ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15086/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Вакуленко Є.В., Данно Ж.Г.,
відповідача - Ямборка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьорст Трейд"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьорст Трейд"
до Фізичної особи-підприємця Ямборка Віталія Мирославовича
про визнання договору недійсним
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Ямборка Віталія Мирославовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьорст Трейд"
про стягнення 642 913,05 грн,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьорст Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання договору про надання послуг № 1/30-092019 від 30.09.2019 недійсним. Також просило застосувати наслідки недійсного правочину.
13.11.2020 до Господарського суду міста Києва від ФОП Ямборка В.М. надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Фьорст Трейд" 642 913,05 грн заборгованості за договором про надання послуг № 1/30-092019 від 30.09.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фьорст Трейд" на користь ФОП Ямборка В.М. 500 000,00 грн заборгованості, 7 500,00 грн витрати зі сплати судового збору та 33 208,23 грн витрати на професійну правничу допомогу.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 касаційну скаргу ТОВ "Фьорст Трейд" задоволено частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 910/15086/20 в частині задоволення зустрічного позову, стягнення 7 500, 00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви, 33 208, 23 грн витрат на професійну правничу допомогу та в частині розподілу судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову скасовано.
Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Фьорст Трейд" на користь Фізичної особи-підприємця Ямборка В.М. 500 000, 00 грн заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 910/15086/20 залишено в силі.
29.11.2021 ТОВ "Фьорст Трейд" звернулося до суду касаційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15086/20. У цій заяві просило стягнути з відповідача 181 999, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. До вказаної заяви долучило копії документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у господарських судах при розгляді справи № 910/15086/20.
При цьому, позивач в заяві зазначив, що до суду першої інстанції ним було подано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, однак, у зв`язку із численними судовими засідання, витрати у зв`язку із розглядом цієї справи, в порівнянні з вже поданими доказами, значно зросли.
07.12.2021 до суду касаційної інстанції від відповідача надійшли заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви позивача та у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомогу у сумі 181 999, 00 грн. Посилається на те, що ці витрати є необґрунтованими, безпідставними з наведених у заяві мотивів. Зокрема, зазначає, що більшість послуг, зазначених позивачем у заяві (зокрема п.п. 1-9 заяви) - це витрати позивача, які стосуються первісного позову і які покладаються безпосередньо на останнього з огляду на відмову у цьому позові. Стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього витрат за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з огляду на таке: ця скарга стосувалась фактично тільки правового обґрунтування недійсності правочину; не містила орієнтовного переліку судових витрат, які очікував понести позивач у зв`язку із її поданням; у її задоволенні було відмовлено апеляційним господарським судом. Посилається на безпідставне стягнення з нього витрат за подання відповіді на відзив, адже норми чинного ГПК України не містять положень щодо такого процесуального документу. Вважає, що витрати, пов`язані із підготовкою і поданням до суду безпідставних заяв, правомірно залишених судом апеляційної інстанції без задоволення, покладаються також на позивача. Стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього витрат за професійну правничу допомогу у вигляді сплати судового збору, зокрема, і в іншій справі. На думку відповідача, безпідставним є включення до цих витрат і оплати експертного та економічного дослідження на етапі апеляційного оскарження, яке не було прийнято як належний доказ ні судом апеляційної і ні касаційною інстанціями та витрат, які не пов`язані з розглядом цієї справи. Посилається на те що, зазначаючи у заяві про відшкодування з відповідача витрат: "витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором № 01.12 від 03.09.2021" - позивач не зазначає яку саме та в якому обсязі було надано цю правову допомогу, а тому вказані витрати не можуть покладатись на відповідача. Вважає, що відсутні підстави для врахування при розподілі витрат і договору № 03/06-2021 від 03.06.2021. Посилається на відсутність попереднього (орієнтовного) переліку судових витрат, які позивач планував понести у касаційному суді.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, документи на підтвердження понесення цих витрат, врахувавши заяву відповідача про відмову у їх задоволенні, Верховний Суд вважає, що заяву позивача необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Верховний Суд, врахувавши результати розгляду справи 24.11.2021 у суді касаційної інстанції, керуючись ст. ст. 126, 129, ГПК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 38 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи (в частині вирішення зустрічного позову) у суді першої, апеляційної і касаційної інстанції з огляду на таке.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої, апеляційної і касаційної інстанції позивач надав такі документи: копії договору про надання послуг № 03/06-2021 від 03.06.2021, укладеного між ТОВ "АК "Міжнародна правова безпека"(виконавець) і ТОВ "Фьорст Трейд"; договору про надання правової допомоги № 01.12 від 03.09.2021, укладений між АБ "Віталій Титич і партнери" (адвокатське об`єднання, виконавець) і ТОВ "Фьорст Трейд" (клієнт); копії додаткової угоди № 1 до договору № 01.12; копії акту про надання та отримання юридичних послуг; копії актів приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 415 від 28.08.2020; копії платіжних доручень (а.с. 10-33, 39-54, т. 4).
При цьому, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 415 від 28.08.2020, укладеного між ТОВ "Фьорст Трейд" (замовник) і АБ "Іголан" (виконавець), за яким виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги адвокатів щодо захисту інтересів останнього у всіх органах державної влади, судової влади, в тому числі, і господарських судах всіх інстанцій (а.с. 83-84, т. 1); копії актів приймання - передання наданих послуг за договором № 415 від 28.08.2020; копії рахунків - фактур; копії платіжних доручень про оплату вказаних послуг (а.с. 27-35, т. 1); копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Вакуленко Є.В. № 2483/10 від 29.01.2004 та свідоцтва Охомуш Д.Д. від 18.09.2020 (а.с. 85, т. 1; а.с. 246, т. 2); ордер на надання правничої допомоги у суді першої інстанції, виданий Вакуленко Є.В.; виданий Охомуш Д.Д. - на представлення інтересів товариства у Північному апеляційному господарському суді, виданий Ніколаєву І.С. - на представлення інтересів позивача у Верховному Суді (а.с. 86, т. 1; а.с. 245, т. 2; а.с. 236, т. 3).
Надавши належну оцінку документам, на які посилається позивач в обґрунтування своєї заяви, перевіривши перелік послуг, які в них зазначив позивача та які також ним розшифровано і у відповідній заяві (а.с. 7 -9, т. 4), Верховний Суд дійшов висновку, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді саме первісного позову про визнання недійсним договору про надання послуг № 1/30-092019 від 30.09.2019 та застосування наслідків його недійсності, а не витрати, які він поніс у зв`язку із розглядом справи в частині вирішення зустрічного позову (саме в цій частині судом касаційної інстанції були скасовані судові рішення та прийнято нове рішення про відмову у позові ФОП Ямборка В.М. до ТОВ "Фьорст Трейд"): "підготовка, складання і подання відповідних заяв, клопотань, пояснень, які стосуються розгляду первісного позову про визнання недійсним договору із застосуванням наслідків його недійсності", "участь у судовому засідання у суді першої інстанції при розгляді позову про визнання договору недійсним". З огляду на залишення касаційної скарги позивача без задоволення в частині вирішення первісного позову, а судових рішень в частині вирішення первісного позову- без змін, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним при розгляді первісного позову, покладаються на позивача відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України та не підлягають стягненню з відповідача.
Витрати на професійну правничу допомогу, понесені стороною при розгляді первісного позову, не є витратами, які сторона несе при розгляді зустрічного позову і ці витрати розподіляються за кожним з позовів (первісним і зустрічним) окремо, в залежності від результату його вирішення, відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Необхідно зазначити, що послуга, витрати за надання якої позивач просить стягнути з відповідача - підготовка і складання відповіді на вимогу (претензію) № 709/2020 від 07.09.2020 (а.с. 14-15, т. 1), не є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України, понесеними під час розгляду вказаної справи. Крім того, позивачем не доведено, що підготовка і складання цієї відповіді були здійснені адвокатом на підставі договору, наданого позивачем на підтвердження понесення ним витрат при розгляді зустрічного позову у цій справі. Крім того, матеріали справи містять копію цієї відповіді за підписом саме директора ТОВ "Фьорст Трейд" Данно Ж.Г. З урахуванням вказаного, безпідставним є покладення на відповідача витрат, які не є судовими з огляду на ст. 123 ГПК України.
Також необхідно зазначити про відсутність підстав для розподілу витрат за підготовку промови для судових дебатів у справі № 910/15086/20, адже представник позивача, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, у судове засідання 21.04.2021 не з`явився, участі в ньому не брав, промови не виголошував, про що свідчить, зокрема, наявний в матеріалах справи протокол судового засідання від 21.04.2021 (а.с. 315-316, т. 1), а згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому Верховний Суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій за розгляд зустрічного позову: за надання консультації клієнту, підготовку заяви про ознайомлення з матеріалами справи і ознайомлення зі справою у суді першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що позивач у заяві, в якій навів перелік наданих йому адвокатом послуг, не зазначив і не просив стягнути з відповідача судові витрати за підготовку і подання відзиву на зустрічну позовну заяву, а суд касаційної інстанції не здійснює їх розподіл за відсутності заяви про це позивача і доказів їх понесення.
Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000, 00 грн за розгляд зустрічного позову у суді першої інстанції відповідають критерію "реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності)" та критерію "розумності їхнього розміру" і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у апеляційному господарському в частині вирішення зустрічного позову, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про стягнення їх з відповідача на користь позивача у сумі 20 000, 00 грн, а саме: за подання і підготовку апеляційної скарги з доповненнями на рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову - 10 000, 00 грн; складання та подання заяви про ознайомлення із матеріалами справи і відповіді на відзив у справі щодо зустрічного позову -5 000, 00 грн; участь у судовому засіданні - 5 000, 00 грн.
Щодо заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу - підготовку і подання до Північного апеляційного господарського суду заяв про постановлення окремої ухвали (клопотання від 09.09.2021); про письмове опитування учасників справи та допит як свідків; про зупинення провадження у справі; про долучення доказів; про призначення експертизи; про часткове відтворення технічного запису судового засідання та його отримання, то необхідно зазначити, що ці витрати покладаються на позивача, адже апеляційним господарським судом було відмовлено у задоволенні цих заяв у судовому засіданні 09.09.2021. Крім того, позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено, що надання йому цих послуг є обов`язковими та необхідними витратами при розгляді зустрічного позову.
Інші заявлені позивачем витати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які не стосуються вирішення зустрічного позову, також не покладаються на відповідача з огляду на вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Щодо розподілу витрат, за розгляд справи в частині вирішення зустрічного позову у суді касаційної інстанції, то Верховний Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді зустрічного позову, врахувавши при їх розподілі критерії, які містяться в ст. 129 ГПК України, стягує їх з відповідача на користь позивача у сумі 10 000, 00 грн - за підготовку і подання касаційної скарги.
Також позивач не просив здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції за участь його представників у судовому засіданні 24.11.2021, а суд касаційної інстанції не вправі визначати розмір понесених позивачем цих витрат замість позивача і здійснювати їх розподіл з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України.
При цьому, витрати на підготовку і подання до суду касаційної інстанції заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, які позивач просить стягнути з відповідача, покладаються на самого позивача з огляду на незадоволення цього клопотання, про що було зазначено у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі.
Вказуючи про необхідність стягнення з відповідача 19 204, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором № 01.12 від 03.09.2021, позивач не зазначає, які саме йому надавались послуги, в якому обсязі і яким адвокатом згідно з цим договором, а суд касаційної інстанції не вправі самостійно це встановлювати та стягувати їх з іншої сторони.
Щодо посилань позивача на необхідність стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним при сплаті судового збору, необхідно зазначити про безпідставність їх виділення як окремих витрат на професійну правничу допомогу і стягнення з відповідача, адже сплата судового збору входить до послуг з підготовки і подання позовної заяви - п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, апеляційної скарги - п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України і касаційної скарги - п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України, без сплати яких позовна заява та вказані скарги не приймаються до розгляду судом. Водночас, із зустрічною позовною заявою звертався і сплачував за нею судовий збір не ТОВ "Фьорст Трейд", а ФОП Ямборко В.М., а тому неправильним є покладати на сторону витрати на професійну правничу допомогу, які інша сторона, яка звертається із заявою про їх розподіл, не несла.
Крім того, визначення цих витрат у сумі самого судового збору за відповідну інстанцію не відповідає критерію "розумності" цих витрат.
Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і витрати, пов`язані з поданням адвокатом від імені позивача заяв і скарг в іншій справі № 910/15086/21, адже, з аналізу ст. 123 ГПК України вбачається, що розподілу підлягають судові витрати, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу, які понесенні безпосередньо у конкретній справі, а не будь-якій іншій, в якій позивач бере участь (п. 13 переліку вартості послуг).
Також відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату експертного та економічного дослідження, які не враховувались при винесенні судових рішень в частині вирішення зустрічного позову і з огляду на те, що ці витрати не є неминучими.
Оскільки Верховний Суду частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Фьорст Трейд", рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 910/15086/20 в частині задоволення зустрічного позову скасував та в цій частині прийняв нове рішення про відмову у позові, врахувавши заяву відповідача та, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 38 000, 00 грн, понесені позивачем у суді першої, апеляційної і касаційної інстанції при розгляді зустрічного позову є співмірним з предметом позову, наданими адвокатами послугами, часом, витраченим на надання цих послуг, а також обсягом таких послуг, відповідають критерію "реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності)" та критерію "розумності їхнього розміру", Верховний Суд стягує їх з відповідача на користь позивача у сумі 38 000, 00 грн.
Щодо посилань відповідача на відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат у суді апеляційної і касаційної інстанцій, як на підставу для відмови у розподілі заявлених позивачем витрат, необхідно зазначити, що відсутність вказаного рахунку не є безумовною обставиною для відмови в їх розподілі та стягненні стороні, на користь якої прийнято судове рішення, адже в ч. 2 ст. 124 ГПК України закріплено саме право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд