок усіх видів портових зборів у розмірі 50 відсотків.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що полягають у відмові застосовувати при справлянні портових зборів знижки для суден, що заходять у морський порт "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25;
визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що полягає у не застосуванні при справлянні портових зборів знижки для суден, що заходять у морський порт "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25;
зобов`язано Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" застосувати для суден, що заходять до акваторії морського порту "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу № 25 знижку зі ставок усіх видів портових зборів не гірше за тих, які застосовуються до інших суб`єктів та суден, що виконують операції в порту "Південний".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Позивач і відповідач частково не погодилися з вказаними судовими рішеннями, тому звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" у касаційній скарзі просить змінити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, виклавши абз. 1, 4 та 5 його резолютивної в такій редакції:
"Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.КАРГО" (адреса: вул. Олексія Ставніцера, 60, с. Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, код ЄДРПОУ 32834564) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адреса: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) задовольнити повністю.
Зобов`язати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" встановити знижку у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків зі ставок усіх видів портових зборів для суден, що заходять та виходять до та з акваторії морського порту "Південний" ("Южний") для і після виконання операцій з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів біля (через) причал №25 морського порту "Південний" ("Южний")".
5. Позивач також просить змінити резолютивну частину постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, виклавши абз. 1 та 2 її резолютивної частини так:
"Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.КАРГО" задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії змінити, виклавши абзаци перший, четвертий та п`ятий його резолютивної частини в такій редакції:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.КАРГО" (адреса: вул. Олексія Ставніцера, 60, с. Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, код ЄДРПОУ 32834564) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адреса: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) задовольнити повністю".
Зобов`язати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" встановити знижку у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків зі ставок усіх видів портових зборів для суден, що заходять та виходять до та з акваторії морського порту "Південний" ("Южний") для і після виконання операцій з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів біля (через) причал № 25 морського порту "Південний" ("Южний").".
6. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" у касаційній скарзі просить суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" в позові повністю.
7. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" на праві приватної власності належить єдиний майновий комплекс, морський термінал по перевантаженню зернових вантажів, загальною площею об`єкту - 18270,85 кв.м., розташованого за за адресою: Одеська обл., Лиманський р., с.Визирка, вул. Морська, буд. 1.
9. Вказаний об`єкт збудований на виконання Меморандуму про співробітництво від 13 серпня 2015 року, укладеного між Адміністрацією морських портів України, Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ КАРГО", Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" та Договору про співробітництво від 23 березня 2016 року, укладеного між Державним підприємством "Адміністрацією морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго".
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №341 перейменовано морський порт "Южний" на морський порт "Південний".
11. 12 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго", з огляду на включення причалу №25, що належить йому на праві власності та знаходиться в акваторії морського порту "Південний", до Реєстру гідротехнічних споруд, звернулося до Адміністрації морського порту "Південний" із листом за №1211/19 з приводу встановлення знижки зі ставок усіх видів портових зборів, що справляються з суден, які обслуговуються біля причалу №25 морського порту "Південний".
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на необхідність виконання п. 6 Меморандуму про співробітництво від 13 серпня 2015 року та дотримання принципів щодо створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг в морському порту відповідно до правил ст. 15 Закону України "Про морські порти України".
12. Розглянувши вказане звернення, Адміністрацією морського порту "Південний" відмовлено у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго", про що повідомлено у листі від 15 листопада 2019 року за №435/27-04-04/вих/27.
Як на підставу для відмови у задоволенні вимог заявника, Адміністрація морського порту "Південний" послалася на те, що Меморандум про співробітництво від 13 серпня 2015 року укладений безпосередньо з Державним підприємством "Адміністрацією морських портів України" та згідно з абз. 2 п. 9 ним передбачено поточні наміри сторін, проте він не повинен розглядатися як юридично зобов`язуючий та закріплений.
Крім того, позивачу повідомлено про прийняття Державним підприємством "Адміністрацією морських портів України" рішення щодо незастосування Адміністрацією морського порту Південний знижки зі ставок усіх видів портових зборів у розмірі 50% згідно з п. 1.9 наказу Мінінфраструктури від 27 травня 2013 року №316 "Про портові збори" для суден, що виконують операції з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів біля причалу №25 морського порту Південний.
13. З аналогічними вимогами позивач звертався листом від 21 листопада 2019 року №2111/01 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Проте, позивач відповіді не отримав, його вимоги задоволені не були.
14. Не погоджуючись із бездіяльністю та фактичною відмовою у встановленні при справлянні портових зборів знижки у розмірі 50% для суден, що заходять у морський порт біля причалу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго", посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії в судовому порядку.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанції, керувалися тим, що відповідач необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, допустивши дискримінацію, відмовив позивачу у застосовуванні при справлянні портових зборів знижки для суден, що заходять у морський порт "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу №25.
16. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" застосувати для суден, що заходять до акваторії морського порту "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу №25 знижку зі ставок усіх видів портових зборів у розмірі 50 відсотків, суди зробили висновок, що визначення величини знижки зі ставок усіх видів портових зборів належить до дискреційних повноважень відповідача, і суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень.
17. Суд першої інстанції вважав можливим вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача застосувати до суден, що заходять до акваторії морського порту "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу №25 знижку зі ставок усіх видів портових зборів не гірше за тих, які застосовуються до інших суб`єктів та суден, що виконують операції в порту "Південний".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
18. Касаційні скарги мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
19. На думку позивача, судами не було враховано, що обов`язок створення рівних економічних умов господарювання в морському порту, передбачає створення однакових умов для всіх суб`єктів. Обов`язок встановлення таких однакових умов виключає можливість розсуду серед кількох легітимних варіантів рішень, оскільки становище позивача є не рівним не тільки відносно портових операторів, які господарюють на причалах №17 і №34 (30% знижки), а й на причалах №15 та №16 (50% знижки) в морському порту "Південний" у тому разі, якщо розмір встановленої знижки буде меншим аніж встановлений для суден, що обслуговуються біля причалів №15 та №17.
20. Позивач наголошує, що відповідачем вже було надано знижку у розмірі 50 % зі ставок усіх портових зборів для суден, зокрема тих, що здійснюють вантажні операції біля причалів № 15 та № 16 (стосовно такого ж роду вантажів, перевантаження яких також здійснюється позивачем у морському порту "Південний"), надання такої ж знижки в такому ж розмірі має бути надано й для суден, що здійснюють вантажні операції й біля (через) причалу №25, розташованого в морському порту "Південний". В інакшому випадку не буде дотримано вимог законодавства України із забезпечення рівності та забезпечення економічної конкуренції суб`єктів господарювання всіх форм власності, в тому числі рівності прав усіх суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту.
21. Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В.Карго" вважає, що ця справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а також вказує на те, що надання або ненадання відповідної знижки впливає на господарську діяльність товариства, що свідчить про наявність у нього порушеного права.
22. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" у касаційній скарзі стверджує про наявність у нього дискреційних повноважень, наголошує, що відповідно до п.1.9. наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 "Про портові збори" знижка може застосуватись для суден, які здійснюють суднозаходи до морського порту, тобто оплату усіх видів портових зборів відповідно до наказу здійснює не портовий оператор (власник причалу № 25), а судновласник (його представник), а тому матеріально-правова заінтересованість позивача при розгляді спірних правовідносин у цій справі відсутня.
23. Відповідач вказує на те, що судами не враховано, що у відповідності до п.5 Перехідних положень Закону України "Про морські порти України" розміри знижок до портових зборів були збережені на рівні, існуючому до реорганізації Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" та створення Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Морського порту "Южний"), з метою збереження договірних та господарських відносин суб`єктів господарювання, які виникли до набрання чинності Законом, що сприятиме підтриманню клієнтської бази, з ціллю недопущення зменшення вантажообігу, збереження конкурентоспроможності суб`єктів господарювання в акваторії морського порту "Южний". Тобто, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" не визначало розмір знижки для усіх видів портових зборів для суден, які обслуговуються на причалі №16, та не надавало оцінки економічної ефективності діяльності вказаного причалу, оскільки вказані дії було вчинено до створення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та до прийняття Закону України "Про морські порти України". При цьому, підприємство не витрачало державні кошти в рамках договорів про співробітництво для початку діяльності причалу № 16, у зв`язку з чим не можна стверджувати про однаковість умов для застосування знижок для причалів № 16 та № 25.
24. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не враховані неодноразові пояснення відповідача, що встановлення факту порушення законодавства в частині створення рівних і конкурентних умов ведення господарського діяльності належить Антимонопольному комітету України.
25. Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили детально питання щодо юрисдикції цього спору у цій справі, що призвело до неправильного застосування процесуальних та матеріальних норм права.
26. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" стверджує, що право відповідача встановлювати знижки до ставок усіх видів портових зборів (дискреційний розсуд) обмежено обов`язком створювати у морському порту рівні і конкурентні умови для всіх суб`єктів господарювання у відповідному порту. Не застосування відповідачем знижки до портових зборів для суден, що обслуговуються біля причалу №25 обмежує конкуренцію на ринку надання послуг з перевалки вантажів у морських портах і порушує законний інтерес позивача на здійснення господарської діяльності у вільному конкурентному середовищі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
28. Щодо юрисдикції спору.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
29. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
30. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
33. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
34. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
35. Спір у цій справі стосується встановлення знижки на справляння портових зборів.
36. Портові збори є обов`язковим платежем, розміри ставок яких, види, порядок справляння визначаються відповідними державними органами.
37. За визначенням, наданим у ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
38. Державне підприємства "Адміністрація морських портів України" є юридичною особою публічного права державної форми власності.
39. Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
40. Адміністрація морських портів України утворюється з метою справляння та цільового використання портових зборів. (п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України").
41. У спірних правовідносинах вказане підприємство здійснює владні управлінські функції, пов`язані зі справлянням портових зборів і реалізацією такого владного повноваження як встановлення знижки на справляння портових зборів.
42. Діючи у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, відповідач наділений адміністративно-процесуальною правоздатністю. Те, що відповідач не має статусу органу влади (є державним підприємством) не позбавляє його статусу носія повноважень (прав і обов`язків) у сфері справляння та цільового використання портових зборів.
43. Тому такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відповідача про порушення судами юрисдикції під час розгляду цього спору не знайшли свого підтвердження.
45. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України" у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
46. Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про морські порти України", тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
47. Частинами 1 і 2 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
48. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
49. За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.
50. Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 2013 року за № 930/23462 (далі - Порядок №316).
51. Згідно з п. 1.1, 1.3 зазначеного Порядку, цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів.
Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
52. Пунктом 1.9 Порядку №316 визначено, що для суден, що заходять у морський порт Южний для виконання операцій з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів, суб`єктом, що стягує портові збори, може застосовуватись знижка зі ставок усіх видів портових зборів у розмірі до 50 відсотків.
53. З огляду на те, що за правилами п. 1.9 Порядку №316 для суден, що заходять у морський порт Южний (Південний) для виконання операцій з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів, суб`єктом, що стягує портові збори, може застосовуватися знижка до ставок усіх видів портових зборів, яка не повинна перевищувати 50 відсотків, тобто визначення конкретного розміру знижки покладається на розсуд порту, колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що визначення величини знижки зі ставок усіх видів портових зборів належить до дискреційних повноважень відповідача і у такому випадку суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень, встановлюючи на користь суб`єкта господарювання відповідний розмір знижки.
54. При цьому дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
55. Судом першої інстанцій встановлено, що Наказом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" від 29 грудня 2012 року №1304 для суден, на які здійснюється перевантаження зернових вантажів біля причалу №16, встановлена знижка у розмірі 50 відсотків. Стосовно такого ж причалу №15 наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 27 червня 2014 року №438 встановлена знижка у розмірі 50 відсотків.
56. Відповідно до наказу Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 05 лютого 2019 року № 28-ОД встановлено, що для суден що заходять у морський порт "Південний" для виконання вантажних операцій з навантаження-розвантаження генеральних та навалювальних вантажів, застосовуються по причалах, зокрема, наступні знижки до портових зборів, крім адміністративного: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Зерно" (причал №16) - 50%; Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" (причал №17) - 30%; Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (причал №34)- 30%.
57. Як встановлено судами, 15 листопада 2019 року листом №4356/27-04-04/вих/27 Південна філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України" повідомила позивача про прийняття рішення щодо незастосування Адміністрацією морського порту "Південний" знижки зі ставок усіх видів портових зборів у розмірі 50%.
