Постанова
іменем України
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 229/3291/20
провадження № 51-2902км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисників Штукіна В. А., Максименка В. І. (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Штукіна В. А. на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК на строк 11 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 вирішено обчислювати з 01 червня 2020 року. Зараховано термін перебування під вартою з 25 по 28 квітня 2020 року у строк відбування покарання.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8695 грн матеріальної шкоди та 400 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна у провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 24 квітня 2020 року близько20:00 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи біля будинку № 98 на вул. Козацькійу м. Дружківці, діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті, руками та ногами завдав ОСОБА_3 не менше п`яти ударів по голові та тулубу, після чого, керуючись безпорадним станом потерпілого, який втратив свідомість, поклав його до багажника свого автомобіля ВАЗ-2171 (д. н. з. НОМЕР_1 ) та вивіз у поле на відстані 1,5 км від будинку 96-а натій самій вулиці, де залишив вмирати.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_2 і його захисника Штукіна В. А. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник Штукін В. А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку докази, які не підтверджують вини ОСОБА_2 . Зокрема зазначає, що протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю ОСОБА_4 є недопустимим доказом, оскільки свідок надавала виключно ті пояснення, що їй вказували працівники поліції, адже побоювалась бути обвинуваченою у вчиненні вбивства і того, що в неї заберуть дитину. Як вважає захисник, надані нею показання в судовому засіданні мають доказове значення для справи. Крім того, стверджує, що суд не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також витягів з Автоматизованого робочого місця оперативного робітника (далі - АРМОР), які підтверджують слова його підзахисного про те, що ОСОБА_4 раніше викликала поліцію, оскільки ОСОБА_3 бив її та псував майно. На думку сторони захисту, суд апеляційної інстанції не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційних скаргах, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі засуджений, дублюючи доводи касаційної скарги захисника, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Штукіна В. А. прокурор просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні захисники Штукін В. А. та Максименко В. І. підтримали доводи, викладені в касаційнихскаргах, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор Вараниця В. М. просив судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого і його захисника - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Як вбачається зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника, касатори покликаються на неповноту судового розгляду, не погоджуються з наданою судами доказам оцінкою, заперечують правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Засуджений та захисник у касаційних скаргах, аналогічних за своїм змістом апеляційним скаргам, крім іншого, порушують питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_2 дотримано.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно.
Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зокрема показання: самого засудженого, який хоча і не визнав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, однак підтвердив факт бійки того дня із ОСОБА_3 та перевезення останнього в поле; потерпілого ОСОБА_1 (батька загиблого) та ОСОБА_7 (дружини загиблого) щодо факту зустрічі ОСОБА_3 із засудженим; свідків ОСОБА_4, яка також підтвердила, що між засудженим та загиблим того дня відбулась бійка і вони із ОСОБА_2 вивезли ОСОБА_3 за місто; свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, експерта ОСОБА_10 .
Також суд дослідив ряд письмових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку, зокрема:протоколи огляду місця події від 25 квітня 2020 року; протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_4 та відеозапис до нього; висновок судово-медичної експертизи від 25 квітня 2020 року № 52, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої поєднаної травми голови, шиї, грудної клітки, живота, котрі супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею і ускладнились гострим загальним недокрів`ям і дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком головного мозку і легень, інші висновки судово-медичних експертиз.
Відповідно до протоколу огляду місця події (де відбувався конфлікт між засудженим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 ) від 25 квітня 2020 року зафіксовано сліди волочіння.
Факт бійки засудженого і ОСОБА_3, завдання потерпілому ударів та подальше перевезення його в поле за місто підтверджується протоколом огляду місця події від 25 квітня 2020 року, показаннями засудженого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу огляду місця події (місце мешкання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) виявлено жіночі та чоловічі кросівки, а також чоловічі джинсові штани зі слідами крові. Під час огляду місця події (автомобіля, якій належить ОСОБА_11 ) у багажному відділенні виявлено кров. Висновками експертиз установлено, що на вказаних жіночих і чоловічих кросівках, у багажному відділенні автомобіля та чоловічих джинсових штанах виявлено кров ОСОБА_3 .
Таким чином, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, вказані докази підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку недопустимий доказ, зокрема протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_4, колегія суддів вважає невмотивованими.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Разом із тим протоколи слідчих експериментів відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК належать до документів.
Беручи до уваги, що документи, до яких належать і протоколи проведення слідчих експериментів, є самостійними джерелами доказів, суд першої інстанції правильно послався у своєму вироку на дані, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_4, як на докази винуватості ОСОБА_2 .
Так, під час слідчого експерименту слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 240 КПК. Їй було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, статей 18, 20, 42 КПК і з`ясовано, чи зрозумілі їй права та обов`язки. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії свідок підписалабез жодних зауважень, заяви та клопотання від неї не надходили. Під час вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_4 відтворила обставини події та дії ОСОБА_2 щодо вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи процесуальне призначення і мету проведення слідчого експерименту, заперечення засудженим у суді певних відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за участю свідка ОСОБА_4 під час такої слідчої дії, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу результатів слідчого експерименту.
Крім того, місцевий суд визнав надуманими показання свідка ОСОБА_4, надані під час судового розгляду, зокрема в частині того, що ОСОБА_3 після сварки самостійно сидів на бордюрі, сів у машину, був притомним, розмовляв із ними в полі, оскільки ці показання дані нею з метою допомогти ОСОБА_2 уникнути відповідальності. При цьому вони суперечать даним, які вона відтворювала під час проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року.
Водночас апеляційний суд зазначив, що доводи про застосування тиску під час слідчого експерименту до свідка ОСОБА_4 та її побоювання бути обвинуваченою у вчиненні вбивства також є безпідставними та фактично викликані суто бажанням заперечити відомості, встановлені на ранніх етапах кримінального провадження, ще до узгодження з обвинуваченим чи його представниками лінії захисту. При цьому жодні докази застосування тиску відсутні, а тому така позиція свідка, як зазначено вище, викликана виключно її бажанням допомогти близькій особі уникнути кримінальної відповідальності та в жодному випадку не свідчить про невідповідність даних, зафіксованих у ході слідчого експерименту.
Також суди перевіряли версію сторони захисту про напад ОСОБА_3 на засудженого з ножем, однак ця версія, крім показань останнього та ОСОБА_4, ніякими доказами не підтверджена, оскільки ОСОБА_2 не має жодних характерних поранень, а самого ножа так і не було знайдено ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також витяги з АРМОРу в частинінаявності неприязних стосунків ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та ОСОБА_2, спростовуються як обвинувальним актом, так і вироком суду першої інстанції, в яких чітко вказано, що вказані події сталися на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не визнає доводи касаційних скарг з цього приводу слушними, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам, викладеним вапеляційних скаргах засудженого та його захисника, які є аналогічними за своїм змістом доводаму їх касаційних скаргах, і навів підстави прийнятого рішення.
Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК.
Верховний Суд, перевіривши доводи в касаційних скаргах і матеріали кримінального провадження, погоджується з наведеними місцевим та апеляційним судами висновками на спростування наведених вище доводів, вважає їх обґрунтованими і мотивованими.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційнихскарг засудженого та його захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд