Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 161/16840/19
провадження № 61-9030св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Рудської С. М., від 27 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., від 21 травня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "ОГС "Волиньгаз") про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проживає в будинку
АДРЕСА_1, в якому відповідачем було встановлено загальнобудинковий лічильник газу без згоди співвласників багатоквартирного будинку.
Зазначав, що між АТ "ОГС "Волиньгаз" та власниками квартир вказаного будинку не врегульовані договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах, та саме з вини відповідача такі договори не укладені. Відповідач при знятті показників лічильника жодного разу не запрошував мешканців будинку, несвоєчасно надавав рахунки для оплати за спожитий природний газ та
не надавав інформацію про фактичний розподіл спожитого газу між споживачами.
Посилаючись на викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
1) визнати неправомірними дії АТ "ОГС "Волиньгаз" зі встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку
АДРЕСА_1 без згоди співвласників та, як такого, що не відповідає законодавчо-нормативним вимогам і не може братися до уваги при визначенні об`ємів споживання природного газу побутовими споживачами будинку, а також дії щодо визначення об`ємів (обсягів) спожитого газу побутовими споживачами будинку і розгляді заяв і скарг громадян з цього питання;
2) зобов`язати АТ "ОГС "Волиньгаз" встановити індивідуальні квартирні лічильники газу власникам квартир цього будинку;
3) зобов`язати АТ "ОГС "Волиньгаз" провести перерахунок об`ємів (обсягів) спожитого газу власникам квартир будинку, виходячи із норм споживання газу, встановлених Кабінетом Міністрів України, за весь період застосування для розрахунків вузла обліку газу, що не відповідає законодавчо-нормативним вимогам, та передати їх газопостачальнику товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Волиньгаз Збут") для проведення перерахунків плати за послуги з газопостачання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 21 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згода співвласників багатоповерхового будинку на встановлення загальнобудинкового лічильника газу не була потрібна, оскільки такий лічильник встановлений 18 грудня 2017 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", якими передбачено необхідність отримання відповідної згоди.
Судом констатовано, що позивач має право встановити індивідуальний лічильник обліку газу за власні кошти, оскільки обов`язок АТ "ОГС "Волиньгаз" щодо встановлення такого лічильнику визначається терміном до 01 січня
2021 року. При цьому вимоги позивача встановити індивідуальні квартирні лічильники газу іншим власникам квартир спрямовані на виникнення, зміну та припинення прав та обов`язків осіб, представником яких ОСОБА_1 не є.
Крім того судом зазначено, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок об`ємів (обсягів) спожитого газу власникам квартир будинку АДРЕСА_1 є похідними, а тому не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 червня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/16840/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У серпні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року зупинено провадження у справі № 161/16840/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5716/17.
Крім того, стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Кодексу газорозподільних систем щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.
Вказує, що спірний лічильник встановлений без згоди співвласників багатоквартирного будинку та для різних груп споживачів, тому розподіл газу між споживачами будинку здійснюється неправомірно.
Звертає увагу на те, що дата встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу мала би бути підтверджена укладенням договору про зберігання комерційного вузла обліку та його складових, актом приймання комерційного вузла обліку в експлуатацію, який підписується, зокрема споживачами та їх уповноваженими особами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
25 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку АТ "ОГС "Волиньгаз" подало до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Стверджує, що на дату встановлення загальнобудинкового лічильника газу законодавством не було встановлено обов`язок газорозподільного підприємства погоджувати такі дії з співвласниками багатоквартирного будинку. Вважає, що комерційний облік споживання природного газу позивачу за рахунок товариства було забезпечено шляхом встановлення загальнобудинкового лічильнику газу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу в квартирі АДРЕСА_2 .
Розподіл природного газу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи АТ "ОГС "Волиньгаз".
18 грудня 2017 року в будинку АДРЕСА_1
АТ "ОГС "Волиньгаз" встановлено будинковий вузол обліку природного газу.
У 2019 році (10 травня, 14 червня та 03 липня) ОСОБА_1 звертався з письмовими заявами до відповідача, в яких просив надати інформацію щодо місячного визначення об`ємів споживання ним природного газу за минулий та поточний рік і забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу.
На звернення позивача відповідачем надано відповіді, в яких зазначено, що у зв`язку із встановленням у 2017 році загальнобудинкового лічильника обліку газу в будинку АДРЕСА_1 була виконана норма Закону України "Про забезпечення комерційним обліком газу", тому встановлення індивідуального вузла обліку газу за адресою проживання позивача проводитись не буде, оскільки кошти, які були передбачені у структурі тарифу та закладені в Інвестиційну програму товариства, були спрямовані на встановлення загальнобудинкового лічильника.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був правомірно встановлений за ініціативою АТ "ОГС "Волиньгаз" без погодження з мешканцями будинку, оскільки такий лічильник встановлений до 18 грудня
2017 року коли згода співвласників багатоквартирного будинку не була необхідна; обов`язок відповідача встановити індивідуальні квартирні лічильники газу обмежений граничним терміном до 01 січня 2021 року; позовні вимоги щодо зобов`язання здійснити перерахунок об`ємів спожитого газу є похідними.
Проте Верховний Суд вважає зазначені висновки передчасними з огляду на наступне.
До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня
2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти односторонньо, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.
У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 ЦК України, частина перша статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.
Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.
Тобто, зокрема до 20 січня 2018 року втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (а якщо в будинку створене об`єднання співвласників, то у порядку статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.
У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Наведені висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі
№ 212/5836/17 в постанові від 26 жовтня 2021 року, яка прийнята після подання касаційної скарги ОСОБА_1 та підлягає врахуванню відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.
Водночас, у розглядуваній справі судом першої інстанції не було встановлено наявність/відсутність згоди власників житлового будинку
АДРЕСА_1 на встановлення 18 грудня 2017 року
АТ "ОГС "Волиньгаз" єдиного будинкового вузла обліку природного газу, врегулювання в договірному порядку між оператором газорозподільної системи з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку, проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку природного газу.
Також суд першої інстанції не дав оцінки тому, чи відмова АТ "ОГС "Волиньгаз" встановити індивідуальний лічильник позивачу, який оскаржив таку відмову, не суперечить вимогам законодавства, з урахуванням вимог статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Апеляційний суд, переглядаючи справу, на наведене уваги не звернув, допущених недоліків не усунув.
До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тоді як суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не використав вказані повноваження, належним чином не перевірив вказаних обставин справи, що позбавляє Верховний Суд ухвалити власне рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Таким чином фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами встановлені не повно, а постанова апеляційного суду не в повній мірі узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 212/5836/17.
За таких обставин постанову апеляційного суду необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,