58. Чинним законодавством не врегульовано процедури та критеріїв, за якими відповідач ухвалює рішення про надання знижки до ставок усіх портових зборів в морському порту "Південний" або про відмову у наданні відповідної знижки. Враховуючи таку прогалину у законодавстві, відповідне рішення про надання (або відмову у наданні) знижки на портові збори має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
59. Суд першої інстанції вважав, що дискреційний розсуд відповідача встановлювати знижки до ставок усіх видів портових зборів обмежений обов`язком створювати в морському порту конкурентні і рівні для всіх суб`єктів господарювання умови в морському порту. Встановлюючи знижку для суден, що обслуговуються біля причалу одного суб`єкта, відповідач повинен тим самим забезпечити наявність тих самих конкурентних переваг для суден, що обслуговуються біля причалу іншого суб`єкта. Таким чином можливо забезпечити конкурентні та рівні для всіх умови ведення господарської діяльності.
60. Верховний Суд погоджується з такими висновками враховуючи таке.
61. За приписами п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" Адміністрація морських портів України утворюється з метою забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту.
62. Адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність суб`єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси (ч. 5 ст. 18 Закону України "Про морські порти України").
63. Частинами 1-3 ст.18 Господарського кодексу України передбачено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку. Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб`єктів господарювання.
64. Згідно з п.6 ст.1 Закону України "Про ціни та ціноутворення" знижкою є зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації). Тому, наявність або відсутність знижки безпосередньо впливає на вартість послуги та на конкуренцію.
65. Суб`єкти господарювання, що обслуговують судна на причалах, виконують навантажувально-розвантажувальні роботи (портові оператори) конкурують між собою за можливість за плату задовольнити потреби вантажовласників у транспортній обробці вантажів у морських портах України.
66. Результати здійснення господарської діяльності, її обсяги, кількість перевантаженого вантажу безпосередньо залежить від наявності однакових умов ведення господарської діяльності, в тому числі й відсутність застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, до чого фактично вдався відповідач, відмовивши позивачу у застосуванні знижки для суден, що обслуговуються біля причалу позивача.
67. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго" порушеного права у цій справі, оскільки застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання вплинуло на результати здійснення господарської діяльності, її обсяги, кількість перевантаженого вантажу біля причалу №25, що належить позивачу.
68. З урахуванням того, що відсутні чіткі критерії для надання (або ненадання) знижки на портові збори, а також немає критеріїв, по яким визначається розмір знижки, відповідач створювати конкурентні умови ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту.
69. Як зазначено судами, розрахунок економічної ефективності проекту утворення операційної акваторії причалу №25 в морському порту "Південний", проведений за рахунок коштів, отриманих відповідачем від справляння корабельного портового збору, має здійснюватися з урахуванням, перш за все, обов`язку відповідача, в тому числі як суб`єкта природної монополії, із створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту, а також з огляду на неприпустимість застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин.
70. Верховний Суд погоджується з такими висновками і вважає, що суд першої інстанції з метою захисту прав позивача правомірно зобов`язав відповідача застосувати для суден, що заходять до акваторії морського порту "Південний" для виконання операцій з навантаження-розвантаження навалювальних вантажів біля причалу №25 знижку зі ставок усіх видів портових зборів не гірше за тих, які застосовуються до інших суб`єктів та суден, що виконують операції в порту "Південний".
71. Доводи касаційних скарг зазначеного не спростовують.
72. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" стосовно того, що суд мав зобов`язати відповідача встановити знижку на сплату портових зборів у розмірі 50%, оскільки суд не може при розгляді цієї справи дослідити рівнозначність угод, укладених з позивачем та угод, укладених з іншими суб`єктами господарювання, яким надані знижки.
73. Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що підприємство не витрачало державні кошти в рамках договорів про співробітництво для початку діяльності причалу № 16, у зв`язку з чим не можна стверджувати про однаковість умов для застосування знижок для причалів № 16 та № 25, оскільки обставини зі співробітництва Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Карго" та Адміністрації морських портів не впливають на правовідносини, які є спірними у цій справі.
74. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційні скарги позивача і відповідача не підлягають задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.
76. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст.ст. 3, 139, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,