Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 401/1739/17
провадження № 61-484св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року у складі судді Макарова Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що відповідач не виконав рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року по справі № 2-1627/2010, фальсифікував розрахунки по кредиторській заборгованості, порушив права споживача, підробляв споживчі кредитні документи, а також підробляв підписи позивача у кредитних документах.
Позивач просила визнати дії відповідача такими, що порушують права споживача, нечесною підприємницькою практикою та обманом споживача, агресивними та такими, що впливають на свободу вибору.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визнання діяльності відповідача, що ведеться по відношенню до позивача, нечесною підприємницькою практикою і порушенням прав споживача, є таким, що не ґрунтується на встановлених судом обставинах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що твердження позивача, що невиконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 року призвело до порушення її прав, є безпідставним, оскільки таке рішення не носить зобов`язального характеру.
Крім того, подання позову про визнання дій особи такими, що порушують права споживача та є нечесною підприємницькою практикою через невиконання рішення суду не може бути належною формою захисту порушеного права, оскільки за невиконання судового рішення чинним законодавством України передбачені інші види відповідальності, не пов`язані з повторним зверненням з позовом до суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди порушили норми процесуального права та не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що привело до неможливості встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи. Суди не звернули уваги, що в матеріалах справи немає розрахунків заборгованості, які повинні бути підтверджені первинними документами та підписані уповноваженими на його підписання особами. Позивач неодноразово зверталась до суду з клопотанням про витребування, а також про вилучення матеріалів кредитної справи, але ніяких належних документів, розрахунків заборгованості, підтверджених первинними документами та підписаними уповноваженими особами, суду не надано. Судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано експертний висновок № 4 від 10 лютого 2021 року, в якому експерт зазначила, що змін у сумі нарахувань у відповідності до рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 року не відбулося. Невиконання банком судових рішень, вимагання сплатити кошти по визнаним судом недійсними додатковим угодам та незаконно підвищених процентах є порушенням прав споживачів. Постанова Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року не підписана суддями Письменним О. А., Дуковським О. Л. та Дьомич Л. М.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 401/1739/17, витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 401/1739/17 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 902/959/19, від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що між позивачем та відповідачем 21 лютого 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 11120439000, відповідно до умов якого позичальнику надано кошти в іноземній валюті в сумі 275 000 доларів США у формі відновлювальної кредитної лінії на строк користування кредитом до 20 лютого 2018 року. ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом з розрахунку 12,3 % річних, у встановлені договором терміни. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 21 лютого 2007 року. ОСОБА_1 в період з 21 лютого 2007 року по 20 грудня 2007 року отримала в банку кредитні кошти з відновлювальної кредитної лінії всього в розмірі 288 000,00 дол. США.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 березня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором з урахуванням відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у сумі 2 385 856,83 грн, що за курсом НБУ станом на 10 березня 2011 року становить 229 419,01 дол. США .
Рішенням Світловодського міськрайонного суду у справі 2-1627/2010 від 10 листопада 2010 року визнано незаконним збільшення ПАТ "УкрСиббанк" процентної ставки за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року з 12,30 % до 14,30 % з дня такого збільшення, тобто з 08 липня 2007 року. Визнано незаконним нарахування ПАТ "УкрСиббанк" сум за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року у розмірі 12,30 % з 21 лютого 2007 року, 24,60 % з 22 березня 2008 року та 28,60 % з 08 липня 2008 року, з припиненням відповідного нарахування в подальшому. Визнано недійсним пункт 1.3 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року (щодо зміни умов кредитного договору про реструктуризації) від 02 лютого 2009 року в частині визначення розміру ануїтетного платежу. Визнано недійсною Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11120439000 від 21 лютого 2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 02 лютого 2009 року.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 січня 2011 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року залишено без змін.
Відповідачем виконано рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року, що підтверджується рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 січня 2016 року у справі № 401/3685/14-ц.
Позиція Верховного Суду
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України
У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що "під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин".
У справі, що переглядається, позивач звернулась з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, який мотивований тим, що відповідач порушує її права, як споживача кредитних послуг, здійснює нечесну підприємницьку діяльність, та ввів її, як споживача послуг, в оману, тому дії банку є агресивними та впливають на свободу вибору.ОСОБА_1 нечесну підприємницьку практику відповідача пов`язує із невиконанням останнім рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2010 року, що підтверджується на її думку, висновком експертного економічного дослідження №4 від 10 лютого 2012 року.
У справі № 902/959/19, на яку посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, ТОВ "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" звернулось з позовом до ТОВ "АЕУ Енерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Еко-Драйв", про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "АЕУ Енерго" умов договору від 12 грудня 2014 № 1 у частині здійснення орендної плати.
У справі № 904/2104/19, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ТОВ "Технобудмонтаж Груп" звернулось до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" із заявою про визнання банкрутом.
У цій справі розглядались грошові вимоги кредиторів.
У справі № 924/233/18, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ТОВ "Органік Сідс" звернулось з позовом до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки молока.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем, взятих на себе зобов`язань за договором поставки молока від 12 серпня 2016 року № 49 відповідно до якого позивачем у період лютого-листопада 2017 року поставлено йому товар на суму 141 916 738,00 грн за який ДП "Старокостянтинівський молочний завод" розрахувалось лише частково в сумі 138 603 879,00 грн, тоді як решту поставленого молока в розмірі 3 312 859,00 грн ним сплачено.
У справі № 910/1389/18, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ТОВ "Гарант Ойл Групп" звернулось з позовом до КП "Київпастранс" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладених з позивачем договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 від 29 серпня 2014 року та № 06/168-14 від 11 грудня 2014 року не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару (дизельного палива).
Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2020 року у справі № 902/959/19, від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, на які посилається позивач у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, не дослідили належним чином зібрані у справі докази. В матеріалах справи відсутні та не досліджені розрахунки заборгованості, які повинні бути підтверджені первинними документами та підписаними уповноваженими на його підписання особами.
Оскільки колегія суддів встановила, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 902/959/19, від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.