Постанова
Іменем України
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 292/770/19
провадження № 51-4951км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017060000000112, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новий Завод Червоноармійського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Червоноармійський районний суд Житомирської області вироком від 06 листопада 2020 року визнав невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Виправдуючи ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні, суд зазначив у вироку, що жоден з доказів сторони обвинувачення, перевірених в судовому засіданні, як окремо, так і в сукупності, не може бути покладений на підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді лісничого Новозаводського лісництва ДП "Житомирське лісове господарство" Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, 16 березня 2018 року о 09:16 год. у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Новозаводського лісництва по вул. Шевченка в с. Новий Завод Пулинського району Житомирської області, використовуючи своє службове становище, умисно, з метою незаконного збагачення одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 15000 грн. за безперешкодне здійснення ОСОБА_2 лісозаготівельних робіт на території Новозаводського лісництва та безперешкодне вивезення деревини з лісових ділянок вказаного лісництва.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 липня 2021 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд належним чином не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності виправдання ОСОБА_1 та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок без зміни.
Зокрема вказує, що апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу злочину, не конкретизував, які саме з елементів складу кримінального правопорушення не доведено.
Стверджує, що поза увагою апеляційного суду залишилися протиріччя, які зазначені в судовому рішенні, оскільки районний суд зазначив, що викладене обвинувачення є припущенням, а факт зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаний час та у вказаному місці не підтверджується, однак при цьому у вироку вказав, що на відеофайлах видно як ОСОБА_2 щось передає ОСОБА_1 в робочому кабінеті.
Окрім того, посилається на те, що апеляційний суд не надав відповіді на доводи його апеляційної скарги, що характер і зміст розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спростовують висновки суду щодо відсутності факту надання неправомірної вигоди, а зазначення у вироку суду про відсутність даних у матеріалах справи опису та вилучення у обвинуваченого грошових коштів, які є предметом інкримінованого злочину, не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та ступінь вини ОСОБА_1 .
Окрім того, апеляційний суд залишив без належної уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності у обвинуваченого умислу на одержання неправомірної допомоги, а також не надав оцінки діям ОСОБА_1 з огляду на специфіку його діяльності та наявності статусу службової особи.
Також апеляційний суд не надав оцінки доводам про те, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3, а навпаки взяв до уваги показання ОСОБА_2 щодо відсутності обізнаності про передачу ОСОБА_1 неправомірної вигоди.
Вважає також, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, фактично наділивши досліджені судом першої інстанції докази ознакою недопустимості, чого не було зроблено місцевим судом.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала подану скаргу.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку і має відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.
Зокрема, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК Українинадто формально виклав наведені в апеляцій скарзі доводи, не вказавши їх суті, а лише зазначив, що прокурор посилається на свою оцінку доказів, на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог КПК України та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, жодним чином не зазначивши, в чому ж така неповнота, невідповідність чи неправильність доводів прокурора полягають.
Крім цього, ухвала апеляційного суду не містить вмотивованих відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора.
Зокрема в апеляційній скарзі прокурор наводив аргументи щодо безпідставності виправдання ОСОБА_1 у інкримінованому злочині; посилався на те, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу злочину, не конкретизував, який саме із елементів складу кримінального правопорушення не доведено.
Також прокурор вказував у апеляційній скарзі на допущені в рішенні місцевого суду протиріччя, оскільки районний суд зазначив, що викладене обвинувачення є припущенням, а факт зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаний час та у вказаному місці не підтверджується, однак при цьому суд у вироку також вказав, що на відеофайлах видно як ОСОБА_2 щось передає ОСОБА_1 в робочому кабінеті. Крім цього, прокурор посилався на те, що характер і зміст розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спростовують висновки суду щодо відсутності факту надання неправомірної вигоди.
Належно не перевірено твердження апеляційної скарги прокурора про те, що відсутність у матеріалах справи даних щодо опису та вилучення у обвинуваченого грошових коштів, які є предметом інкримінованого злочину, не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та ступінь вини ОСОБА_1 .
Також прокурор вказував, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1, не надав оцінки його діям з огляду на специфіку його діяльності та наявності статусу службової особи, а також, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3, а навпаки взяв до уваги показання ОСОБА_2 щодо відсутності обізнаності про передачу ОСОБА_1 неправомірної вигоди.
Поза увагою апеляційного суду залишились доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, щодо зазначення місцевим судом у вироку різних підстав виправдання ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції обмежився лише тим, що зазначив у своєму рішенні про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та послався на показання обвинуваченого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_2, вказавши, що досліджені в судовому засіданні дані протоколу НРСД не суперечать цим показанням, й згідно з матеріалами провадження відсутні дані про опис та вилучення у обвинуваченого неправомірної вигоди в розмірі 15 000 грн, які були предметом інкримінованого злочину, а стороною обвинувачення не надано доказів використання ОСОБА_1 вказаних коштів в своїх інтересах чи інтересах третіх осіб.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо обґрунтованості вироку суду першої інстанції, а також щодо безпідставності усіх доводів апеляційної скарги прокурора.
У зв`язку з цим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України щодо вмотивованості, оскільки суд у змісті ухвали не виклав узагальнено всі доводи апеляційної скарги прокурора, й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив мотивів визнання скарги необґрунтованою в контексті всіх доводів прокурора.
Отже, колегія суддів вбачає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, дати їм належну оцінку та з урахуванням встановлених обставин ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 370, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд