ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13980/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідачів - 1 - не з`явився,
- 2 - Немирівської А.Г.,
- 3 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді касаційної скарги Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 20.04.2021,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
від 14.09.2021,
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2, 2) Міністерства юстиції України, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт"
про визнання загальних зборів правомочними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання правомочними загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" від 07.05.2018. Також просив визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 та зобов`язати Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Аргос Стандарт" у зв`язку із скасуванням наказу № 1925/5 від 21.06.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Постановлено Міністерству юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ "Аргос Стандарт" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 9Б, офіс 601, код ЄДРПОУ 39223626) у зв`язку із скасуванням наказу Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання правомочними загальних зборів ТОВ "Аргос Стандарт", які відбулися 07.05.2018, відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/13980/20 та викладено її в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/13980/20 залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь позивача по 16 666, 66 грн витрат на професійну правничу допомогу.
13.10.2021 Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, в якій просило вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення з наведених у відзиві мотивів. Також, посилаючись на ч. 8 ст. 129 ГПК України, вказав на понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та про надання належних і допустимих доказів на їх підтвердження.
Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/13980/20 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/13980/20 - без змін.
02.12.2021 до суду касаційної інстанції від позивача надійшла заява, в якій позивач просив стягнути з відповідача Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та розглядати заяву за його відсутності.
У запереченнях на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Міністерство юстиції України просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, від 17.09.2019 у справі № 910/4515/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/17, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначає про необхідність зменшення цих витрат з огляду на те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання цих послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу цих витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, додані останнім документи на підтвердження понесення ним цих витрат, врахувавши заяву МЮУ про заперечення на їх стягнення, Верховний Суд вважає, що заяву позивача необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 12 000, 00 грн (3 000,00 грн коштує 1 год. надання адвокатом позивачу послуг) * 4 год. затраченого часу адвоката) позивач надав копію акта № 03 від 01.12.2021 про надання правової допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020, з якого вбачається надання АБ "Наталії Василенко" ОСОБА_1 таких послуг: аналіз касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, на що витрачено 1 год.; підготовку відзиву на касаційну скаргу та виконання вимог процесуального закону для його подання до Верховного Суду, на що витрачено 2 год.; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні в Касаційному господарському суді у справі № 910/13980/20, яке відбулось 01.12.2021 (1 год. затраченого часу).
Окрім того, матеріали справи містять копію договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020, укладеного між АБ "Наталії Василенко" (бюро) та ОСОБА_1 (клієнт), за яким бюро зобов`язувалось здійснювати захист прав та інтересів клієнта, в тому числі, але не обмежуючись, зокрема, у господарських справах, а також представництво в усіх судах України, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а клієнт - сприяти наданню правої допомоги, сплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору (а.с. 85-87, т. 1); копію додаткової угоди № 03 до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020, в якій сторони досягли згоди, що бюро надає клієнту правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міністерства юстиції України, ТОВ "Агрос Стандарт" про визнання загальних зборів ТОВ "Агрос Стандарт" від 07.05.2018 правомочним, визнання протиправним та скасування наказу МЮУ № 1925/5 від 21.06.2018 та зобов`язання МЮУ внести зміни до ЄДРПОУ стосовно ТОВ "Агрос Стандарт" (також в п. 1.2 вказаної додаткової угоди сторони досягли згоди, що правова допомоги надається в суді касаційної інстанції, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз надання клієнтом документів, підготовку і подання до суду відзиву на касаційну скаргу, підготовку необхідних процесуальних документів, участь у судових засіданнях у суді касаційної інстанції, вчинення інших дій необхідних для надання клієнту правої допомоги, у межах повноважень, визначених п. 3.1. основного договору; при цьому, у додатковій угоді сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги - 3 000,00 грн); копію ордера серії КС № 903962 від 26.11.2021 на Браніцького О.М., який є адвокатом АБ "Наталії Василенко".
З наданих позивачем документів, зокрема, з акту № 03 від 01.12.2021 вбачається, що позивачем було понесено витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції - аналіз касаційної скарги МЮУ на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 та постанову суду апеляційної інстанції від 14.09.2021, на що витрачено 1 год. (3 000, 00 грн); підготовку відзиву на касаційну скаргу, виконання вимог процесуального закону для його подання до Верховного Суду, на що затрачено 2 год. (2 год. * 3 000,00 грн = 6 000, 00 грн), тобто позивачем було понесено витрати на суму 9 000, 00 грн, однак Верховний Суд вважає, що підготовка відзиву на касаційну скаргу включає в себе і аналіз касаційної скарги, без якого підготувати відзив неможливо, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції - підготовку відзиву на касаційну скаргу, що включає, в тому числі, і аналіз касаційної скарги, на суму 6 000, 00 грн (3000, 00 грн - вартість 1 год. наданих послуг * 2 год. затраченого часу).
Також, врахувавши, що з доданих позивачем доказів вбачається, що ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000, 00 грн у суді касаційної інстанції - участь 01.12.2021 адвоката Браніцького О.М. у судовому засіданні у Касаційному господарському суді у справі № 910/13980/20, на що адвокат витратив 1 год, але судове засідання у Касаційному господарському суді 01.12.2021 у справі № 910/13980/20 тривало не 1 год, як вказує позивача і зазначено у вказаних вище документах, а 26 хв, про що свідчить протокол судового засідання від 01.12.2021 (судове засідання розпочалось об 10:52 год. та завершилось об 11:18 год.), Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з МЮУ на користь відповідача 650,00 грн (3 000, 00 грн/120 хв * 26 хв) витрат на професійну правничу допомогу за участь 01.12.2021 адвоката Браніцького О.М. у судовому засіданні у Касаційному господарському суді у справі № 910/13980/20, адже витрати у сумі 650, 00 грн є фактичними, обґрунтованими та відповідають критерію "реальності" цих витрат.
Врахувавши заяву відповідача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка за своїм змістом є запереченннями на стягнення вказаних витрат, з огляду на те, що Верховний Суду залишив без задоволення касаційну скаргу Міністерства юстиції України, за наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 650, 00 грн (6 000, 00 грн - за підготовку і подання відзиву на касаційну скаргу, що включає в себе і аналіз касаційної скарги + 650, 00 грн - за участь 01.12.2021 адвоката Браніцького О.М. у судовому засіданні у Касаційному господарському суді), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, Верховний Суд стягує їх з МЮУ на користь позивача у сумі 6 650, 00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд